Інсценізація.

Виходить хлопчик з окрайцем хліба в руках. Крихта хліба

Ця крихточка хліба - так мало й багато.

Цю крихточку хліба в руках понесу.

До мами і тата, сестрички і брата.

Ану ж, може, крихта зупинить сльозу.

Ану ж, може, голод усіх не подушить.

Ану ж, може, вогник воскресне в очах.

Я, рідні, до вас ось приніс свою душу.

Я, милі, розвіяти голод і страх...

Мамуню, ой таточку! Будемо жити,

Бо сонечко з хлібом для вас я приніс.

Я в хату, а там.. Всі лягли відпочити ?!.

Я в хату, а там: сонце каменем вниз...

( Під музику...)

Ведуча. Андрійко залишився живий, щоб понести у майбутнє чистоту свого серця, щоб Україна, пройшовши смертоносний вогонь голоду, відновилась, беручи за основу дитячу душу, осяяну священним вогнем любові.

Ведучий. Гора Зажури недолік від Лубен - це довічний постамент скорботи за безневинно знищеними в роки голодомору. Дзвін з хрестом на верхівці тієї гори - то вічна пам'ять всім тим, хто був розіп'ятий на хресті долі українського народу.

Ведуча. На дзвоні напис: «Голодомор-33 - коли йде одна людина - з нею помирає світ. Коли ж мільйони йдуть у прірву, тоді помирає ціла Галактика.» І з'являються то там, то тут - по всій Україні - пам'ятники жертвам голодомору.

Ведучий. Хрести і хрести.. .Німі обеліски болю.. .Моторошні поминальні свічі...

Музика вмовкає.

Читці:1-й.

Хрести і хрести.. .І мовчання, і тиша.

А сонце злітає все вище і вище.

Німує устами померлих земля,

Кістками усіяні жовті поля...

2-й.

Та світ жде розплати, і кат жде розплати,

Зі зброєю брат виступає на брата.

Ти ж маєш родючі, багаті поля,

За що ж ти страждаєш, Вкраїно моя?

3-й.

За сад цей зелений, за білі хатини,

За що, Боже, вимерли цілі родини?

Он біга з ножем збожеволіла мати,

Шукає у полі слід свого дитяти...

4-й.

А там - зріє тиша, а там - виє тиша,

Та сонце злітає все вище і вище!

Ведуча. Тільки в нашому селі загинуло понад 300 людей...

Ведуча. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто на собі відчув зашморг голодної смерті і пішов у вічність, не зрадивши ні себе, ні свій народ, ні свою землю.. .Вшануємо хвилиною мовчання безвинно убієнних в роки голодомору...

Учасники лінійки передають один одному запалені свічі, які горітимуть до кінця лінійки.

Хвилина мовчання...

Ведучий. Все менше залишається свідків того страшного злочину. Ведуча. Давайте доторкнемося душею до їх невгамовного болю, погортаємо сторінки «Книги пам'яті» зі спогадами наших односельців.

(Під музику)

Спогади Деркач Євдокії Арихтеївни, 1.917 р. н., жительки с. Тетерівка

«...Нашу сім'ю розкуркулили, забрали землю, конячку, корову, хліб та весь інвентар, яким ми обробляли землю. Хотіли й сім'ю вислати за межі села. Але в нашій хаті поселили ще дві сім'ї, яких розкуркулили. Не було де стати ногою. 1933 рік приніс нам багато горя. Все. що було в домі із продуктів харчування, забрали. Навіть вузлик гороху...

Рідні всі померли. А наш дядько якимось чином зберіг корову та щоденно приносив нам півлітра молока, тому ми з сестрою й вижили.

Людей збирали по селу мертвих і тих живих, які вже не могли ходити, звозили в рів і засипали землею. Земля від стогону і болю ворушилась...»

Спогади Волинця Павла Павловича, 1917 р.н., жителя с.Тетерівка

«... Страшні то були роки... В нашому селі проживала сім'я Момотів. Дев'ять чоловік : дідусь, бабуся, тато, мама і маленькі діточки. Голод забрав усіх... Най страшніше було дивитись, як помирали діти. Вони кволенькими голосочками просили їсти... Пам'ятаю ще випадок, коли біля бурякового кагата зловили хлопчика років 6-8, який взяв буряк. Як же його за те побили!

З моєї сім'ї (а нас було 9 чоловік) врятувались всі чудом. Допомогло те, що залишилась корова, та й батьків брат дуже допоміг. Працював у вівчарні і ділився з нами заробленим...»

Спогади Волинця Павла Романовича, 1920 р. н., жителя с. Тетерівка

«...Мені було тринадцять років, але добре те пам'ятаю...Якраз закінчилась зима, і почалася весна. Не було чого їсти. Я ходив по городах і шукав мерзлу картоплю. Робили з неї деруни, отак і жили.

А хліб забрали свої ж. Організовували «Червоні лави», їздили возами і все забирали. Потім везли все те на Жашків. Люди з «Червоних лав» вижили, тому що їм давали хліб...

Коли люди почали помирати, то Кузьма Часовенко, наш односелець, їздив кіньми і збирав мертвих, скидав їх у рів біля цвинтаря...

А ще поблизу мене жив Козюбра Михалко з матір'ю. Неподалік проживала його сестра. Якось вона запитала: «А де мама?» Він їй: «У Скибині». Сестра занепокоїлась. І знайшли матір... Він її зарізав і вкинув у яму. Коли приїхала міліція, то він сказав, що дуже хотів їсти...».

(Музика вмовкає.)

Ведуча. Але навіть тоді, коли відійде за вічну межу останній із них, залишиться слід у генетичній пам'яті людства. Посвідчить сонце, і трави, і земля свідчитиме - це було.

Читці:5-й.

Життя із зерном відібрали

І заховали під замки.

До хрипу з голоду стогнали

І біль вплітали у віки.

6-й.

Ти бачиш хрест? На нім - розп'яття.

Ти сонце бачиш? В нім - біда.

Зернини - варте, сонця - варте

Людське життя, що так стражда.

7-й.

Не занімій! Хай крига скресне,

Хай біль людський знуртує кров,

І в пульсі Всесвіту воскресне

Одне життя, одна любов!

Читець (Автор - учениця 7-го класу Іванченко Олена)

Голодомор - скупа сльозина на щоці,

Голодомор - це крихта хліба у руці,

Голодомор - жахливий відчай матерів,

Голодомор - столикий гнів.

Голодомор - сталеве слово на устах,

Голодомор - життя, загублене в степах,

Голодомор - і свічки вогник догорів,

Голодомор - це дзвін віків.

Ведуча. Прислухаймось до слів В. Барки про те, що «довкола світ змінити не можна, але можна змінити його в собі».

Ведучий. Згадаймо про тих, хто загинув безневинно, відкриймо душі для тих, чий голос і до сьогодні благає нас не забути про минуле.

Ведуча. Почуймо дзвони совісті, дзвони пам'яті, дзвони наших сердець...

Читці: Дзвони пам'яті

8-й.

Ти чуєш, як німує дзвін?

По кому крик його застиглий?

По тих, хто віку не дожив,

А ліг завчасно в домовину...

9-й.

Хто три зернини відшукав

І з ними впав закляклий, в полі,

Хто хліба з голоду благав,

А натомість отримав кулі...

10-й.

Ти чуєш, як німує дзвін?

По кому крик його застиглий?

По сотнях тисяч матерів,

Що народить дітей не встигли.

11-й.

По сотнях тисяч тих дітей,

Які лягли у гріб завчасно,

По долі тих, хто в світлий день

Вже не пішов, бо свічка згасла.. .

(Під музику.)

Ведуча. Світ визнав голодомор 33-го року геноцидом нашого народу.

Ведучий. Сьогодні побачила світ «Книга пам'яті українського народу», в якій записано поіменно всіх тих, хто впав, підтятий косою голодної смерті...

Ведуча. «Книга пам'яті» Черкаської області має аж два томи. Страшно тільки уявити, скільки наших земляків поглинула у ті жахливі дні чорна прірва небуття.

Ведучий. Великий голод 1932-1933 років в Україні за різними історичними джерелами забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей...

Ведуча. Господи, благаємо, не дай нам пережити ще раз цей жах! Не дай втратити людську подобу, не дай стати звіром!

