3 Учениця

Для зла й неправд планета замала

Творіть добро, добро плекайте!

Творіть добро для тих, хто поруч йде.

Єдиному навчіться - віддавати,

Не бійтеся, ніщо не пропаде.

І може тому розквітають квітні,

Перед якими відступає зло.

Творіть добро, щоб краще було жити.

На те ми й люди, щоб добро творити.

Учитель. На жаль, як не прагнуть люди добра, людяності, жорстокість і байдужість ще дуже живучі. Ми бачимо щодня їх прояви. Де? Та на кожному кроці. Зневага до бідних, старих і немічних. А презирство до інвалідів, що інколи змушені жебракувати. А чи можете ви зараз мені сказати, чи хтось із вас, проходячи повз таких людей, поклав хоч декілька копійок у їх пошерхлі руки, цим самим зігрівши їхню душу... Подумайте про це... Прикладом зла є байдужість чиновників, які хіба що через суд виконуватимуть власні обов'язки, у тому числі покладені на них саме для допомоги найнезахищенішим із людей. Просто тих, хто проходить повз чужу біду, на жаль, багато. Це було завжди. Але завжди існували й інші люди, здатні випромінювати тепло, любов до ближнього, доброту, чуйність. Хотілося б, щоб їх було більше. А мені ще хотілося б, щоб ви були в їх числі.

Інтерактивна вправа «Займи позицію». Висловіть свою думку з даного питання: «Чи правда, що доброта в наш час не в моді?»

Учитель. Рух за милосердя найбільш масовий на землі. Виховання доброти потребують не тільки хворі, але й здорові люди. У цьому ми переконалися сьогодні. Я думаю, ви зрозуміли, що про добро не треба нагадувати на кожному кроці. Як легко зранити серце одним необережним словом, тим самим не залишивши в ньому місця для проростання добра. Тож будьмо добрими й чуйними, лагідними й щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. І тільки людина наділена цими благородними рисами.

А від того, як ми себе поведемо, залежатиме й наше майбутнє. Осінь нашого життя... Думайте завжди про це... Зло потрібно перемагати добром. Тарас Шевченко казав: „Раз добром нагріте серце - вік не прохолоне". Кожен із нас міг би зробити так багато добрих справ! Не соромтеся власної доброти: у ній ваша сила, що долає зло, лінощі, байдужість у душі.

А закінчити нашу виховну годину мені хотілося б уривком із нашої спільної роботи «У кожної людини свої зорі... » (літературний твір з елементами казки-притчі «Маленький принц»), над якою ми працювали, беручи участь у районному конкурсі на кращу організацію процесу патріотичного виховання. Чому я згадала сьогодні про маленького принца? Та тому, що все в людині формується в дитинстві. Діти - це ровесники Бога. У серці дитини проживає невгамовний, вічний творець, що створює все існуюче відповідно до власної волі. Тож якими ви будете в дорослому житті, залежить від вас, від того, що буде закладено у ваші душі, серця вже сьогодні.

« ...І тут ми підійшли до «Криниці Совісті», що знаходиться на подвір'ї нашої школи. - Дивно, - сказав принц, - тут усе приготовано - корба, відро, вірьовка... Він засміявся, торкнув вірьовку, почав крутити корбу. І вона заспівала. - Чуєте? - озвався хлопчик. - Ми розбудили цей колодязь, і він співає... Ми допомогли витягнути відро... -Мені хочеться цієї води, - сказав маленький принц. - Дайте мені напитися... І ми зрозуміли, чого він шукав!

Він пив, заплющивши очі. Це була незвичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зірками, від зусилля наших рук, від доброти нашого серця.

Люди на планеті «Земля»,- сказав принц, - не знають, до чого прагнуть, що шукають, чого хочуть. А те, що вони шукають, можна було б знайти в одному-єдиному ковтку води з вашої шкільної криниці. У кожної людини свої зорі, усі ми різні, але для всіх є щось спільне: моральні основи життя, духовність, людяність, любов до Вітчизни.

• Це правда, - відповіла Марина. І маленький принц додав:

• Але очі не бачать. Треба шукати серцем...

