Текст до вправи "Ниточки"

Зараз я розповім вам історію, яка складена на основі реальних фактів. Отже, жила - була дитина (на цих словах повертається до глядачів учень, що грає роль дитини). Вона була дуже щасливою. В неї були мама, татусь, бабуся, дідусь та старший брат. У дитини була сім'я

(педагог вводить учасника з карткою "Сім'я" та з'єднує за допомогою ниточки (далі за таким самим алгоритмом).

Була вона щасливою й тому, що в її сім'ї жили тепло та взаєморозуміння. Сім'я була по-справжньому дружньою.

Наша дитина мала дім, в якому панували затишок та злагода. Дитина почувалася в ньому, як у палаці, що захищає від усяких незгод.

Дитина ходила до школи, отримувала освіту. Вчилася добре, старанно. Вчителька постійно ставила її в приклад: «Яка ж дитина талановита!!! Яка розумна!!! Обов'язково стане Нобелівським лауреатом у майбутньому...»

Про нашу дитину турбувалися кожної хвилини. Дитина відчувала кожного дня радість спілкування з друзями, ровесниками. Вона по-справжньому вміла гратися. Була вигадником найрізноманітніших витівок та забав.

Вона була нагодованою, мала домівку і сім'ю, друзів та можливість навчатися. Була по-справжньому зігріта любов'ю. Любов із задоволенням оселилася в її серці.

А ще там жила надія. Надія на краще. Надія на завтрашній день, на мирне існування.

Дитина вірила, що це її радісне буття буде тривати вічно. Віра допомагала їй у скрутні хвилини, даруючи крила наснаги та впевненості у майбутньому.

Та трапилось невиправне... Сталося те, про що болісно до крику говорити... Одного разу татусь, бабуся дідусь та старший брат поїхали на дачу, а в дорозі потрапили до автокатастрофи... Гуркіт... скрегіт металу... смерть. Так у дитини від великої сім'ї залишилась лише її частина - мама. Та й мама протрималася недовго... Свій біль почала ховати у спиртних напоях... Перетворилась у залежну від алкоголю людину. Поступово алкоголь став на перше місце, витіснивши, ні, викинувши із життя дитину. Так обірвалась ниточка, зв'язок дитини з сім'єю.

(Педагог обриває ниточку, що зв'язувала дитину і сім'ю. Далі він працює за подібним алгоритмом).

Дитина опинилася на вулиці. Домівки в неї не стало... Там вона нікому не була потрібною.

(Педагог обриває нитку Дитина-Освіта).

Вулиця... Постійні злидні... Затравлений погляд... Дитина, як звірятко, яким набавились та викинули геть... Речі, які раніше радували - тепер недосяжні, в минулому... Не стало радості в житті дитини!

(Педагог обриває нитку Дитина-Радість).

Нікому вона не потрібна. Усюди зайва та небажана. Ніхто про неї більше не турбувався...

(Педагог обриває нитку Дитина-Турбота).

Любов, що колись заповнювала серце, перетворилася на злість та образу... «Чому я? Чому це сталося? Чому дорослі проходять осторонь мене? Чому мене цураються?»...

(Педагог обриває нитку Дитина-Любов).

Дитина дійшла до межі... Далі - пустота...

(На цих словах педагог торкається ниточок Надія та Віра й робить З0 - секундну паузу, дивлячись у аудиторію. Потім відпускає їх, не розірвавши, й продовжує).

Та десь - таки глибоко у серці дитини тліла іскра надії, а Крила віри могутнім птахом тримали дитину з останніх сил... Надія та віра у те, що все, що сталося, це лише страшний сон... Що все минеться... Що скоро прийде спасіння...

Спасіння для нашої дитини прийшло... Бо зустріла наша дитина небайдужу милосердну людину, яка встановила опіку над нею...

(Педагог з глядацького залу обирає навмання будь-яку людину, яка по черзі, за його словами буде відновлювати зв’язки, з'єднувати ниточки, зав'язуючи у вузлики).

Не відразу - з часом віра та надія воскресили у дитячому серці любов...

(З'єднуються вузликом нитка Дитина-Любов).

Бо в житті нашої дитини з’явилася нова, нехай не справжня, але сім'я.

(З'єднуються вузликом нитка Дитина-сім'я).

Знову з’явився дім.

(З'єднуються вузликом нитка Дитина-Дім).

Вона знову пішла до школи та отримала можливість отримати освіту.

(З’єднуються вузликом нитка Дитина-Освіта).

Про неї знову турбувались...

(З’єднуються вузликом нитка Дитина-Турбота).

Вона почала радіти... затишку, спокою, увазі, світанкам та заходам сонця, можливості знову бути дитиною.

(З'єднуються вузликом нитка Дитина-Радість).

Все було позаду... І начебто усі зв’язки відновлено... Але... Але погляньте на вузлики, що залишилися у долі дитини... Ці вузлики нагадують шрами, які у непогоду ниють, нагадуючи про себе... І чи загояться вони, невідомо... Та ось любити дитина навчилася ще міцніше, цінувати кожну щасливу хвилину ще яскравіше. В її серці навіки оселився могутній птах із душею надії та крилами віри...

Додаток 2

До вправи «Бінго» Вправа «Ниточки» Завдання «Кораблик»

А вторська методична розробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку педагога-організатора Куп’янської гімназії №3

Коваленко Світлани Євгеніївни

Все те, що робиш комусь - робиш собі

Мета: виховувати в дітей любов і повагу, щирість та працьовитість у колективній творчості, активізовувати їх пошукову активність, прагнення бути корисним та постійно готовим виконувати добрі справи, стимулювати різнобічну успішність дитини, вчить дітей щедрості, чуйності та милосердю.

Учасники: учні середніх класів. Проект може бути використано для учнів молодших та старших класів.

Термін виконання: період від 3-х місяців до 1 року.

Ідея проекту: «Я-особистість і я несу добро людині, тварині, рослині, рідному місту, рідній школі, рідній землі, родині, собі – Всесвіту».

Завдання проекту: вчити дитину щирої допомоги ближньому, терпінню, прощенню, милосердю, вдячності, небайдужості, розвивати самопотребу бути корисним, вміння бачити та нести радість оточуючим.

Складові проекту:

1. КТС «Місто майстрів»

2. Скарбничка добрих справ

3. Щоденник добрих справ

4. Радій за мене, як я за тебе!

5. Сюрприз від щирого серця.

Виконавці проекту: дитяча організація школи, штаб проекту, творчі групи, класні колективі, вчителі, батьки.

ВСТУП

Благодійність, чуйність і милосердя з давніх часів є великою чеснотою людини. Вони не з’являються самі по себе. Дитину треба вчити робити добро, відчувати потребу нести добро, підтримувати на цьому шляху її добрі наміри. Допомогти – означає принести дрібку добра, шматочок сердечності та своїми діями зробити когось щасливим. Дитина розвивається в колективі, через стосунки з іншими, тому правильно організований захід може закласти мотивацію добра в серці дитини на довгі роки і навіть назавжди. Смак задоволення від безкорисливо виконаної доброї справи супровджує її все життя.