Вплив симпатичних нервів та катехоламінів на серце симпатичні нерви

Мозкова речовина наднирників

Норадреналін

Катехоламіни

-адренорецептори серця

Активація Аденілат-циклази

Збільшення проникності мембран кардіоміоцитів для іонів кальцію

Збільшення проникності мембран кардіоміоцитів для іонів натрію

Збільшення швидкості повільної діастолічної деполяризації у клітинах сино-атріального вузла

Збільшеня ступеню електромеханічного спряження в кардіоміоцитах

Збільшення ступеню автоматії сино-атріального вузла

Посилення енергетичного обміну в міокарді

Збільшення частоти серцевих скорочень – позитивний хронотропний ефект

Збільшення збудливості міокарду і швидкості проведення збудження через атріо-вентрикулярний вузол – позитивні батмо- та дромотропний ефекти

Збільшення скоротливих властивостей серця- позитивний інотропний ефект

Збільшення синхронности скорочень міокарду

ЗБІЛЬШЕННЯ СЕРЦЕВОГО ВИКИДУ

В плив подразнення симпатичних нервів на мембранний потенціал клітин водія ритму серця (сино-атріального вузла)

0

4 5

60 подразнення симпатичного нерва

ВПЛИВ ПАРАСИМПАТИЧНИХ НЕРВІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ СЕРЦЯ

Парасимпатичні нерви

Ацетилхолін
М-холінорецептори
Збільшення проникності мембран кардіоміоцитів для іонів калію
Зменшення швидкості повільної діастолічної деполяризації	Гіперполяризація у клітинах СА та АВ вузлів, у клітинах міокарду передсердь		Збільшення швидкості реполяризації
Зменшення ступеню автоматії сино-атріального вузла			Вкорочення ПД кардіоміоцитів передсердь
Зменшення частоти скорочень серця - негативний хронотропний ефект СА -сино-атріальний вузол АВ - атріо-вентрикуляр-ний вузол	Зниження збудливо-сті клітин негатив-ний батмо-тропний ефект	Зменшення швидкості проведення збудження через АВ-вузол –негатив-ний дромо-тропний ефект	Зменшення сили скорочень передсердь - негатив-ний інотроп-ний ефект	Зменшення тривалості рефрактер-них фаз передсердь

Вплив подразнення блукаючих нервів на мембранний потенціал клітин водія ритму (сино-атріального вузла)

+ mV

0

45

V₁ V₂

60

Подразнення n.v.

Вплив змін концентрації іонов в плазме крови на деятельность сердца.

Практичне значення має зміна концентрації у плазмі крові двух іонов, кальцію та калію.

Іони кальцію. Зміна їх концентрації у плазмі крові впливає як на силу, так і на частоту серцевих скорочень. Наприклад, якщо хворому внутрішньовенно вводять препарати, що містять іони кальцію (розчини хлориду кальцію, глюконату кальцію), то це призводить до швидкого зростання їх концентрації у плазмі крові та у позаклітинній рідині.. При цьому збільшується градієнт концентрації іонів кальцію між позаклітинною рідиною та цитоплазмою кардіоміоцитів. І коли при збудженні кардіоміоцитів в їх мембрані відкриваються кальцієві канали, вхід іонів кальцію в цитоплазму збільшується.

- Посилений вхід іонів кальцію до атипових кардіоміоцитів сино-атріального вузла збільшує швидкість повільної діастолічної деполяризації: водій ритму частіше генерує потенціали дії й частота серцевих скорочень збільшується.

- Посилений вхід іонів кальцію до типових кардіоміоцитів передсердь та шлуночків під час фази «плато» ПД призводить до посилення кальцієвого залпу (виходу кальцію з цистерн СПР); більше іонів кальцію взаємодіє з регуляторними білками, відкривається більше активних центрів актину, замикається більше акто-міозинових містиків та збільшується сила серцевих скорочень.

Іони калію. Гіпокаліємія розвивається частіше всього при недостатньому надходженні іонів калію в організм або при великій їх втраті. Тому гіпокаліємія супроводжується зменшенням вмісту іонів калію у цитоплазмі клітин. Порушення електрофізіологічних характеристик кардіоміоцитів при цьому може бути різним. Порушення функції серця полягає у розвитку аритмій (порушення нормального ритму серцевих скорочень), тахікардії, з’являються типові зміни ЕКГ, може настати зупинка серця.

Гіперкаліємія. Завжди призводить до зменшення градієнта концентрації іонів калію у цитоплазмі клітин та у міжклітинній рідині: вихід іонів калію з клітин зменшується, що призводить до розвитку стійкої тривалої деполяризації мембран збудливих клітин, у тому числі кардіоміоцитів. При цьому з’являються умови для проявлення активності латентних водіїв ритму (центрів автоматії другого, третього порядків). Пізніше тривала деполяризація кардіоміоцитів призводить до розвитку мерехтіння передсердь та до зупинки серця у діастолі.

Робота 1. Дослідження рефлекторних впливів на діяльність серця людини

(рефлекс Даніні—Ашнера)

Мета роботи: вивчити характер рефлекторних впливів на діяльність серця людини при натискуванні на очні яблука.

Хід роботи. Той, хто проводить дослідження, повинен поперед нею вимити руки. 3а частотою пульсу визначають ЧСС за 30 с (відзначати частоту пульсу кожні 10 с). Після цього пацієнт заплющує очі. Дослідник I і II пальцями натискує на очні яблука обстежуваного протягом 20 с. (При натискуванні не повинно виникати больових відчуттів). 0дйочасно з початком натискування на очні яблука визначають за частотою пульсу ЧСС протягом 30-40 с (за кожні 10 с окремо). Якщо змін частоти пульсу не відзначалося, досл1д треба повторити, збільшивши силу натискування на очні яблука,

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. 3аписати ЧСС до і після натискування на очні яблука. 3іставити дані свого дослідження з результатами інших досліджень. Намалювати схему рефлекторної дуги, позначити на ній всі ланки. Назвати відцентрові нерви.

Робота 2. Дослідження впливу фізичного навантаження на ЧСС людини

Мета роботи: вивчити характер змін ЧСС людини внаслідок короткочасного фізичного навантаження; пояснити механізм цих змін.

Хід роботи. Дослідник за частотою пульсу визначає ЧСС обстежуваного протягом 1 хв. (окремо за кожні 10 с) до і безпосередньо після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 с).

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. 3аписати ЧСС обстежуваного до і після фізичного навантаження. 3іставити отримані дані з результатами інших досліджень. Намалювати схему рефлекторних дуг, що призводять до зміни серцевої діяльності. На схемах позначити всі ланки рефлекторних дуг, назвати відцентрові нерви.

Робота 3. Дослідження in situ впливу адреналіну та ацетилхоліну на діяльність серця жаби

Мета роботи: вивчити характер і механізм впливу адреналіну й ацетилхоліну на діяльність серця жаби.

Для роботи потрібні: набір інструментів для препарування, установки для реєстрації механокардіограми, препарувальна дощечка, піпетки, розчини адреналіну гідротартрату (2 • 10~⁴ г/л), ацетилхоліну хлориду (2 • 10—⁴ г/л), атропіну сульфату (5 • 10~⁴ г/л), анаприліну (5-10^-4 г/л), Рінгера; жаба.

Хід роботи. 3нерухомити жабу шляхом руйнування головного 1 спинного мозку. Розташувати жабу на дощечці, розітнути грудну клітку, видалити перикард, звільнивши серце. Верхівку серця захопити серфіном; нитку серфіну з'єднати з важелем міографа. 3аписати вихідну механокардіограму, визначити ЧСС.

3а допомогою піпетки нанести на поверхню серця 1 краплю розчину ацетилхоліну (2-10—⁴ г/л), записати кардіограму, підрахувати ЧСС. Визначивши характер впливу ацетилхоліну, відмити серце розчином Рінгера. Після цього знову записати вихідну механокардіограму, нанести на поверхню серця 1—2 краплі розчину атропіну сульфату, а через 20—30 с розчин ацетилхоліну. Після дії кожної речовини записати механокардіограму, підрахувати ЧСС.

Після ретельного відмивання серця розчином Рінгера дослід повторити шляхом нанесення на поверхню серця 1 краплі розчину адреналіну гідротартрату. Після записування механокардіограми і визначення ЧСС серце знову відмивають розчином Рінгера. 3апис механокардіограми, визначення ЧСС проводять у вихідному стані, через 20—30 с після нанесення на його поверхню 1—2 крапель розчину анаприліну. Далі наносять 1 краплю розчину адреналіну гідротартрату на серце, реєструють ті ж показники.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вклеїти до протоколів стрічку із зареєстрованою механокардіограмою або намалювати її, зазначивши стрілками початок дії досліджуваних речовин, ЧСС при дії кожного з них.

У висновках підкреслити характер впливу ацетилхоліиу та адреналіну гідротартрату на діяльність серця, визначити типи циторецепторів, з якими взаємодіють досліджувані речовини.