IV. Зупинка «Музична».
Музикознавець: Добродійники були і у сфері музичної культури. А чи знаєте ви їх прізвища? Зараз перевіримо. Відгадайте, про кого буде йти мова.
Він меценат музичної культури, оперний співак, «король тенорів», засновник української вокальної педагогіки, професор. (Мишуга Олександр Пилипович).
Він син українського гетьмана, меценат, музикант, приятелював з Моцартом і Бетховеном. (Розумовський Андрій Кирилович).
V. Зупинка «Родинна».
Родина Терещенків: Брати Федір і Никола - цукропромисловці, меценати. Онук Николи - Михайло продовжував родинні традиції меценатства.
Родина Ханенків: Подружжя Богдан і Варвара збирали колекцію картин, на базі якої було засновано музей.
Родина Симиренків: Брати Платон і Василь меценати. Платон цукрозаводчик, Василь - інженер-технолог.
Родина Алчевських: Подружжя Христина і Олексій. Він банкір, промисловець, вона - педагог, діяч народної освіти.
Завдання командам - розповісти про доброчинну діяльність цих родин.
VI. Зупинка «Конкурс ерудитів».
Р
озгадати
кросворд.
1. Підприємець, громадський діяч. Семен Семенович (1846-1917)...
2. Державний діяч, працював губернатором у Києві. Іван Іванович (1804-1880)...
3. Релігійний, громадсько-культурний діяч. Андрій Іванович (1865-1944)...
4. Цукрозаводчик. Іван Герасимович (1820-1891)...
5. Колекціонер. Василь Васильович (1837-1899)...
6. Державний і громадський діяч. Григорій Павлович (1819-1888)...
7. Засновник академії та друкарні в Острозі. Костянтин (Василь) Костянтинович (1526-1608)...
8. Державний і громадський діяч. Федір Андрійович (1851-1928)...
Відповіді: 1. Могилевцев. 2. Фундуклей. 3. Шептицький. 4. Харитоненко. 5. Тарновський. 6. Ґалаґан. 7. Острозький. 8. Лизогуб.
Ведучий: От і підійшла до завершення наша подорож країною Доброчинності. Ці меценати, про яких ми сьогодні з вами говорили, багато зробили добра для розвитку освіти, науки, мистецтва, книгодрукування в Україні.
Вони почали робити добро, а нам - його продовжувати. Адже робити добрі справи для людей, для Батьківщини - це головна мета нашого життя. Прийдіть сьогодні додому і розкажіть своїм батькам, сестрам, братам про українських доброчинців. Можливо, про деяких з них вони почують вперше. Треба відроджувати традиції доброчинності. А чи зможемо ми це зробити? Адже, щоб зробити добро, не обов'язково треба мати великі гроші, для однієї людини достатньо щирої посмішки, для іншої - поради чи співчуття тощо.
Хто з вас зацікавився цією темою, напишіть реферати, доповіді про меценатів і розкажіть про них в інших класах вашої школи. А головне, не забувайте робити добро, і, можливо, колись у майбутньому і ваше прізвище стоятиме поряд із прізвищами українських доброчинців.
Розробка
виховного заходу для учнів середнього
шкільного віку вчителя 
Ровеньківської
загальноосвітньої школи № 12 І-ІІІ
ступенів
Савченко Тетяни Миколаївни
Мета: Сформувати в дітей тверде переконання про необхідність праці як природної потреби кожної здорової людини, прищепити любов до праці, людей праці; прагнути до усвідомлення учнями необхідності жити в мирі і злагоді з рідними, близькими людьми, іншими народами, державами; виплекати в учнів дбайливе, ощадливе, хазяйновите ставлення до рідної природи; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, землі-годувальниці, до рідної України.
На святковий урок запрошені батьки учнів, їх дідусі, бабусі, які стануть активними учасниками нашої розмови з учнями. Вчитель попередньо може запропонувати виступити тим батькам, які можуть розказати про те, як в їхніх сім’ях досягається мир та злагода, якими шляхами.
Обладнання:
1. Саморобний плакат з написом (заголовком) «Дерево мудрості». На цьому плакаті намальоване розкішне дерево, а на його гілочках висять написи-листочки з мудрими висловами:
Хто людям добра бажає, той і собі має (укр. прислів'я).
Поведінка - це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя (В.Гете)
Робиш добро - не кайся, робиш зло - зла й сподівайся (укр. прислів'я).