Пройшов час, і пізніше ми зрозуміли, що маленький принц - це символ людської мрії про вільний політ і живу воду. Хлопчик шукав серед космічної пустелі живу воду і знайшов її тут, у Боромлі, свіжу, чисту, відроджуючу. Це символ пошуку істини, сенсу буття очима, а не серцем, І дай, Боже, щоб серце кожного з нас підказало нам гідний шлях у житті!..»

Звучить пісня „Злагода " (сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка)

Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку викладача Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Долгопол Олени Олександрівни

Учасники заходу: студенти 1-х курсів економічного факультету та куратори академічних груп.

Обладнання: мультимедійний проектор, музичний центр із записами мелодій.

Мета: ознайомити студентів з традиціями доброчинності як історичного та духовного надбання українського народу, його національною спадщиною; формувати у студентів гуманістичних життєвих орієнтирів; виховувати активну життєву позицію, толерантне та гуманістичне ставлення до ближніх.

Хід:

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

Матвія. 5:7

На екрані з'являються краєвиди зимової природи та засніжених сіл і міст. Під тихий супровід лагідної музики ведуча читає вірш:

Розсиплють зорі небоузори -

Чарівний розсип дивних мрій.

Конструктор сніг будує гори,

Засипле світ маленький мій.

Серед свічок і духу хвої

Хай перейметься серце святом.

Я ореальню мрії твої, наповню дім добром і ладом.

Ведучий: Так вже повелося здавна в нашого народу, що у передріздвяні дні, на свято Миколая з особливою щирістю і радістю люди роблять добро. Теплом своїх сердець, ласкою, дружньою допомогою здавна підтримували тих, кому нелегко живеться, хто потребує допомоги. Історичне коріння доброчинності в Україні сягає давнини, поступово переростаючи у стійкі традиції, що живуть століттями й переходять із покоління в покоління, як найкращі здобутки людства. У давні часи доброчинність існувала у формі парафіяльної та особистої доброчинності. Центром парафіяльної доброчинності була місцева церква чи монастир, на базі яких створювалися братства. Вони ставали як об'єктами, так і суб'єктами доброчинності, роблячи пожертви для підтримки жебраків і нужденних.

Мультимедійний проектор показує зображення церков та монастирів Харківщини.

Ведуча: Церковна форма благодійності переважала до початку XVIII століття. З часом жваву участь у доброчинності брали громадські організації українського міщанства - знову таки, братства. Доброчинність була одним з головних завдань їх діяльності. Братства різним способом допомагали нужденним і постійно закликали до цього своїх членів.

Студент: У листопаді у нашому інституті був проведений конкурс художніх творів «Доброчинність: мода чи душевна потреба?». Участь у ньому взяли 38 студентів економічного факультету. Журі вразила висока образність, глибоке розуміння проблеми та обізнаність студентів з історією, етикою, народними традиціями, поезією. Переможцем конкурсу стала студентка 3 курсу Новікова Катерина, група МА-06, яка написала есе «Милосердя».

Уривок із есе «Милосердя» читає автор.

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті; вона просила милостиню. «Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», ‑ звернувся до Бога святий. А ввечері у телевізійних новинах він дивився репортажі про те, як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.

І знову заволав до Бога: «Господи, подивися, скільки лиха! Зроби щось!» Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив: я створив тебе».

Ведучий: 3 кінця XVIII століття доброчинність в Україні поступово змінюється від церковно-громадської до державно-громадської. З 60-х років XIX століття змінюється система моральних цінностей. Виникають різноманітні добровільні товариства ‑ професійні та філантропічні, просвітницькі та кооперативні. На перший план виходить не особисте благополуччя, а служіння народу.

Студент: читає вірш Олександра Підсухи «Добро»

Не про майно ідеться нерухоме,

Не про якесь багатство, ні!

А про

Теоретично нам усім відоме:

Робити один одному добро.

Зроби добро людині і забудь.

Воно тобі сторицею віддасться.

Бо це єдина й непохибна путь

І до твого, і до чийогось щастя.

Мультимедійний проектор показує фотографії родин відомих меценатів.

Ведуча: Доброчинність кінця XIX - початку XX століття набула поширення, яке, за визнанням сучасників, перевершило усі сподівання, вона стала невід'ємним атрибутом суспільства, складовою суспільної свідомості. В Україні на початку XX століття статус найбільшого доброчинного центру мав Київ. Наприклад, у 1913 р. тут налічувалося 86 доброчинних організацій та товариств. Особливо щедрими пожертвами славилися родини Терещенків, Бродських, Попових, Харитоненків, Ханенків, Симиренків, Демидових, І. Фундуклей, Г. Ґалаґан та інші. Громадські організації стають носіями ідеї доброчинності й ініціаторами її впровадження.

Студент: читає вірш Олександра Підсухи «Доброта»

Є доброта лиш для сенсацій.

Відома нам її мета.

Існує й інша доброта,

Що вимагає компенсацій.

А є така, що від людини

Вона сама назустріч лине

Із слова.

Вчинку,

Із очей.

Все більше й більш таких людей.

Ось кануть злигодні у вічність,

Серця перейме яснота.

І прийде в світ її Величність -

Одна вселюдська Доброта.

Студент: Цікавим є тлумачення поняття «милосердність» у Біблії. Ось кілька основних положень християнської етики і моралі. Вони ж є законами милосердя, за якими живе наш народ упродовж багатьох віків.

На мультимедійному проекторі висвічуються тези:

‑ Милосердя - це любов до ближнього. Найвищим проявом милосердя є Божа милість до людей. Господь - милосердний однаково для всіх людей: грішникам дає можливість покаятися у гріхах, а праведникам дарує радість життя земного і надію на Боже Царство.

‑ Потрібно навіть любити ворогів та молитися за тих, що зневажають, переслідують нас, бо тільки через любов і милосердя можна стати Синами Отця Небесного, «який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних... Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5:44-45,48).

‑ Кожен з нас зобов'язаний допомагати тим, хто потрапив у скруту. Товит говорить: «Милостиню роби згідно з тим, що маєш, коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся з того дати» (Тов. 4:8).

‑ Якщо хтось із любові до ближнього подасть йому горня води, бо більше нічого не може дати, то це йому буде зараховано. Маленька жертва убогої вдови мала більшу вартість, ніж всі дари багатих (Лк. 21).

Студентка: Отже, як Господь до людей, так і людина до інших людей повинна ставитися з любов'ю і проявляти милість, незважаючи на те, що всі люди різні. Як каже Ісус Христос, любити, чинити добро, позичати, не чекаючи нагороди від людей. Для таких людей велика буде нагорода від Бога: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:35-36).

Ведучий: Саме на християнських постулатах доброчинності були основані діяння українських меценатів Терещенків, Бродських, Попових, Харитоненків, Ханенків, Симиренків, Демидових, І. Фундуклей, Г. Ґалаґан та інших.

Ведуча: У часи радянської влади, коли нехтувалося найкраще надбання українського народу, знищувався його дивний духовний світ, ламався віковий устрій життя та світобачення, милосердність продовжувала існувати у формах шефства підприємств над закладами культури, освіти, громадськими організаціями. Проте така допомога була обов'язковою (примусовою), за «рознарядкою», відповідно до рішень партійних органів. Тобто така допомога не мала ознак філантропії, не впливала на особисту свідомість благодійників, хоча відігравала певну позитивну роль у підтримці громадських ініціатив та бюджетних закладів.

Ведучий: Новий етап розвитку доброчинності почав формуватися в Україні з часу здобуття державної незалежності. Підтримуючи відродження доброчинності та розвиток філантропічних тенденцій в Україні, що є об'єднуючим фактором не тільки для громад, але і для всього суспільства, все більше і більше організацій, установ, окремих фізичних та юридичних осіб виділяють доброчинність як одну з головних цінностей своєї діяльності, одним з пріоритетних напрямів роботи.

Ведуча: Сьогодні, у переддень чудового свята святого Миколая, покровителя всіх знедолених, ми підводимо підсумки своєї скромної благодійницької діяльності, згадуємо добрі справи, у яких брали участь, наших добрих «чародіїв», які цього року допомогли зарадити чужому горю, намічаємо пріоритетні напрями своєї подальшої роботи. Слово надається голові студради інституту Лихач Вікторії.

Голова студради Вікторія Лихач ХТЕІ КНТЕУ говорить про благодійні акції, у яких цього року брали участь студенти нашого ВНЗ:

• Збір художньої літератури для дітей дитбудинку №3 м. Харкова;

• Збір теплих речей для дітей дитбудинку №3 м. Харкова;

• Виступи та концерти художньої самодіяльності перед дітьми;

• Участь у «Дні донора», що проводився 2 рази впродовж навчального року (взяли участь 243 студенти та викладачі інституту);

• Участь в акції «Святий Миколай — дітям»;

• Участь в акції «ВІЛ-позитивна людина: життя продовжується»;

• Участь в акціях «Допомога постраждалим під час повені на Закарпатті» та «Допомога постраждалим від вибухів у м. Лозовій» та ін.

Ведучий: У милосердя різні обличчя: як ми почули, це може бути незначна матеріальна допомога чи проста листівка-привітання. Та люди будуть однаково тепло згадувати і те, і інше, бо немає забуття доброті та ласці. У передсвяткові дні ми не лише підбиваємо підсумки, ми відзначаємо активних учасників наших благодійних акцій, хочемо, щоб цих скромних людей знали наші викладачі та студенти. Для вручення «Подяки» за активну участь у громадському житті інституту запрошується заступник директора з гуманітарної освіти і виховання ХТЕІ КНТЕУ Євген Ілліч Фаворов.

Заступник директора вручає «Подяки за активну участь у громадському житті інституту» активним учасникам благодійних заходів та акцій: викладачам та студентам інституту.

Студент:

Живе людина,

Хороша, добра,

У ділі мудра,

В бою - хоробра.

Таку зустрінеш -

Хай сніг у вічі, -

А в серці літо

Від тої стрічі.

А є ні мудра,

Ані хоробра,

Та ще й душею

Не зовсім добра.

Таку зустрінеш

В ясну годину

І мов потрапиш

У холодину.

З такою й хліба

Не з'їсти, знайте.

Таку людину

Ви обминайте.

Ведуча: Ми вирішили перевірити, чи вміють сучасні студенти з-поміж безлічі негативних прикладів обирати достойні для наслідування. Для цього ви отримали попереднє завдання: дібрати з літератури, періодики, життя приклади благодійництва і донести до нас ідею. Зараз настав час перевірити ваше домашнє завдання.

Відбувається бесіда зі студентами про прояви милосердя, доброчинності у нашому житті.

Студенти групи ТР-08 підготували і запропонували до обговорення уривок з оповідання Василя Сухомлинського «У кого радість, а в кого горе».

Студенти групи ОА-08 підготували добірку віршів відповідної тематики та виразно їх продекламували.

Студенти групи ФК-08 розповіли про акцію, проведену в групі, в ході якої вони поздоровили зі святами 17 одиноких пенсіонерів, 12 з яких виявилися дітьми війни та учасниками ВВв.

Ведучий: Так, славилася та славиться наша земля добрими справами добрих людей. Тому наш народ буде жити вічно.

Ведуча: Толерантність й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що толерантність втратила сьогодні свою цінність, а її зміст звівся в основному до терпеливості? Невже для того, щоб виіскрити толерантність із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути толерантним? Хіба в звичайному плині часу немає людей, які потребують допомоги?

Мультимедійний проектор показує слайд-шоу з фотокартками різноманітних благодійних заходів.

Студент:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

(Чи перший, чи то останній),

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!

Студентка: А ще закликаємо всіх вас робити добрі справи і, не зважаючи на негаразди, пам'ятати про великі чесноти, якими наділені лише люди: доброту, милосердя, толерантність, милість.

Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Мереф’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Дідори Інни Анатоліївни

Мета: Виховувати у школярів людяність, доброзичливість, скромність та самопожертву. Створити умови для виховання небайдужого ставлення до людей, які потребують допомоги; формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям похилого віку.

Обладнання: дерево мудрості з висловами В.О.Сухомлинського, плакат "Абсолютні вічні цінності".

Абсолютні вічні цінності (плакат)

Совість Мудрість

Досконалість Краса

Чесність Правда

Справедливість Добро

Віра Щирість

Благородство Гідність

Любов Милосердя

Надія Прощення