Ведучий. Господи, захисти наш народ, захисти рідну землю! Просимо тебе, Господи!

Ведуча. Просвіти наш розум, всели любов у людські серця! Про це благаємо тебе ми, твої діти.

Читці: 1-й.

Боже, Боже всесильний, Ти пануєш над нами,

Захисти, Боже милий, моїх тата і маму.

2-й.

Дай здоров'я їм, сили, дай у щасті прожити,

Щоби нас, своїх діток, могли гідно зростити.

3-й.

Захисти, Боже, край мій і цей луг, і долину,

Подаровані щедро нам в священну хвилину.

4-й.

Зглянься, Боже, над нами, порятуй, Боже милий,

Щоб у щасті й достатку ми довіку прожили.

5-й.

Дай всім душі великі, щоб любить свою неньку,

Щоб цвіла Україна, щоб співало серденько!

При створені сценарію використано вірші автора.

Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Городищенського економічного ліцею Шлончак Наталії Григорівни

Мета: формування високих морально-етичних норм поведінки, сприяння вихованню доброї, чуйної, лагідної, ввічливої, толерантної людини, розвиток культури мовлення, спілкування учнів; виховування потреби в самовдосконаленні та самовихованні в різних життєвих ситуаціях.

Обладнання: грамзапис пісні Теодора Кукурудзи "Світ не без добрих людей"; "Квітка добра", "Дерево мудрості" (на гілках якого висять написи мудрих висловів: "Добре ім'я краще від багатства", "Нічого так дешево не досягається і так дорого не цінується, як ввічливість", "Хто людям добра бажає, той і собі має", "Життя дано людині на добрі справи", "Світ не без добрих людей", "За добро добром платять"); Біблія; роздатковий матеріал.

Учитель: Дорогі діти, перш ніж розпочати нашу годину спілкування, привітаймося, усміхніться, побажаймо одне одному доброго дня.

Що ми очікуємо від години спілкування на дану тему? Спробуємо зробити ще декілька кроків на шляху до доброти. А в помічники я пропоную взяти мислення, увагу до слова, творчість і фантазію.

Де початок добра? Звідкіль воно прийшло до людей? Знаймо, що здавна на Землі цінувалося праведне життя - життя чесне, щире і правдиве. Дуже важливо вміти втриматися від шкідливих звичок, учинків та лихих намірів. Тому треба за свої вчинки відповідати перед Богом, людьми, своєю совістю. Розкриймо Біблію та прочитаймо слово Господнє про добро.

(Учні зачитують цитати із Біблії)

Учитель: 3 давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основою життя, і про це народ висловлювався в усній народній творчості. Вашим домашнім завданням було відшукати і підготувати приклади про добро і зло.

Учні-дослідники: Добро - міфологічний персонаж, який виступає переважно в Казках. Між Добром і Злом постійно ведеться боротьба, яка за народними уявленнями, бажаннями повинна закінчитися перемогою першого. У християнській літературі Добро часто втілюється у образі Бога.

У давнину на Русі слово «добрий» мало значення «міцний», «сильний». Не випадково одного з трьох билинних захисників землі Руської називали Добринею. Пізніше цим словом почали оцінювати Людину за зовнішнім виглядом, красою. Далі прикметник «добрий» став означати «багатий», а слово «добро» - «багатство», «домашній скарб». І лише згодом прикметник «добрий» набув значення «душевний», «лагідний». Етимологічний словник української мови зазначає історичну спорідненість слів «добро», «добрий» зі словами «хоробрий», «міцний», «коричний», «гарний», «граційний».

У народі поняття добра пов'язувалося з такими поважливими поняттями, як «Людина», «рід», «діло», «розум», «доля», «душа», «серце» тощо. У стародавніх іменах Доброслав, Добромисл теж не випадково є перша частина. Називаючи так дітей, батьки вірили, що у них буде добра, світла доля. У стародавніх колядках, побажаннях, примовках люди зичили одне одному саме добра, коли зустрічатися: «Добрий вечір», «Дай, Боже, час добрий». Коли Були в гостях, прощаючись, теж зичили тільки добра: «На добро!», «У добрий час» (побажання щасливої дороги в житті). Існував звичай платити добром за добро, і хто його порушував, піддавався загальному осудові.

У народних казках ті герої, що чинять саме добрі справи, завжди одержують винагороду, досягають бажаного. Так високо оцінювали люди добро!

Ми знаємо безліч прислів'їв, приказок про добро: «Темного лугу калина, доброго роду дитина», «Лихо не без добра» (останнє засвідчує те, що поняття зла і добра були у свідомості древніх взаємопов'язані). Одним із найстрашніших прокльонів був вислів «Бодай тобі добра не було!» лагідну Людину називали не інакше, як добродій. Про давність і важливість цих категорій свідчить те, що в сучасній літературній мові лише з коренем «добра» налічується понад 50 слів (доброчинний, доброчесний, добропорядний тощо). І нині ми, прощаючись увечері, кажемо: «На добраніч!». Дітей «навчаємо добра», тобто виховуємо на основі справедливості.

Усна народна творчість і зараз розглядає Добро і Зло як антиподи, віддаючи перевагу першому. Наприклад: «Добре роби, добре й буде», «Добро довго пам'ятається, а лихо - ще довше», «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Від добра добра не шукай», «Все добре переймай, а зла уникай». .

Учитель: Водночас добро і зло нині - це моральні категорії, у яких дається позитивна і негативна оцінка людям, явищам, подіям. Добро розглядають як позитивне в мотивах і діяльності людини в суспільстві, а зло - як негативне. Протягом багатовікового розвитку історії добро і зло пояснювали як незалежні від людини сили, як вираження емоцій, намірів, учинків, як історичні поняття, що мають конкретний зміст і відображають реальні умови життя в суспільстві.

У чому найбільша мета життя? Я гадаю: збільшувати добро в тому, що нас оточує. А добро - це насамперед щастя всіх людей. Воно складається з багатьох чинників, і щоразу життя ставить перед Людиною завдання, яке потрібно вміти розв'язувати. Можна й у дрібниці зробити добро людині, можна й про велике думати, Але мале й велике не можна розділити. Багато що починається з дрібниць, зароджується в дитинстві.

Велика мета добра починається з малого - з бажання добра своїм близьким, Але, розширюючись, вона захоплює дедалі ширше коло питань. Це як кола на воді. Але водяні кола, розходячись, поволі зменшуються. Любов же і дружба, які мають багато спільного між собою, розростаючись і поширюючись, знаходять нові сили, стають усе вищими, а Людина, їх центр, -мудрішою.

Мудрість - це Розум, поєднаний з добротою. Розум без доброти - лукавство. Лукавство ж поступово чахне й неодмінно рано чи пізно обертається протни самого хитруна. Тому хитрість змушена ховатися. Мудрість же відкрита і надійна. Вона не обманює інших і насамперед саму мудру Людину. Мудрість дає людині добре ім'я, міцне щастя, щастя надійне, а також спокійне сумління, яке на старість коштовніше за все.

А тепер попрацюємо в групах.

• З чим асоціюється у вас слово доброта?

• Які її форми вияву? Що постає у вашій уяві, коли ви чуєте це слово?

Наприклад, слово небесний. У Вашій уяві постає прозора блакить з серпанком хмар. Зі словом квіти у вас асоціюється добір найрізноманітніших квітів - від ромашок та волошок до гордовитих орхідей - і їх незрівнянний аромат, і пора року, коли вони цвітуть.

Попрацюймо зі словом доброта (творча робота):

‑ доберімо синоніми до цього слова (добрість, добросердя, чуйність, привітність, ласка, приязнь, прихильність);

‑ доберіть слова, що містять у собі корінь добр-

(добро - добробут, добровільно, добродій, добродушний, доброзичливий, добротний, доброчинний, доброчинність);

‑ доберіть іменники, що можуть сполучатися зі словом добрий (-а, -е, -і). Наприклад: добрі очі, добрий погляд...;

‑ яку людину ви б назвали доброю, за які вчинки?

‑ чи здатні ви на добрі вчинки, які саме?

‑ проаналізуйте один із своїх днів таким чином: що доброго я в цей день зробив?

‑ як почуває себе людина, що зробила добро іншим?

Учнівські виступи: