Запалення

Мікрофагоцитоз, Макрофагоцитоз,

інші захисні функції репрезентація антигенів,

інші захисні функції

Спрощена схема взаємозв”язку функцій між т- і в- лімфоцитами у захисних реакціях організму (клітинному та гуморальному імунітеті)

Реакції

відторгнення

МНС

Антиген – специфічний

рец.

Перфорини

ІЛ-2 + +

ІЛ-1

Фагоцитарна активність

ІЛ-6

Диференціація Антиген Рецептор

IgM IgG IgA IgE

• Групи крові: в оболонці еритроцитів розташовані антигени (гліколіпіди або глікопротеїди), які мають назву аглютиногенів, бо при взаємодіїї з одноїменними антитілами – аглютинінами плазми склеюють еритроцити (реакція аглютинації). Групових аглютиногенів виявлено понад 400, але всі люди мають групові аглютиногени, які належать до системи АВО, 85% людей мають аглютиногени, що належать до системи СDЕ. Участь групових аглютиногенів і аглютинів у захисних функціях організму полягає у тому, що одноіменні аглютиніни і аглютиногени взаємодіють між собою – утворюють комплекс антиген-антитіло і тим самим захищають організм від чужого (при переливання іншої групи крові, наявності антигенів бактерій близьких до групових, інш.).

• Система АВО: існує 4 групи крові залежно від того, які аглютиногени (АВО) знаходяться в мембрані еритроцитів і які аглютиніни (,) – у плазмі крові. Групи крові передаються у спадок. Визначають групу крові по реакції аглютинації еритроцитів з моноклональними аглютинінами ,. Переливати можно тільки одногрупну кров

1. До першої групи належать люди, які в мембрані еритроцитів не мають ні А, ні В аглютиногенів, а в плазмі мають , - аглютиніни, ця група крові записується так: О, (І).

2. До другої групи належать люди, які мають у мембрані еритроцитів аглютиноген А, а у плазмі – аглютинін : А (ІІ).

3. До третьої групи належать люди, які мають у мембрані еритроцитів аглютиноген В, а у плазмі – аглютинін : В (ІІІ).

4. До четвертої групи належать люди, які мають у мембрані еритроцитів аглютиногени А, В, а у плазмі – не мають аглютинінів : АВ (ІУ).

• Система резус або СDЕ: вона складається з 6 антигенів (СDЕсde), серед них найважливішим є аглютиноген D, тому кров людей, у яких в мембрані еритроцитів міститься аглютиноген D (85% європейців) спрощено називають резуспозитивною (Rh+), при його відсутності (15%) - резуснегативною (Rh-). Переливати можна тільки одногрупну кров за цією системою. Резус-приналежність крові визначають за реакцією аглютинації досліджуваних еритроцитів з антирезус-аглютинінами. Антирезус-аглютиніни утворюються тільки при імунізації людини антигенами системи резус, яка відбувається:

1. при переливанні резуспозитивної крові людині, яка має резуснегативну кров;

2. у вагітної жінки з резуснегативною кров”ю при пошкодженні плацентарного бар”єру, якщо плід має резуспозитивну кров. У фізіологічних умовах пошкодження плацентарного бар”єру відбувається при народжені дитини і саме в цей час еритроцити плода потрапляють у кров матері і викликають у неї утворення антирезус-аглютинінів

ПРОБИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ПЕРЕД ПЕРЕЛІВАННЯМ КРОВІ

Безпосередньо перед гемотрансфузією, з метою запобігання гемотрансфузійних ускладнень, необхідно провести слідуючи проби:

1.- Визначення групи крові за системою АВОдонора і реципієнта

перевірити групу крові за системою АВО донора і звірити результат із зазначенням групи крові донора на флаконі (навіть якщо є декілька флаконів від одного донора, то група крові визначається незалежно в кожному флаконі окремо).

Визначення групи крові в системі АВО донора та реципієнта виконується або як у роботі № 1 “Визначення групи крові в системі АВО за реакцією аглютинації з цоліклонами” (див.Посібник з нормальної фізіології с.131-135) або за допомогою стандартних людських сироваток .

2.– Визначення групи крові за системою CDE

Для виявлення антигенів у реакції аглютинації з імунними антитілами звичайно потрібні особливі умови, наприклад, температурні тощо. Це потребує додаткових умов для перебігу реакції та дублювання контролів.

Для визначення резус-належності можна використовувати метод Зотікова-Донського.

Сироватки, що містять імунні антитіла, одержують із крові донорів групи IV (АВ-), що були імунізовані антигенами резус-системи (особливо D-антигеном). До сироваток додають розчин альбуміну, щоб прискорити аглютинацію. Це дозволяє проводить пробу при кімнатній температурі. Розроблено й модифікації цієї проби, за якою можна не лише виявити антигени системи CDE, а й визначити, які саме. За системою CDE у клініці прийнято розрізняти лише 2 групи людей: I – з резус-позитивною кров`ю (+), II – з резус-негативною кров`ю.

Для виконання проби необхідно: біла фарфорова тарілка, 4 маркіровані піпетки, предметне скло, кров досліджуваного, стандартна антирезусна сироватка, олівець-склограф.

Ця проба проводиться таким чином. Розділити тарілку склографом на дві половини. На одну половину тарілки нанести 1 краплю стандартної антирезусної сироватки, зробить її плоскою (діаметром не меньше ніж 2 см). Кров обстежуваного помістити на предметне скло, а куточком іншого предметного скла перенести частину крові в краплю сироватки і розмішати. Співвідношення крові і сироватки повинно бути 1:10. .Тарілку треба трохи похитувати. Можливі два варіанти реакції.

1.Якщо аглютинація відбудеться, то кров резус-позитивна.

2.Якщо аглютинації в краплі нема, то кров є резус-негативною.

(Див.посібник з нормальної фізіології с.135-136).

Кров донора і реципієнта мають бути сумісними, тобто плазма реципієнта не повинна містить антитіл до антигенів еритроцитів донора. Це визначається шляхом постановки наступних проб: