Частина 2.

(Звірі на галяві: зайчик, їжак, лисиця, вовк, білка, ведмідь).

Вовк.

Усі зійшлись на раду ми в вечірню цю годину.

Чи приймати Паця нам в лісову родину?

Ведмідь.

Як залишити у нас оцього гульвісу?

Навіть тітка утекла до іншого лісу.

Їжак.

Натерпілися від нього ми усі добряче.

Тож нехай той Паць нахабний назад в село скаче.

Лисиця.

Але, друзі, у малого є і виправдання,

Бо ніхто не дав йому гарного виховання.

Не навчив в суспільстві жити, рідних берегти й любити,

Друзів добрих поважати й зроду їх не ображати.

Та і схоже до пуття не зна закону співжиття.

Вовк.

Є у мене хитрий план. Стане іншим наш кабан.

Я на вашу допомогу надіятись смію,

на Пацеві цей закон приведем у дію.

(Звірі радяться і розходяться).

Кабанчик.

Що за лихо тут вчинилось? Ніби все мені наснилось:

Старе яблуко знайшов, враз їжак тут підійшов.

Відібрав, назвав ослом, ще й голками поколов.

А тоді коло струмка принесла лиха Вовка.

Все кричить, не слуха, ще й куса за вуха.

Як чкурнув я по стежині, стрів ведмедя у ожині:

Стусана мені вліпив, ще й на ногу наступив.

Знову хтось іде сюди. Ой, подалі від біди!

(Ховається в кущ. Заходять лисиця, їжак, білочка).

Лисичка.

Сьогодні в лісі свято. Вся лісова родина

Охоче привітає Зайчатко з іменинами.

Ми з Білочкою вдвох м'який збираєм мох.

Щоб Зайцеві під вушка подарувать подушку.

Їжак.

Зайчаті на гостину дістану капустину,

її поки що я не маю, в крота на яблуко зміняю.

Білочка.

Добре будем святкувати, смачні страви куштувати,

В танець йти, пісень співати та цікаві ігри грати.

Їжак.

Тільки б, друзі, той кабан не зіпсував свято нам.

Буду краще край галяви на чатах стояти,

Щоб отого поросяти й близько не пускати.

(Звірята розходяться, а кабанчик Паць виходить з-за куща).

Кабанчик.

Всі від мене відвернулись. Так мені і треба,

Щоб не дер я п'ятачка до самого неба.

В цьому лісі всі звірята дуже добрі друзі.

Від них мені перепало, звісно, по заслузі.

Це не те що у свинарні: всяк за себе дбає.

Кожен тут в скрутну хвилину другу помагає.

Разом тут в біду і в свято, в дощ і в ясну днину.

От якби мене звірята прийняли в родину.

Стану кращим, поміняю я погану вдачу,

От тоді мене усі в лісі і пробачать.

(Галявина. Всі звірята вітають Зайчика. Заходить з мішком Паць).

Їжак. Ти чого прийшов сюди? Щоб накоїти біди?

Кабанчик.

Постривайте, не спішіть, все що хочете кажіть,

Тільки лиш не проганяйте, а хвилинок десять дайте,

Щоб нікого не лишити і усіх перепросити.

Збоку я себе побачив, прошу вас мені пробачить

За усі мої образи. Хочу бути з вами разом.

Прийміть гостинців повен міх, їх тут вистачить на всіх.

Ведмідь.

Що ж, послухайте мене, лісова громадо,

Повідомлю новину я усім вам радо.

Наш урок минув не марно. Паць засвоїв його гарно.

Зрозумів, що зле чинив, співжиття закон завчив.

Кабанчик. Поважати треба інших як себе, і, навіть, більше.

(Всі звірі разом повторюють)

Поважати треба інших як себе, і, навіть, більше.

Кінець

П'єса для шкільного лялькового театру

(Хлопчик дивиться у вікно на падаючий сніг)

Хлопчик:

У кімнаті тепло, сухо,

А надворі - завірюха.

Холоднеча недарма -

Розгулялася зима.

Скинула снігів доволі

У саду, дворі і в полі.

В сніг сховала півсела,

Всі доріжки замела.

Зараз стихла хуртовина,

Схоже буде ясна днина.

Можна і попрацювати трішки,

Щоб розчистити доріжки.

(Одягається, бере лопату і йде розчищати сніг).

Хлопчик:

Цю закінчив я роботу,

Та ще попрацювать охота.

Бабуся ось живе одна.

Чи ж сніг прокидає сама?

Не зможе вийти й до криниці,

щоб принести відро водиці.

Роботи тут немало схоже.

Якщо не я, то хто ж поможе?

(Хлопчик працює, до нього підходить бабуся.)

Бабуся:

Подякувати тобі я маю.

А чи мороз не дошкуляє?

Хлопчик:

Хоч і холодна зараз днина,

А в грудях нібито жарина

Теплом усього зігріва.

Не змерз ні трохи! От дива!

Бабуся:

Коли мені по добрій волі

Ти вирішив допомогти,

У серденьку тоді з'явилась

Жаринка світла й доброти.

Від неї і мені тепліше стало,

Добром теж серце запалало.

Теплом ділись, щоб зберегти

Оцю жарину доброти.

Хлопчик:

Померзли горобці,

Не цівкають синиці.

Вам лиш водички принесу -

Візьмусь за годівницю.

(Хлопчик іде).

Бабуся:

Я хочу теж жаринку

Тепла і доброти

Передати далі,

І в себе зберегти.

Зв'яжу із вовняної пряжі

Пухнасті рукавички

Для листоноші нашої,

Веселої Марічки.

Бабуся в'яже рукавички.

Хлопчик приходить з годівничкою, прикріпляє її до дерева, йде до хати.

Підходить листоноша з газетами.

Бабуся дарує рукавички

Марічка:

Я дякувати добре вмію,

І ще сказати вам я мушу:

Не тільки руки вони гріють,

А зігрівають, навіть, душу.

Бабуся:

Тепло в душі, добра жаринку

Підтримуй і оберігай.

Малесеньку його частинку

Примножуй, іншим передай.

Марічка:

Насіння квітів маю я багато.

До сиротинця хочу надіслати.

Чудові різні квіти

Нехай посіють діти.

Бабуся:

Я до посилки трішки

Додам іще горішків.

(Приходить хлопчик).

Марічка:

Ми маєм жити, мов одна сім'я.

Хто ж допоможе, як не я?

Хлопчик:

Слова чарівні ці девізом

Розходяться в усі світи.

Запалюють в серцях і душах

Жаринки світла й доброти.

Марічка:

Як людям в душі западе

Ця істина стара -

Земля тоді, нарешті, стане

Планетою добра.

Бабуся:

У серці ці слова оберігати треба -

«Добро починається в світі із тебе».

Р озробка виховного заходу для учнів молодшого шкільного віку вчителя початкових класів СЗШ І-ІІІ ст. № 1 м. Гайсина

Шендерук Галини Сергіївни

Мета. Вчити характеризувати події та явища, як прояв добра і зла; розкрити моральний зміст доброти; сприяти розвитку в учнів мотивації до добрих, гуманних вчинків, виховувати високі морально-етичні категорії - гідність, співчуття, гуманність, готовність прийти на допомогу людям, які цього потребують.

Обладнання: корабель, карта подорожі, плакати:

«Перший крок до добра - не роби зла», «Життя дано людині на добрі справи», «За добро добром платять», «Робиш добро - не кайся, робиш зло-зла сподівайся». «Поводьтеся з людьми так, як хочете, щоб поводились з вами. «З добрим здружись, а лихого стережись».