1. Ти на землі - людина .

Ведуча: Стану на перехресті доріг і поклонюся на всі чотири сторони.

• Кому це ти кланяєшся? - спитає мене хтось невидимий, адже кругом - ні лялечки...

• Землі, - тихо відповім я. - Кланяюся тобі, моя Земле, за те, що носиш нас, людей, на собі, годуєш і лелієш, як своїх дітей, додаєш сили, радієш, коли ми розумні, і сумуєш, коли нам забракне розуму. А ми воюємо, затіваємо політичні чвари або ж придумуємо для Землі нові екологічні випробування . Земля жива...

А коли ми відходимо у небуття, вона приймає нас у лоно своє, щоб відродити знову у квітці чи билині, у деревині чи ... А далі йде таїна, незбагненна, незвідана... Прости нам, Земле, гріхи наші тяжкі перед тобою, як і Бог нам прощає провини наші.

- Дивачка! - хтось скаже тихо. То й нехай каже... А я поклонюся Землі... і вдруге, і втретє поклонюся, бо Земля - свята, свята від діда-прадіда, свята віддавна, свята завжди. Поклонюся Землі...

(Звучить пісня «Дари божі», виходять читці)

Читець 1: Рідна земле, ти даєш нам крила, ти допомагаєш пізнавати цей прекрасний світ. Ти допомагаєш збагнути, що нам належить все, але ми - маленькі творіння, яких називають великим словом Людина.

Читець 2.

Ти знаєш, що ти - людина,

Ти знаєш про це, чи ні ?

Усмішка твоя - єдина,

Доля твоя - єдина,

Очі твої - одні.

Читець 3:

Більше тебе не буде .

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди -

Інші кохатимуть люди -

Добрі, ласкаві, злі.

Читець 4:

Сьогодні - усе для тебе :

Озера, степи, ліси,

І жити спішити треба,

Любити спішити треба,

Гляди ж, не проспи.

Читець 5:

Бо ти на землі - людина,

І хочеш того, чи ні,

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя - єдина,

Очі твої - одні.

2. Народжуватись - для добра..

Диктор:

Живе в народі істина проста,

Я стверджую усе це не з нагоди :

В правічній мові Матері-Землі

Родилось першим слово - доброта.

Душа добра у людях не згора,

Єство її не знає половини:

Найкрасивіша ціль в житті людини -

Це визернити серце для добра.

(Сценка «Людина народжується для добра» )

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому на небі так багато зірок?

Мати: Коли людина на світ приходить, на небі з'являється зірка. Бог запалює свічку. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірка падає. Бачив ?

Хлопчик: Бачив... А чому одні зорі великі, яскраві, а інші тьмяні, дрібні ?

Мати: Коли людина зла, її свічечка ледь тліє, а коли добра, то її свічечка світить ясно і світло це видно довго і далеко.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим і чемним і хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику .

3. Дитинство - казка добра..

Диктор: Кожна людина в своєму житті прагне пізнати і навчитись відрізняти добро і зло, любов і ненависть, прекрасне і потворне. Саме в цьому і є суть життя. А в дитя чому віці закладаються основи пізнання прекрасного. То ж помандруємо у цей казковий світ.

Читець 1:

Дитинство не міняється у школі,

Єдина зміна - це, звичайно, ми,

А ми міняємось, хто швидше, хто поволі,

І вже стаєм дорослими людьми .

Читець 2.

А дзвоник знову весело лунає,

І знову галас, пустощі І крик,

Ідуть уроки. - Тут ідуть уроки.

І так щодня, і так із року в рік.

Читець 4:

Ми знову заходим у казку,

Вона, чарівниця, стоїть,

Тримаючи ключиків в'язку,

Щоб нас чарувати на мить .

(Звучить мелодія вальсу, з'являється Казка, дівчина у казковому вбранні із чарівною паличкою і в'язкою ключів)

Казка: Я - ваша добра, щира, улюблена казка. Іноді буваю кумедна і смішна, але завжди повчальна і справедлива, бо в мені завжди перемагає добро, справедливість, правда, чуйність і щирість. Ці ключі відчиняють перед вами казковий світ, а чарівна моя паличка може творити дива і різні чудеса.

(Робить жест - помах чарівною паличкою, з'являються казкові Діва)

Діва Хоробрості: Чого зажурились, сестрички? Адже ми так рідко зустрічаємось .Світ вели кий, які новини чули?

Діва Довголіття: Новин багато, але нерадісні ці новини. Люди все хворіють, хворіють ті лом і душею і навіть гинуть. Нове покоління росте слабким і кволим.

Діва Щастя: А чому таке сталося, сестро Довголіття ?

Діва Довголіття: У наших краях, на нашій землі дух злоби оселився . Він забруднює річки, озера, нехтує матінкою Природою. Він ламає людські душі, знищує людські чесноти. Навіть страшно говорити - пам'ять про старовину ламає, гідних людей карає, важко стало жити отим людям, котрі в праці щастя знаходять. Злість земна все навколо руйнує, отруює, страждання сіє.

Діва Хоробрості: Чи ж це можливо, щоб людина сама собі віку вкорочувала, за інших людей, за своїх дітей душею не боліла ?

Діва Довголіття: З кожним днем все більше живого гине в наших краях, зникають рослини, тварини, птахи. А куди ж подітися людям з рідної землі, яку вони самі й занапастили.

Діва Щастя. А доля водойм України? Річки, озера, українські криниці... Оповиті легендами, оспівані в піснях... Колись з них пили джерельну воду, набиралися здоров'я. Нині ж риба гине на очах, і вже не йдеться про те, щоб воду пити - увійти у неї людині небезпечно. І все це наслідки дій людини.

Діва Хоробрості. (Робить відповідний жест) Цсс! Тихенько! Мені здається, хтось підслуховує нашу розмову !

(З'являється хлопчина, Діва Хоробрості підходить до нього, бере за руку, виводить на середину сцени.)

Діва Доброти: Та це ж дитя Природи, хлопчик Івась! Я його добре знаю.

Івась: Прекрасні Діви! Я прийшов до вас уклінно попросити: наділіть мене хоробрістю і добротою, а я буду прагнути передати їх людям.

Діва Хоробрості: А чи зможеш ти це зробити? Це нелегка справа.

Діва Доброти: Любі сестри! Давайте повіримо цій дитині! Адже діти - це наша остання надія.

Діва Хоробрості: Ну що ж! Я, Діва Хоробрості, наділяю тебе хоробрістю для боротьби зі злом і темними силами.

Діва Щастя: А я, Діва Щастя, наділяю тебе любов'ю до всього живого, а щастя ти здобудеш сам.

Діва Доброти. Івасю! Я, Діва Доброти, наділяю тебе добротою і милосердям для добра і справедливості.

Казкові Діви виконують пісню «Три поради»

Заходить дівчинка у костюмі Липи із гілочкою липи у руках і кошичком символічних листочків Добра

Липка:

Я, маленька липка, виросту велика, - не ламай мене.

Я медовим цвітом зацвіту над світом, - бережи мене.

Тінь тобі я кину у гарячу днину, - ти шануй мене.

Від дощу сховаю вранці серед маю, - ти полий мене.

Будемо з тобою ми рости обоє, ти люби мене.

Виростеш за роки, підеш в світ широкий, - не забудь мене.

І не важливо, скільки буде мені років, я назавжди залишатимусь символом доброти, адже мої листочки схожі на сердечка, а серце є символом любові і добра.

(Роздає старшим учасникам свята символічні листочки добра із записаними на них словами, що асоціюються із добром, у цей час виконується пісня «Добрі люди»)