Хід заняття
Вступне слово вчителя
- Холодний зимовий день… Щось сниться безлистим самотнім деревам, віти яких безжально шмагає сердитий вітер.
Та якою б холодною і злою була зимова погода, десь там, вдалині, світить вогник, вогник сподівання, надії, віри, добра (запалити свічку).
- Погляньте на вогник.
- Чи приємно вам на нього дивитися?
- А що ви відчули від дотику вогника?
(дати дітям відчути тепло полум’я ).
- А чи може людина світитися, як свічка, і гріти теплом? Коли?
(припущення дітей про добрі справи та допомогу ).
Мікрофон
(припущення дітей)
- Тож, я гадаю, що вогники ваших сердечок допоможуть згуртувати нашу родину, подарують тепло одне одному, засвітять ще одну зірочку добра т а любові.
І сьогодні, я запрошую вас вирушити “стежиною добра”. Проходячи нею, пригадайте, яку добру справу ви зробили і розкажіть про неї
(діти по черзі проходять по довгій яскравій стрічці, у кінці якої стоїть скринька. Дійшовши до неї, розповідають про свій добрий вчинок, кладуть у скриньку паперове сердечко).
Учень
Ти добро лиш твори повсюди,
Хай тепло твої повнить груди.
Ти посій і доглянь пшеницю,
Ти вкопай і почисть криницю.
Волю дай, нагодуй пташину,
Приголуб і навчи дитину.
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити.
Вчитель
- Сьогодні ми поповнили скарбничку добрих справ.
- А які прислів’я про добро ви знаєте?
Добро добром згадують.
Добра думка – половина діла.
Добре роби – добре буде й тобі.
Доброму скрізь добре.
На зло здатний кожен, а добро може зробити лише справжня людина.
Добро усе перемагає.
Добрі справи красять людину.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Робиш добро - не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
Добре слово дім будує, а зле – руйнує.
Добре слово людині, що дощ у посуху.
Добра не оціниш, поки сам добра не зробиш.
Учні
Не лінуйтесь робити добра.
Лише зла не бажайте нікому,
Бо воно як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
І заступить навколишній світ,
Зробить серце жорстоким, холодним.
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим.
І старайтесь робити добро –
День і ніч, і у кожну хвилину,
Щоб серденько, як сонце, цвіло,
Це хорошою робить людину!
Хай душа буде світлою в вас,
Й промениться завжди добротою.
Йдіть робити добро! В добрий час!
І живіть в цьому світі з красою.
Правда в світі є дуже проста:
Сонце Землю теплом зігріває.
А людину – її доброта
І любов у житті прикрашає.
Створення асоціативного куща
С
ЕРЦЯ САДИ
Д
ОБРІ СЛОВА КОРІННЯ
Д
УМКИ КВІТИ
С ПРАВИ ПЛОДИ
- І хоч існує ще на світі зло, але добро завжди перемагає його.
- А які казки ви читали, в яких добро перемагає зло?
- А чи бачили ви добро і зло в природі. В чому воно проявляється?
(забруднені ріки, знищення лісів, Червона книга вимираючих звірів, рослин, кислотні дощі).
- Ось як люди можуть зіпсувати природу, а природа в боргу не залишається і віддає нам те, що ми заслуговуємо: брудне повітря, нечисту воду, неякісну їжу, зло на всіх і все.
Тому життя людини на Землі має починатися у високій духовності, з бережливого ставлення до Матінки-Природи з любові до всього живого.
- Я вам пропоную познайомитися з оповіданням В. Сухомлинського “Як Метелик напився березового соку”
(можна інсценізувати).
Ще в затінку під деревами лежав сніг, а маленький Метелик, якого збудило весняне сонечко, вилетів зі своєї зимової хатки. Летить він і відчуває: голова паморочиться від слабості. “Ось, — думає Метелик, — знайду пахучу квітку й нап'юся солодкого соку. Зараз голова й перестане паморочитись”.
Але квітів ще немає. Один тільки голубенький пролісок виглядає з землі. Зрадів Метелик. Сів на голубеньку квіточку, а на ній солодкого соку немає. Холодна вона.
Летить знову Метелик. Уже й силоньки немає, ось-ось крильця складе й упаде на землю.
Аж чує Метелик ласкавий голосок:
— Лети до мене. Це я, Береза Білокора. Дам тобі крапельку соку. Прилетів Метелик до Берези. Дивиться – з тріщинки витекла крапля соку. Напився Метелик. Весело махнув крильцями.
— Дякую, — каже Метелик, — ти врятувала мене від голоду.
- На основі вправи “Займи позицію” виробіть характерні риси доброти Берези.