Пісня «Ти вказав дорогу до любові»

Ти вказав дорогу до любові (2р), Ти Боже,

Ти змінив світ своїм воскресінням (2р), Ти, Боже (2р)

Тільки Ти для мене все. Ти є моя радосте,

Тільки Ти, Боже тільки Ти.

Ла - ла... ла - ла,. .(4р)

Ти віддав життя за всіх нас грішних, Ти, Боже,

Через те такий для мене близький. Ти, Боже,

У ногах твоїх весь світ, знаєш, що чекає всіх,

Тільки Ти, Боже ,тільки Ти.

Ла -ла., .ла-ла.(4р.)

Ведучий 2:

Людської треба доброї и, щоб цвіт з'явився на калині,

Щоб ночі в ранок перейшли, щоб соловейко тьохкав нині

Природі, звіру і людині людської треба доброти.

Учасник 1: Того, хто є голодний - нагодуй!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

Учасник 2: Того, хто є спраглий ти пити дай!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

Учасник 3: Тому, хто не прощає, ти прости!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

Учасник 4: Тому, хто біля тебе - усміхнись!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

Учасник 5: І тому, хто потребує - щиро ти допоможи!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

Учасник 6: Тому, хто біля тебе руку дай!

Разом: Незалежно від віри і кольору очей ти люби усіх, усім роби добро!

(на сцену виходять 3 хлопчики та 2 дівчинки, звучить легка музика)

Юнак усередині говорить :

• Бог створив людину чоловіком і жінкою...

• І дав їм руки (всі показують руки)

• Руки, Бог дав нам руки..

• Руки, щоб творити,

• Руки, щоб давати і приймати (жест юнаки дають руки дівчатам)

• Руки, щоб любити і обороняти (жест юнак заступає собою і пригортає її)

• Руки, Бог дав нам руки... Але люди використовують руки не так, як потрібно.

• Руки створені, щоб давати - забирають (жест)

• Руки створені, щоб любити – ранять (жест-відбирання і хлопок біля лиця дівчини)

• Бог протягнув свої люблячі руки над світом (жест: юнак, що в середині простягає руки до залу), Але люди його розіп'яли (жест: інші імітують прибивання рук до хреста) і поховали (жест: всі учасники нахиляють руки над юнаком у середині)

• Але на третій день Він Воскрес, для того, щоби врятувати наше щасливе вічне життя. А що ти робиш для Нього?

• Вибір за тобою!

Звучить пісня «Вибір»

Ми колись у світ приходили,

Маємо колись піти.

А між тим життя пригоди,

Шлях нелегкий до мети.

Ми повинні відповісти,

На запитання буття.

І вписати в аркуш чистий

Вірі нашого життя.

Приспів:

Вибір є у кожній долі,

Хочеш радощів - плати.

Хочеш вітром бути в полі?

Про чужі не мрій світи.

Хочеш стати пустоцвітом?

Про усе забудь - цвіти.

Світ навколо мальований

Безліч звабливих прикрас.

Небо в кожного в обличчі

Віддзеркалюється в нас.

Ми живемо чи існуєм?

А життя, як сон пливе.

Маєм те, що намалюєм,

На полотнищі життя.

Розробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку вчителя Підкамінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Мартинюк Іванни Степанівни

Святково прибрана зала. Запрошені люди похилого віку, одинокі, пенсіонери, інваліди, працівники соціальної служби, священик.

Вітальне слово начальника соціальної служби Бродівського району п. Назара Котишина.

З молитвою до присутніх звернувся о.Василь Городецький, який поблагословив добрий початок цього свята і прочитав молитву за всіх стареньких, немічних і хворих.

Перед присутніми виступили учні школи.

Ведучий 1: Милосердя, доброта. Ще з давньогрецьких часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, немічність, порятувати хворого чи каліку.

Ведучий 2: Люди похилого віку. Це на їхню долю випали тяжкі випробування: голодне воєнне і повоєнне дитинство, а може, й сирітство, конфіскація майна, вивезення, виселення. Як склалося їхнє життя? Як їм живеться сьогодні?

Ведучий 1: Ось сумна статистика. На Україні проживає 2 мільйони одиноких людей. Така вже їхня доля - залишитись у чотирьох стінах сам на сам із своїми проблемами.

Ведучий 2: Як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них. А ми часто не помічаємо їх - згорблених, зморщених, посивілих. А вони тут, поруч.

Ведучий 1: Добре, що ще є люди, живі свідки історії: голодомору, другої світової, УПА, репресій. Є ті, хто може передати великий життєвий досвід, знання, давні зразки народної творчості.

Ведучий 2: Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідають різні повчальні історії, легенди, ось одна з них.

Учениця розказує легенду

«Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав цього закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син його журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкращий, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувалися, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать».

(Г. Бондаренко, з кн. О. Олійник «Українська мова, 10-11».)

Виходить група учнів

Учень 1:

Шануймо батька, шануймо матір,

І нам воздається теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух сімейства за столом

Учениця 1:

«Шануймо батька, шануймо матір,» -

Нам каже Біблія Свята

І щастям будемо багаті

На всі часи, на всі літа.

Учень 2:

Слова ці треба повторяти,

Бо в них основа доброти.

Коли б не батько і не мати,

Чи був би на цім світі ти?

Учениця 2:

Слова ці треба змалку вчити –

В них світить істина стара.

Коли в добрі батьки і діти –

Тоді всім вистачить добра.