2. Виставка книжок про природу, про людей праці, героїв Крут, героїв Великої Вітчизняної війни, героїв ліквідації Чорнобильської катастрофи, книги В.О.Сухомлинського «Серце віддаю дітям», «Листи до сина», книги В.Скуратівського «Покуть», «Берегиня» та ін.
3. Саморобний плакат «Моральний кодекс народної мудрості»
Світ не без добрих людей (укр. приказка).
Все добре пам'ятай, а зла уникай (укр. прислів'я).
Бережи честь змолоду (укр. приказка).
Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає (укр. прислів'я).
У чужому домі будь привітливий, а не примітливий (укр. прислів'я).
За науку цілуй батька й матір в руку (укр. приказка).
Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе (укр. прислів'я).
Посієш вчинок, виросте звичка (укр. прислів'я).
Не копай іншому яму, бо й сам упадеш (укр. прислів'я).
На плюй у криницю, знадобиться води напиться (укр. прислів'я).
Чого собі не зичиш, і другому не жадай (укр. прислів'я).
Зароблена копійка краще краденого карбованця (укр. приказка).
Ліпше без вечері лягати, та без боргів уставати (укр. прислів'я).
Щоб досягти великого, треба почати з малого (укр. прислів'я).
4. На великих аркушах паперу вислови:
«Раз добром зігріте серце вік не прохолоне.» Т.Шевченко
«Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших людях.» Паскаль
«Де згода в сімействі,
Там мир і тишина,
Щасливі там люди,
Блаженна сторона.»
Г. Сковорода
Грамзапис пісні Теодора Кукурудзи «Світ не без добрих людей».
Грамзапис пісень у виконанні Ніни Матвієнко (у репертуарі співачки майже кожна пісня передає родинні зв'язки, велику любов до батьків, тому назви їх не уточнюю).
До цього уроку можна запропонувати учням принести свої родовідні альбоми, фотографії своїх родин, про які буде йти сьогодні мова.
Вчитель: Мати - земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовій накидці із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені - ти завжди прекрасна!
Земля моя рідна - це моя рідна Україна! Разом з тобою, рідна моя Україно, ми готуємося до вступу в нове століття. Бути свідками, учасниками подій, які відбувалися протягом двох століть і розповідати про це своїм нащадкам - це велика відповідальність. Час розкидати каміння минув. Настав час збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних щедрот.
Пам'ятаймо, що відродження народної духовності є однією з найважливіших умов становлення народу України як нації. Вічний символ українства - золотий колосок пшениці, що тягнеться до чистого неба, сьогодні повинен бути символом миру, злагоди, доброти, милосердя, людяності. У цьому буде вся сила, святість, цінність нашої духовності.
Модно зарясніло сьогодні слово «духовність». Як ви розумієте це слово, чи конкретно прокоментуєте його?
Учениця: Духовність - це, скоріше, внутрішній світ людини. Це те, що робить людиною красивішою внутрішньо, морально чистою. Багато людей зараз повернулося обличчям до церкви, до Бога. Одні для заповнення духовності несуть дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. Інші в своїй повсякденній роботі прагнуть прикласти духовні зусилля. Але це не виробляє у нас безкорисливого служіння ідеалам.
Вчитель: А Причина цього в тому, що в багатьох з нас немає віри в себе, в людей, які нас оточують, в нашу Вітчизну. Може більшість з нас і повернулася до Бога, бо нами керує страх. Страх перед майбутнім, страх перед відповідальністю за власне життя.
Батьки, учні висловлюють свої думки з приводу почутого.
Вчитель: Яку ж дитину з самого малку ми вважаємо вихованою?
Батько учня: Добре вихована змалку дитина, яка має органічне, постійне прагнення завжди діяти морально, на рівні нормальної природної потреби, тобто скажімо, як їсти, пити, говорити, дивитись. Для якої провідними стали такі високі духовні якості, як віра, надія, любов.
Вчитель: Першим духовним центром для кожного з нас виступає родина. Крім того, кожен населений пункт в Україні має свій духовний центр, що об'єднує в собі школу, церкву з дзвіницею. Духовний центр має своє розгалуження у вигляді каплиць. Мабуть дехто з учнів зараз пригадає ті каплички, які ми бачили, коли гостювали на Великдень в с. Бачів Перемишлянського району Львівської області.
Учень: Так, я дуже добре пам'ятаю поїздку. Прикро, що у нас в Східній Україні не ставлять таких капличок. Це, взагалі, невеличкі споруди без вівтаря для релігійних Відправ і молитов, хрести біля шляхів та на цвинтарі. З кожною з таких капличок пов'язана ціла історія. Мені запам'яталася одна з них: під час повені загинули діти і в пам'ять про них була споруджена ця капличка, до якої приходять помолитися всі односельчани.
Вчитель: Нині намітилася тенденція, за якою віруючі батьки здійснюють духовно-моральне виховання дітей у релігійному дусі, вільнодумні батьки - в дусі вільнодумства, атеїсти - в безрелігійному дусі. Та незважаючи на таку різнотиповість духовних позицій батьків, спільним для усіх українських родин є бодай елементарне ознайомлення дітей з християнською вірою. Не забуваймо, що християнська релігія належить до надзвичайно важливих компонентів духовної культури. Тому треба, щоб кожна сім'я мала Біблію Старого і Нового Завіту, ілюстровану Біблію для дітей. Кожна дитина, коли підростає, захоче відвідати церкву, послухати духовну музику, спів, тому хочеться, щоб вона не
стояла там «стовпом неотесаним», а всіма фібрами душі вбирала велич і красу церковно-релігійного мистецтва. А що ж проповідує християнська мораль?
Мати учениці: У молитвах і заповідях Божих проповідується християнська мораль, яка органічно поєднана з мораллю народною як серцевиною духовно-морального виховання дітей у сім'ї. Це можна продемонструвати на прикладі християнських чеснот мудрість, мужність, справедливість, стриманість, а також семи дій милосердя для тіла - голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, подорожнього прийняти, недужому допомогти, в'язня відвідати, померлого поховати; і знати дев'ять плодів святого Духа -любов, радість, мир, терпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість.
Вчитель: В кожного свідомого українця-патріота поруч з Біблією читаються твори Т.Г.Шевченка, і зрозуміло, є в домашній бібліотеці. Серед тисяч слів, рядків творів Тараса Шевченка духовність, те, що пов'язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала центральне місце. Виливаючи тугу за рідною Україною, її народом, важко переносячи її біль і страждання, поет знову-таки не забуває Бога:
... Я Богу помолюся...
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу.
Тарас Шевченко - великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета - згусток добра і правди. Він був сіячем і вирощувачем духовних якостей народу. Який глибокий зміст вкладено в слова поета:
Раз добром зігріте серце
Вік не прохолоне.
Саме на прикладі Т.Шевченка ми бачимо, що справжнє щастя людське не мислиме від повної гармонії людини жити в мирі і злагоді з усіма.
Кожен, хто з'являється на світ, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Що таке щастя, на важу думку? Як його знайти?
Учні висловлюють свої думки.
Мама учениці: Зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім'я. Народна мудрість говорить: «З родини йде життя людини», «Без сім'ї нема щастя на землі», В душі і серці кожної людини глибокий слід залишає мамина ласка, доброта бабусі, татова вимогливість, дідусева мудрість.
Багатьом з вас, діти, вже по 16 років, ви на порозі самостійного життя, тож пам'ятайте, ви повинні вчитися у своїх батьків, на кращих прикладах, як будувати своє щастя. Людина сама будує храм духовності своєї сім'ї. Сім'я, яка буде жити в мирі і злагоді може зробити людину щасливою.
Вчитель: Всі, хто віроломно вривався на нашу землю, щоб поневолити її, знищити корінну націю, в першу чергу нівечили її сім'ю, відривали дітей і молодь від рідної материнської мови, плюндрували самобутню культуру української родини, рили прірву між батьками й дітьми.
Можна плакати через дітей. Можна плакати через батьків. Батьки та діти можуть сваритися. Але сваритися за законами любові. А якщо сваритися за законами ненависті, тоді це вже не проблема батьків і дітей, тоді це війна батьків з дітьми, а дітей з батьками. Тому, щоб запобігти цьому, пам'ятайте, що саме в сім'ї плекається найвища цінність - діти, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько й мати мають можливість повторити й продовжити себе у своїх нащадках. Кожна людина є смертною. Але сім'я, рід, народ - безсмертні.
А як ви думаєте чи треба молодій людині вашого віку готувати себе до подружнього життя?
Учениця: Я думаю до подружнього життя треба готуватися обов'язково, але головне тут вироблення в юнака бажання та вміння бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім'ї, авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, а дівчини бажання бути дружиною, матір'ю, господинею, берегинею домашнього вогнища.
Вчитель: Непохитною була і лишається педагогічна істина; на материнстві та дитинстві, батьківстві й та родинній злагоді тримається світ. А що думають батьки з приводу підготовки їх дітей до створення сім'ї?
Мати учениці: Підготовка до родинного життя така ж важлива, як і підготовка до праці. Трудове і родинне виховання відбувається наче саме по собі, в природних обставинах, невимушене.
Щоб мати хорошу сім'ю слід, по-перше, цього хотіти, а по-друге, треба вміти її створити. А суть уміння полягає у бажанні будувати правильні родинні стосунки та виховувати дітей. Особи обох статей мають бути однаковою мірою готові до здійснення благородної місії батьківства та материнства. А потреба в сім'ї найінтенсивніше формується тоді, коли дитина росте в атмосфері сімейної злагоди, добра й ласки.
Вчитель: Особливо відчутний вплив матері на емоційний світ дитини. Саме від матері діти черпають такі необхідні для дружини й матері риси характеру, як душевність, щирість, ласкавість. Навіть голос матері по-особливому впливає на дитину. І позитивне ставлення до людей передбачає також уміння добре говорити. Адже мова - один з основних засобів створення нормальних людських відносин. Хто не вміє спілкуватися, той часто залишається самотнім.
Треба вміти говорити і мати про що говорити. Від чого ж залежить уміння висловлюватись?
Учень: Багато значить добір слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають украй збіднений словниковий запас, говорячи, часто замовкають, підшукують потрібні слова. Через це їхня мова малоцікава.
Вчитель: А що можна порадити для встановлення контактів між людьми?
Учениця: Визначте спільні інтереси, а тоді вже починайте розмови. Встановлюючи контакт, уникайте спірних питань, зокрема таких, які не мають принципового значення. Щоб позбутися сором'язливості під час встановлення контактів, дайте собі слово щодня починати розмову з незнайомою людиною. Голосно вимовляйте «Ви» і напівголосно «Я».
Вчитель: Чи вмієте ви себе поводити так з людьми, щоб вас розуміли, охоче приходили вам на допомогу? Чи знаєте основні правила поведінки в товаристві?
Учень: Кожна людина прагне завоювати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення до себе. Але абсолютно однакових людей не буває. Так само, як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях, за різних обставин одна й та сама людина поводить себе не однаково.
Вчитель: Так, люди різняться багатьма рисами, у них різні досвід, характер, вдача. А чи існує взагалі якийсь загальний принцип поведінки, який створює між людьми взаєморозуміння, злагоду.
Учениця: Так є, і в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей: «Поводь себе так з іншими, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою». Поряд з цим є ще не менш важливий принцип: «Увійди в становище іншого». Зрозумій його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Недаремно у народі говорять: Не хвали себе сам, а нехай тебе люди похвалять». Людина повинна бути дуже самокритичною по відношенню до себе, до своїх вчинків, даючи їм правильну оцінку.
Вчитель: Якось я прочитала листа в одному з журналів, де восьмикласниця писала про те, що вона соромиться своїх батьків; вони неосвічені, обмежені, немодно вдягаються. Дівчина намагається не йти з батьками по вулиці, не говорить їм про батьківські збори у школі. Наївно думати, що шануванню батьків дівчині заважає немодне вбрання батьків, їх мова. Дуже часто ми вживаємо слово «престиж». Ваша думка про престиж, яка панує серед ваших однолітків?
Учні обговорюють лист восьмикласниці.
Учениця: Зараз престиж людини в основному визначають наявністю чи відсутністю автомобіля, відеотехніки, багатством сім'ї. Але ж все рівно завжди престижними для дітей були батьки душевно щедрі, трудолюбиві. Помітьте, що
багато видатних людей як раз вийшли з сімей середнього достатку, зате у них були виняткові батьки: розумні, терплячі, лагідні.
Вчитель: Дуже хочеться, щоб панівною була мода не тільки в одязі, а були такі «моди» в житті, про які говорить поетеса Любов Забашта в поезії «Моди».
Учениця:
Є моди на зачіски, на гострі носки в черевиках,
На декольте, на сукні і на короткі штанці,
На плечі - вузенькі і широкі, на вуха - малі й великі,
І навіть на форму браслета на ніжній дівочій руці.
І ми, незалежні, зайняті завжди ділом,
Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.
Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,
Щоб стали навік панівними моди в житті:
Моди на світлі душі, на прямоту, на сердечність,
На людяність, на гуманність, на серце, повне щедрот...
А ще, скажімо, мода на щиру людську бентежність,
На вічний дух непокори до скритих лакуз і підлот.
Вчитель: Так, мода існує на все. Прикре лише, що мало сьогодні ми говоримо про християнську мораль, яка сповідує добро, милосердя, мир, злагоду. Чи зустрічали ви зараз випадки безкорисливої допомоги один одному?
Учениця: Багатьох читачів газети «Факти» схвилювала публікація про 63-річну мешканку Херсону Тамару Голубятникову, яка добровільно взяла на себе піклування про двох малят, кинутих ще в пологовому будинку матерями і які тихо вмирали в жалюгідних умовах міських лікарень. Пенсіонерка взялася виходити двох хлопчиків, які були настільки знесилені, що і плакати не могли. Дітки були настільки хворі, що вилікувати їх не вистачало пенсії. Тоді жінка-пенсіонерка пішла продавати газети, просила милостиню, обходила багаті офіси, з яких її просто виставляли. Багато людей відгукнулися допомогти Тамарі Голубятниковій, але це були, як правило, не бізнесмени, багаті люди, а ті, що ділилися останнім. Обом хлопчикам не було і року. В одного з них, якому було 11 місяців була дистрофія, він мав вагу всього 4 кілограми. І жінка-пенсіонерка кожного разу з'являлася в лікарню з ліками, продуктами дитячого харчування. Зараз хлопчиків не впізнати.
Першу допомогу Тамара Голубятникова отримала від 27-річної американки Сари Філіпс, яка вчиться в Москві в аспірантурі. Сама пенсіонерка людина віруюча і на дзвінки людей усиновити хлопчиків відповідає, що дуже б хотіла, щоб вони попали в сім'ю віруючу.
Вчитель: В наш час ми звикаємо тільки до поганого, і на цьому фоні чиєсь співпереживання здається нам оазисом в пустелі. Боляче, що на такі
вчинки здатні чомусь люди малозабезпечені. «Люби ближнього твого, як самого себе», - сповіщає одна з головних заповідей християнської народної моралі. В даному випадку любов виражає прихильне, щире, доброзичливе ставлення до людей, як прояв прагнення до загальнолюдської консолідації.
З чого ж починається формування любові до ближнього?
Учень: Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо всі на одній Землі, на одній планет; і маємо право на вічне блаженство. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається від кожного з нас.
Вчитель: Всі традиційні українські свята якраз і передбачають проявляти любов до ближнього, родинну злагоду. Пригадайте які це свята?
Учні розповідають про традиційні українські народні та релігійні свята, які на їхню думку найбільш сприяють миру і злагоді в родинах, сім'ях.
(Це завдання учні отримували на канікули, тому на цьому уроці ознайомлювали всіх із своїми дослідженнями, які вони готували разом з батьками, родичами).
Вчитель: Кожне традиційне українське свято, народне чи релігійне, одухотворяє людські почуття, родинну злагоду, а з нею національну та загальнолюдську єдність, зміцнює спадкоємність поколінь, вселяє, життєвий оптимізм, вчить дивитися на оточуючий світ радісними очима. Цікаво, що для дітей велике значення має не тільки саме свято, а й сам процес тривалої підготовки до нього, в якому активну участь беруть як дорослі, так і діти, вся сім'я. Свята об'єднують всю родину.
Про те, що треба жити в мирі і злагоді в родині, в злагоді з природою, самим собою, завжди сповідувалося в неписаному законі народної мудрості. Що ж утверджував кодекс народної моралі?
(Звертаємо увагу учнів на вислови-листочки, які знаходяться на дереві мудрості і зачитуємо їх, коментуючи).
Учениця: «Не роби зла ні людям, ні природі». «До людей з добром, то й від людей з добром», «Роби так, щоб батьку-матері не було соромно від людей», говориться у прислів'ях. Величезного значення надавалося вихованню любові до рідної землі: «До природи не неси шкоди, бо твій дім згорить», «Не плюй на землю, бо не буде родити».
Вчитель: Ще донедавна чужоземне слово «екологія» жили хіба тільки в словниках і не мало такого тривожного змісту, бо не було самої екологічної проблеми, тобто питання про небезпеку для навколишнього світу - землі, повітря, отого животворного середовища, в якому ми існуємо.
