Всеукраїнської дитячої спілки "Екологічна варта" "Діти сонця"

Слова О. Вратарьова,

музика Ю. Шевченка

Спливає час, минає вік,

Волає дзвін, лунає крик...

Рятуйте всі, рятуйте всі

Краплину сонця у росі!

Шепоче вітер поміж віт:

«Лише краса врятує світ».

Дарує небо людям шанс

Останній раз, останній раз.

Приспів:

Ми всі діти Сонця на білому світі,

У кожного доля і пісня своя.

Ми всі діти Сонця, і кожна людина

Це тільки краплина у морі життя.

Давай повернемо Землі

Всі веселкові кольори,

Надію, віру і любов,

День, щоб до радості прийшов!

Рожева чайка б'є крилом,

Злітає ранок за вікном,

Він посміхається до нас

Дарує небо людям шанс!

Приспів:

Ми всі діти Сонця на білому світі,

У кожного доля і пісня своя.

Ми всі діти Сонця, і кожна людина -

Це тільки краплина у морі життя.

Демонстрація екомоди.

Зібрати весь непотріб –

Для когось справи марні,

А ми ж придумали із нього

Костюми модні й примарні.

Сьогодні свято вже у нас

І при такій оказії

Ми вам продемонструємо

Свої безмежнії фантазії.

Р озробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку вчителя Промінської загальноосвітньої школи І-II ст. Теслі Оксани Леонідівни

Мета: Вчити учнів охороняти природу, розвивати знання про природу рідного краю, виховувати дбайливе, бережливе ставлення до природи, сприяти екологічному вихованню.

Юннат 1: Увага! Увага! Настав уже час! Усі, хто присутній, послухайте нас!

Юннат 2: Говорить агітбригада "Сполох" Промінської загальноосвітньої школи.

Юннат 3: Наш девіз: «Дивись, не забудь, Людиною будь! Зберегти планету - це почесний труд».

Земля:

Незбагненний скарб людства - це Земля!

Земля - то всеплодюща мати, що на любов багата.

Земля - то мудрість і святиня,

Від неї хліб, і цвіт, і всі плоди!

Пророк:

Пам'ятай і знай, людино, і затям на все життя,

Що ти є дочкою і сином Бога нашого творця.

Бог створив тебе із глини і вдихнув у тебе дух.

Землю й світ тобі, людино, дав він для твоїх послуг.

Юннат 4:

Любий друже, подивися навкруги, яка краса.

До травинки нахилюся, подивлюсь на небеса.

А метелика впіймаю, помилуюсь, відпущу.

На довкілля право маю, на природу, на красу!

Юннат 5:

Ми право маєм дихати повітрям,

Спостерігати за хвостом комет,

І милуватись піснею веселки,

І зустрічати з вирію лелек!

Юннат 1:

Стрічати сонце й промені ловити,

І брати в руки крапельки роси,

І по думки до квітки говорити:

Яке це щастя - жити і рости!

Юннат 2:

Яке це щастя - вранці прокидатись,

І чути ніжний голос солов'я,

Росинкою сріблястою вмиватись,

І всім кричати: «Це - моя Земля!»

І маєм право жайворонка чути,

І бачити у небі журавлів,

Тому завжди пишатися я буду,

Що маю право жить на цій Землі!

Земля:

Так, діти, це право є у вас,

Але настав тривожний час.

Природа просить порятунку

Зеленим шепотом лісів,

Тривожним лебединим криком,

Знімілим плеском рік, морів.

Вона до нас із щемом в серці

Зболілі руки простягає,

Надіючись на кращу долю,

Про милосердя нас благає.

(Пісня на мелодію « Червона рута»)

Подивіться навкруг, що з природою стало:

Дихать зовсім нічим, люди всі у печалі.

Може, десь у лісах ще щебече пташина,

Але в селах, в містах сум мелодії лине.

Приспів:

Отже, треба нам всім об'єднатися дружно.

Зберегти й повернути і діброви, й річки.

І ми будем нести людям квітку надії.

Щоб природа жила, докладемо зусилля.

(З'являється ворон)

Юннат 3:

Вороне, ти скрізь літаєш,

Що твориться в лісі - знаєш.

Таємниці не держи,

Усю правду розкажи!

