Для чого кажуть «спасибі»

Дрімучим лісом ішли два мандрівники - Дідусь і Хлопчик. Було безвітряно, жарко, мандрівникам хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились, напилися.

Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмок.»

Хлопчик дуже здивувався: - Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові «спасибі»? Адже він не жива істота.

- Це так. Якби води напився вовк, він може й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, для чого люди кажуть «спасибі»? Знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер же був час подумати: шлях через ліс ще довгий.

Чи треба говорити «здрастуйте»

Лісовою доріжкою ідуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко вистукує дятел, і струмок жебонить у лісовій гущавині. Раптом хлопчик побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.

- Тату, куди йде бабуся? - спитав син.

- Побачити, зустріти або провести, - сказав батько.

- Старі люди тільки для того й виходять з дому. Коли ми зустрінемося з нею, скажемо їй слово «здрастуйте», і ти довідаєшся, куди вона йде.

- Для чого ж їй говорити це слово? - здивувався син. - Адже ми зовсім незнайомі.

- А ось зустрінемось, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш, для чого. Ось і бабуся.

- Здрастуйте, - сказав син.

- Здрастуйте, - сказав батько.

- Здрастуйте, - сказала бабуся і усміхнулась.

І син здивовано побачив: усе навколо змінилося. Сонце засяяло яскравіше. У верхів'ї дерев зашумів легенький вітерець, листя заграло, затріпотіло. В кущах заспівали пташки - досі їх не було чутно. На душі в хлопчика стало легко.

- Чому це так? - спитав син.

- Тому, що ми сказали людині «здрастуйте», і вона усміхнулася.

Учитель, Отже, планета Світла і Добра чекає на кожного з вас. А перепусткою нехай стануть доброзичливість, повага до оточуючих, любов, щирість, світлість душі, справедливість, щедрість. Нехай постійно живе у ваших душах прагнення зробити щось світле і радісне. Перемагайте зло лише добром. З добром та любов'ю ідіть назустріч один одному. Бо ніхто і ніколи не заборонить нам творити добро, любов і віру.

Доброта

По теплій зливі і грозі

Прошу любовію святую,

Щоб сонце сяяло в росі,

Налийся, світе, добротою,

Немов дзвінковою водою,

По теплій зливі і грозі.

Людської треба доброти,

Щоб цвіт з'являвся на калині.

Щоб ночі в ранок перейти.

Щоб соловейко тьохкав нині.

Природі, звірові, людині –

Людської треба доброти.

Благаймо, нині доброту

Спасти земні й небесні стежі.

Сльози і поту гіркоту,

Спасти тополь зелені вежі,

Планету й людство од пожежі,

Благаймо нині доброту.

Бо може тільки доброта

У цій землі, у цьому літі,

У цьому хлібі, що зроста,

Любов'ю й вірою в цім квіті,

Життя відстояти на світі

Спроможна тільки доброта!

Розробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку в ихователя Бердянської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Рев’яцької Оксани Анатоліївни

Мета: Ознайомити учнів із традиціями доброчинності, розповісти про деяких українських меценатів минулих століть; розширяти кругозір дітей; розвивати пам'ять, мислення, творчі здібності; виховувати патріотичні почуття та почуття доброти.

Ведучий: Доброго дня, діти. Сьогодні поговоримо з вами про українських меценатів минулих століть, про людей, чиї імена і прізвища ми повинні пам'ятати, пронести через все своє життя, розповісти про цих добрих і щедрих українців своїм дітям і онукам. 13 грудня ми святкуємо День доброчинців. Але добро не потребує конкретних дат, його треба робити завжди і всюди. Уявімо, що ми зараз з вами вирушаємо подорожувати країною Доброчинності.

- Отже, хлопці і дівчата,

Вирушаємо зараз в путь

Країною доброчинців подорожувати,

Щоб наші традиції не забувати.

- А хто з вас пригадає,

Що слово «доброчинець» означає?

Це той, хто приносить користь

Для інших людей, для родини,

Робить добро для своєї Батьківщини.

- На вас чекає зустріч з доброчинцями,

З великими людьми, щедрими українцями,

Запам'ятайте їх поради, діти,

І понесіть їх у життя дорогою добра.