Усім миром ми нині боремося проти знищення природи: думаємо про те,
як зберегти воду, повітря, як посадити сади по всій Україні, як знову барвистими квітами прикрасити нашу землю. Все це потребує воістину героїчної праці. Але перш за все це потребує доброго серця, невтомних рук, та розуміння того, що без щоденної роботи по збереженню природи нам просто не вижити. Що пропонуєте ви конкретно зробити не тільки на словах, а й на ділі, щоб ми жили в мирі і злагоді з природою?
Учениця: Так, настав час нам всім схаменутися. Подивитися на природу не просто як на якесь епізодичне явище, а стати для неї рідною людиною. Давайте в бережному ставленні до всього навколишнього середовища не обмежуватися тільки виступами на цю тему. Треба щоденно показувати приклад дбайливого ставлення до природи, займатися озелененням території, піклуватися про охорону насаджень, а також благоустрій і чистоту територій. Хіба ми не можемо створити свої шкільні загони по охороні тих річок і водоймищ, які недалеко біля школи, які є в нашому місті, щоб справа мала більш конкретний характер.
Вчитель: Бити на сполох про бережне відношення до природи треба вже зараз, бо потім буде пізно. Варто лише повернутися до трагічних подій квітня 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила людські жертви. Які ми маємо наслідки Чорнобильської трагедії?
Учениця: Нині поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою чорною хворобою. Здичавіла земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його колись цілющими дарами.
Сумні і трагічні відчуття огортають душу, коли по телебаченню показують «самоселів», людей, які прикипіли серцем до рідних домівок, милих окові краєвидів, до политої їхнім потом землі, де вони народилися, де знайшли останній притулок їхні пращури. Чорне коло невідомо стільки років залишиться незагоєною раною на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків. І по-новому, гнівно, як вирок недолугості і безглуздю, звучать рядки Ліни Костенко.
Учень:
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас до віку не простять!
Вчитель: Стверджуючи потребу миру на планеті, не можна обминути другу складову виживання людини. Яку ж саме?
Учень: Це стан навколишнього середовища. Останнім часом люди у містах відчувають перевтому, млявість, сонливість. Але насправді ми маємо справу з проникненням в кров нітратів. Наші люди, вважають спеціалісти, за добу з'їдають нітратів у п'ять раз більше, ніж середньостатистичний американець.
Забруднення відходами промисловості й сільськогосподарського виробництва малих і великих річок, ставків, землі і повітря вже призвело до тяжких екологічних втрат. Змертвіли багато наших водойм. Непридатною для вживання стала в них риба.
Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація, коли смертність перевішує народжуваність. Забрудненість повітря, шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики) негативно позначаються на здоров'ї людей.
Вчитель: Кожна людина не має морального права стояти осторонь екологічних турбот, бути пасивним спостерігачем, бо все менше й менше залишається на нашій землі місць, де людина почувала б себе у цілковитій безпеці. Саме людина винна в тому, що родючість землі зменшується. Ми ж землю лише споживаємо, а не допомагаємо їй поновлювати свої сили. Треба показати на що спроможні земля й людина на землі. А це можливо лише за умови сердечної приязні та повного взаєморозуміння людини і природи.
Тільки в наполегливій праці людина може допомогти природі.
Учениця: «Тільки в чесній праці твоя добра слава й твоє безсмертя».
Згідно з народною мораллю праця - то найвища чеснота, найголовніша засада життя.
Трудове виховання в сім'ї починалося від самого малечку. Новонародженому бажали, щоб було охоче й робоче. А в колискових співали:
Люлі-люлі, дитино,
Поїдемо по сіно,
Візьмем тебе з собою,
Ти нам будеш коні пасти,
А ми будем сіно класти.
До п'яти років дітям давали повну волю для ігор та розваг. Але і в іграх імітувалися певні виробничі процеси. Навіть своє дозвілля молодь поєднувала з працею (на вечорницях дівчата пряли, вишивали, а хлопці лущили кукурудзу). Молодь 16 - 18 років працювала нарівні з дорослими.
Вчитель: Таким чином, у дітей, яких привчали до різних видів домашньої та сільськогосподарської роботи, формувалося почуття любові до землі. Дитина ставала патріотом свого краю, своєї Батьківщини. Тож народна поезія, народний
етнос закликали у найтяжчі дні свого народу, своєї Батьківщини стати на її захист, бо так роблять справжні патріоти! Можна багато говорити про патріотизм, але повернемося до сторінок історії нашого народу, коли ваші ровесники йшли на подвиг в ім'я України.
Учень: 80 років тому 300 юнаків-героїв під Крутами пішли в безсмертя. Крути - залізнична станція на Чернігівщині. Тут 29 січня 1918 року відбувся бій Сотні Юнацької школи імені гетьмана Богдана Хмельницького, сотні студентського куреня Січових Стрільців та гайдамаками (разом майже 600 бійців) з 4000 більшовицьким загоном. У цьому бою загинуло близько половини бійців... Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва більшовиками, що мало важливий вплив на закінчення Берестейського договору.
Вчитель: Події Великої Вітчизняної війни викарбуються в нашій пам'яті і в наших серцях на все життя. Адже наші діди, прадіди боронили нашу рідну землю від фашистських загарбників, мріючи про наше щасливе, вільне життя. Пам'ять про них ми повинні зберегти і передати майбутнім поколінням.
Учні підготували розповіді про участь своїх рідних у Великій Вітчизняній війні.
Вчитель: Герої не вмирають. Вони живуть у пам'яті й справах наступних поколінь. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір Україну. Сьогодні вона, як ніколи потребує нашої допомоги.
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!
Пам'ятаймо наказ великого Кобзаря. Так, як наші ровесники стали на захист України в нерівному бою 80 років тому, станьте за мирну битву за Україну. Не будьте байдужими Ви, Ваші рідні, батьки і 31 жовтня прийдіть на виборчі дільниці і віддайте голоси за справжнього патріота України. Якою буде Україна в майбутньому вирішувати Вам, молодим. Тож гуртуймося навколо національної ідеї. Будьмо гідними наших славетних ровесників, які віддали за Україну своє життя.
Саме ми, українці, маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів. І боляче сьогодні усвідомлювати, що величезна частина нашого населення, з національного погляду являє собою ні що інше, як юрбу, яка не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить рідною мовою. Особливо це стосується молоді, яка з національного погляду, просто ніяка.
Розробка
виховного заходу для учнів середнього
шкільного віку вчителя 
Рудниківської
ЗОШ І-ІІІ ступенів Потічної Галини
Євгенівни
Дороги власної не бійся,
З метою у єдине злийся -
Хіба не ти – твоя мета?
(Василь Стус)
(За ширмою ведучий у мікрофон говорить ,а па сцені сіяч розсіває зерно, звучить легка музика)
Ведучий 1: Одного привітного ранку вийшов сіяч сіяти:
- одне зерно впало на родючу землю, і гріхи світу знищили його;
(з тої сторони де впало зерно піднімається дитина на якій нашиті сторінки з бульварної преси, гроші, непристойні фото піднімається кілька кругів танцює і гине)
- ще інше впало з краю - та куріння, наркотики, алкоголь його зруйнували;
(з іншої сторони піднімається дитина на якій нашиті пачки від сигарет, пляшки з-під пива, алкоголю, шприци без голок піднімається кілька кругів танцює і гине)
- ще інше впало на родючий ґрунт і проросло....
(а з середини залу піднімається зернина)
Зернина: Я, дитина - найкращий Божий Дар.
Але може я, водночас маленька людина-райдуга, яка зростаючи, збагачує свої кольори, як веселка. Кольорова чарівна райдуга, якою милуються люди.
А може, я людина - ясне сонечко, що дарує своє тепло не залежно чи його чекають.
А може, я - зернина, яка в добрі зростає, і щоб зміцніла стеблина і колос налився вдоволь, потрібна любові краплина, і сонечка теплий і ясний промінчик.
Ведучий 2: І подарував їй Господь батьківщину. І проросла зернина та дала хороший урожай.
Зернина:
Я мушу дбати ,щоб цвіла земля
- Сторінка роду свого знати,
Чинити буду людям ласку я
І в милосерді з світом розцвітати.
Ведучий 1: Збагатила вона своїм приходом свою родину, свою державу, свій народ. Але її прихід - це випробування: бо, або родина змінюється для дитини, або ж дитина змінює родину. Цікаво, яке завдання у мене, у тебе?
Учасник 1:
Живи! Добро звершай!
Та нагороду ти за це не вимагай!
Лише в добро і правду вищу віра,
Людину відрізнить від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара: -
Людина починається з добра!