Юннат 4:

Хто наш ліс дрімучий губить,

Прісну воду каламутить?

Диких звірів дістає,

Життя птахам не дає?

Покажи нам злодіїв,

Покараємо ми їх.

Ворон:

В темну гущину підіть, з Мавкою поговоріть.

Коло тихого ставка розпитайте Лісовика.

Не чекайте, а спішіть, бо землиці стане гірш.

(Сценка відбувається в лісі)

Юннат 5:

Гей ви, духи лісові,

Де ж поділися ви всі,

Може, в хащах заблудились?

Чи в болотах утопились?

Мавка:

В волинськім лісі я була царівна,

В волинськім лісі я була жива,

Та пропадає казка дивна,

Зникає ліс, а разом з ним і я.

Лісовик:

Все так знівечене у гаю, як після днів війни.

Тут неушкоджених немає ні вільхи, і сосни.

Земля в підпалинах, у ранах, аж стогне від біди.

Не прикрива трава духмяна безпечності сліди.

Мавка:

Зрубали ялиноньку при кореневищі,

Безжально й поспішно в сестер на виду.

Ті поруч стояли - і старші, і вищі,

Вона ж - наймолодша у їхнім роду.

А їй так хотілось рости, виростати,

У зливу травневу, у сонячний день,

Щоб тут на узлісі утіхою стати,

Для птаства, для звірів, для добрих людей.

Та двоє людей на машині примчали,

Гойднулась у фарах сполохано тінь.

Собі на забаву красуню зрубали,

Що мала служить для кількох поколіь.

Баба Яга:

В лісі вже краси не видно - як образливо, огидно!

Розсердилась на весь світ: - ну, тримайся, людський рід!

Зачарую, зачаклую, напущу на всіх вас блуд,

Нашлю напасть на весь люд! Стережіться - це не жарти!

Та чувала я, що є десь екологічна варта, яка поміч всім дає.

Юннати: Оце ж ми якраз і є!

Всі: Ми!

Ті, хто небайдужий до навколишнього світу,

Нас цікавить життя лісу і поля,

Степу та гірського водоспаду.

Юннат 2: Ми допитливо досліджуємо проблеми довкілля волинського краю і закликаємо всіх до їх вирішення!

Юннат 3: Ми, агітбригада "Сполох",

Від душі, не за наказом,

Допоможем лісу разом!

Юннат 4:

Знати всі повинні істину таку:

Не рубай ялину, не нівеч красу!

Хай хвилинна радість жертви не несе,

Бо життя дорожче в світі над усе.

Юннат 5:

Не тривожте спокій птахів.

Ліс для них - то рідний дім.

Щоб не став він повен жахів,

Зберігайте спокій в нім!

Юннат 1:

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку!

Юннат 2:

Щоб повітря стало чистим,

Щоб було де відпочити,

Посадім нові ліси,

Для здоров'я, для краси!

Юннат 3:

Для птахів зробимо житло,

Щоб з вирію додому повертали,

Чекатиме завжди на них село,

Щоб співом ніжним душу чарували!

Юннат 4:

Якщо ти віриш у майбутнє,

В його прийдешність, у життя,

Дзвони у дзвони, кричи людям,

Бо більш не буде вороття!

Юннат 5: Ми хочемо вам сказати:

Всі: Землю від забруднення треба нам всім рятувати!

Юннат 1:

Віддай забуту свіжість травам,

Відмий від бруду всі хмарки,

Відреставруй нам синє небо,

І дощ крізь сито проціди.

Юннат 2:

Хай оживе вода Дніпрова,

Правічні височать дуби,

І хай полин - трава чорнобиль

Не стане іменем біди.

Юннат 3:

Прости нам, Земле, спалені ліси,

Прости ґрунти збіднілі, неродючі,

І атом той, що вирвався на волю,

Перевернув людську нелегку долю.

Юннат 4:

Прости нас, Земле, все - таки прости,

Бо голова всьому живому - тільки ти,

Можливо, розум людства не засне,

І він проснеться і тебе спасе!

Юннат 5:

Природа ж в нас така гарна, така мальовнича,

Ми просим вас, люди, на хвильку спиніться!

