Розподіл крові в організмі людини у стані спокою

СХЕМА РОЗПОДІЛУ ТИСКУ У СУДИННОМУ РУСЛІ

Мм рт ст

Лівий насос

Судини компресійної камери

Прекапілярні судини опору

Судини обміну

Посткапіляр-ні судини опору

Судини ємності

Правий насос

Судини компресійної камери

Прекапілярні судини опору

Судини обміну

Посткапіляр-ні судини опору

Судини ємності

100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

Залежність між загальною площею поперечного перерізу (переривчаста лінія), середньою лінійною швидкістю кровотоку (крапки) та величиною кров’яного тиску (суцільна лінія) у різних відділах судинної системи у стані спокою

20-25см/с 100 мм рт.ст. 4 см2	2500- 3000 см2 15-20 мм рт ст 0,3-0,5		мм/с		10-15 см/с 6-8 см2
Аорта артерії	артеріоли	Капі- ляри		Венули	Вени Порож- нисті вени

Вплив в'язкості крові на гемодинаміку.

Кров є неньютонівською рідиною, оскільки на її в'язкість окрім абсолютної температури впливає лінійна швидкість руху крові.

В'язкість – міра внутрішнього тертя, яке найбільш виявляється при русі рідини. Це властивість рідини створювати опір при русі. В'язкість води приймають рівною 1, тоді в'язкість плазми крові дорівнює 1,7-2,3мПа*с, а крові 4,3-5,3мПа*с у чоловіків і 3,9-4,9мПа*с у жінок. Головну роль у створенні в'язкості крові відіграють еритроцити, тому при збільшенні їх кількості в одиниці об'єму крові (фактично, при збільшенні гематокритного показника) в'язкість збільшується.

8 l 

Вплив в'язкості () на гемодинаміку описує формула Пуазейля: R = ----------  r4

Чим більше в'язкість крові, тим більший опір її руху чинить судина.

При зменшенні лінійної швидкості руху крові (V) міжеритроцитарна взаємодія збільшується і збільшується в'язкість крові. У капілярах лінійна швидкість руху крові менше, ніж у великих судинах в сотні разів. Але ефективна в'язкість крові в капілярах практично така ж, як і у великих судинах, тому що діаметр капілярів малий, еритроцити через ці судини йдуть поодинці і розділяються стовпчиками плазми. Це значно зменшує взаємодію між еритроцитами і в'язкість крові.

Робота № 1. Вимірювання артеріального тиску у людини

Величина артеріального тиску є однією із константних величин організму, за якою можна судити про роботу серця і стан судин. Аускультативний метод вимірювання кров'яного тиску Короткова грунтується на вислухуванні звуків, що виникають при стисненні судини ман­жеткою і порушенні внаслідок цього ламінарного руху струменя крові у звуженій ділянці. Цей метод дозволяє вимірювати як систолічний, так і діастолічний тиск.

Мета роботи: оволодіти методами вимірювання кро­в'яного тиску у людини.

Для роботи потрібні: ртутний або пружинний мано­метр, фонендоскоп.

Хід роботи. Пацієнта садять боком біля стола. Руку його кладуть на стіл. На оголене плече цієї руки накладають манжет­ку, фіксуючи її так, щоб вона щільно охоплювала, але не стискала тканини. Вимірювання проводять так: а) загвинчують клапан груші і пальпаторно визначають у ліктьовому згині місце чіткої пуль­сації променевої артерії; б) над цим місцем встановлюють фонен­доскоп; в) за допомогою груші поступово підвищують тиск у ман­жеті до повного стискання артерії; г) після цього легенько від­кривають гвинтовий клапан, поступово знижуючи тиск у манжеті, і стежать за показниками манометра. Показник манометра у мо­мент виникнення першого звуку в артерії відповідає величині си­столічного тиску.

Показник манометра в момент різкого приглушення або зник­нення звуку в артерії при дальшому зниженні тиску в манжеті відповідає величині діастолічного тиску.

Різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску становить пульсовий тиск.

Величину середньо-динамічного тиску розраховують за формулою:

Р _{сер.-дин}. = Р _діаст. + 1/3 Р _пульс.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи:

до протоколу внести показники тиску.

У висновках обґрунтувати походження систолічного, діастолічного і пульсового тиску крові. Порівняти отри­мані величини з належними показниками. Зробити висновки щодо стану у досліджуваного факторів, які визначають величину системного артеріального тиску