3. Острів «Мистецтво»

Знайомство з оповіданням Бруно Ферраро «Вибір художника»

Якось великий італійський художник Леонардо да Вінчі погодився виконати фреску в трапезній монастиря Санта Марія делле Граціє у Мелані. Це мала бути сцена Таємної вечері Ісуса Христа з апостолами.

Майстер дуже хотів, щоб ця фреска стала його найкращим твором, тому працював він довго і старанно. Братія монастиря вже втрачала терпіння, проте праця Леонардо да Вінчі просувалася дуже повільно.

Щоб зобразити лик Ісуса Христа, Леонардо місяцями шукав натурника, чиє обличчя виражало б силу і привабливість, духовність і міць. Нарешті великий майстер знайшов того, кого шукав: це був Агнелло, щирий і чистий хлопчина, якого художник випадково зустрів на вулиці.

Минув рік, і Леонардо знову «міряв» міланські вулиці у районі, що мав недобру славу, зазираючи до сумнівних і підозрілих помешкань. Тепер майстер шукав натурника на образ Юди-зрадника. Йому потрібне було обличчя, позначене неспокоєм і розчаруванням, обличчя людини, що здатна була зрадити найближчого друга. Провівши багато ночей серед різних волоцюг, Леонардо таки знайшов чоловіка, що був досконалим взірцем для Юди.

Він привів його до монастиря і взявся до малювання. Та ось майстер зауважив в очах натурника сльози.

‑ Чого ти плачеш? ‑ спитав Леонардо, вдивляючись у його похмуре обличчя.

‑ Я ‑ Агнелло, ‑ прошепотів чоловік. ‑ Той самий, з якого ви малювали Ісуса Христа.

А зараз попрацюємо в екіпажах.

Завдання першому екіпажу: ‑ Яку фреску малював Леонардо да Вінчі? ‑ Чи легко було для художника знайти натурника для малювання?

Завдання другому екіпажу: ‑ Як трапилося, що один і той самий чоловік став натурником для зображення Ісуса та Юди? ‑ Яку стежку в житті ‑ добра чи зла - обрав Агнелло?

Завдання третьому екіпажу: ‑ Від чого застерігає нас це оповідання? ‑ Що корисного для себе ви взяли з оповідання?

Ми зрозуміли, що Бог створив людину для добра, але не примушував її бути доброю. Він дав людині свободу в своїх вчинках, свободу вибору між добром і злом. Тепер нам необхідно потрапити на острів «Доброчинність».

4. Острів «Доброчинність»

Учитель пропонує учням методом «мозкового штурму» висловити свої ідеї стосовно того, що таке доброчинність. Усі висловлені учнями ідеї записуються на дошці. Після цього вчитель наводить визначення поняття доброчинність ‑ корисні вчинки, зроблене добро, надання допомоги кому-небудь. Учитель пропонує учням колективно або трьом екіпажам визначити, які ознаки доброчинності містять наведені висловлювання.

Доброчинність ‑ це можливість захистити те, що беззахисне.

(Г.Честертои, англійський письменник XIX-XXст.) (Забезпечує можливість надати захист тим, хто його потребує.)

Доброчинність - обов'язок кожної людини, і той, хто часто виконує цей обов'язок і бачить, як його добрі наміри втілюються у життя, урешті-решт досягає справжньої любові до людини.

(Кант, німецький мислитель XVIII ст.) (Доброчинність позитивно впливає на людину, котра її здійснює, розвиває у ній людяність.)

Доброчинність ‑ це єдина річ, через яку людина може уподібнитися до Бога.

(П.Буаст, французький мислитель XVIII-XIXст.) (Доброчинність має величезне значення серед інших чеснот людини.)

Справжня доброчинність полягає в тому, щоб робити добро, не розраховуючи на винагороду.

(П. Буаст) (Доброчинна діяльність виключає отримання матеріальної вигоди.)

Співчувати горю людяно; полегшувати його божественно.

(X.Мани, американський педагог XIX ст.) (Доброчинність - це не слова, а дії, які повинні допомогти нужденним,)

Доброчинна діяльність, завершує розгляд питання вчитель, вважається однією з важливих ознак людяності ‑ щирого, доброзичливого й чуйного ставлення людини до інших.

А зараз летимо на острів «Поетичний».