Сміття не вивозьте, будь ласка, до лісу,

Для цього є звалища, знати ж бо, звісно!

Земля:

Ти виростеш, запам'ятай, дитино:

На світі цім найперше ти - людина,

Покликана творити і любити,

Бо все живе на світі хоче жити!

Бережіть планету, це ваш спільний дім,

Щоб було усім вам комфортно в нім.

Посадіть деревце і очистіть струмок,

Годівницю змайструйте для співучих пташок,

Щоб лелеки гніздились у нашім краю,

Бережіть рідну Землю - святиню свою!

Мавка:

Не ламай калину - хай цвіте весною,

Не рубай березу - хай напоїть соком,

Не стріляй у птаха - пісню заспіває,

Любов до природи нас усіх єднає.

Клонимось низенько матінці - Землі,

Будемо з тобою в радості й біді!

Земля: Спитали діти в Сонця:

Юннат 1: Як світ нам зберегти, щоб в злагоді і щасті жили на світі ми?

Земля: А Сонце усміхнулось:

Сонце:

Ми - як одна сім'я!

Коли щасливі птахи,

Коли щасливі квіти,

Коли щасливі діти,

Щасливе з ними я!

Юннат 2:

Ми вірим в те, що Бог простить нас знов,

Що захистить природа - рідна мати,

Що буде мир, і щастя, і любов,

І сонце буде білий світ ласкати!

Юннат 3:

Ми вірим в те, що кожен з нас

Посадить сад, чи дерево, чи квіти,

І в Україні буде щастя й сміх,

І завжди тут здорові будуть діти!

(Пісня на мелодію " Ми бажаєм щастя вам ")

В селах, де кружля сірчистий газ,

Де феноли часто душать нас,

Де хорошу воду в річці ждемо вічність ми,

Щоб було нам легко в тяжкий час,

Дуже треба кожному із нас

Берегти природу любу нашу повсякчас.

Приспів:

Ми бажаєм вам завжди: чистого повітря й води,

І сонця промені хай завжди ідуть сюди.

Ми бажаєм щастя вам, і воно повинно прийти,

Тож рук ви докладіть і природу збережіть.

Р озробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку вчителя середньої загальноосвітньої школи № 9, м. Орджонікідзе

Карандєй Людмили Миколаївни

Мета: Виховувати в учнів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до людей з обмеженими вадами.

Обладнання: Ікона Божої Матері; на дошці вислови:

«Роби добро, бо ти - Людина»

«Люби свого ближнього, як самого себе!»

«Наскільки є в кожного чуйності до страждань, настільки він людина»

(І. Крамськой)

«Що людям бажаєш, те й сам отримаєш»

(Прислів'я)

Запрошені: батьки учнів 9-Б класу

Вступне слово вчителя: Цього літа мені прийшлося відпочивати на чорноморському узбережжі м. Одеси. На пляжі розглядаю людей. Мою увагу привертають сім'ї з дітьми.

Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб — хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма дитячого церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, він. ніколи не скаже їй «мама», і ніколи не піде до школи, ніколи не принесе ні двійку, ні десятку...

Цієї ж миті у воді ще одна сім'я робить фото-сесію своєї доньки, їй років 12. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається - ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім'ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім'ї, допомагає батькові. Сім'я разом. І вони щасливі!

Інші батьки привозять діток на інвалідних візках, купаються разом з ними, відносять їх плавати у море, вони разом засмагають, про щось розмовляють, спілкуються з іншими батьками, в яких такі самі особливі дітки. Вони разом лікуються... Відпочивають... Відпочивають від чого? Від людської байдужості й жорстокості, що оточує цих особливих дітей, яких наше суспільство називає «інвалідами». А ще - відпочивають від усього того, що приходить з цим словом на додаток: нерозуміння, байдужість, неприйняття, відторгнення, жорстокість, криві погляди...

Отже, ви вже зрозуміли, що сьогодні ми з вами поговоримо про те, що завжди було під забороною, але забороною не державним Законом, а людською поведінкою, мораллю… Але ніде правди діти - люди з особливими потребами, від немовлят до старих, поряд з нами, як би ми від них не відверталися, але вони теж Люди, вони теж хочуть уваги і доброго ставлення до себе.

Учениця: