Пісня на мелодію „Малиновка"

Навчатись будем людяності ми,

Допомагать бабусям і дідусям.

І менших не залишимо в біді,

І щедрі будуть завжди наші душі.

Приспів:

Ми просим вас підтримать нас,

І бути разом з нами.

І бути разом з нами.

Любіть людей, даріть тепло

До вас повернеться воно!

Учитель. А чи кожен розуміє слова «милосердя», «доброта», «чуйність». Чи кожен розуміє, що означають слова «любов до ближнього».

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». Асоціації зі словами «доброта», «милосердя», «любов до ближнього», «чуйність»

(асоціації записуються на дошці).

Учитель. Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш.

Коли у радощах вітаєш, зачувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині

Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти.

Скажіть, а самому бути добрим легко?

Давайте складемо портрет людини, яку б кожен із вас хотів бачити поруч із собою. Для цього вам потрібно, працюючи в групах, написати ті якості людини, які вас захоплюють.

Інтерактивна вправа «Робота в групах». Презентація результатів виконаної вправи.

Експрес-розминка. Продовжити речення: «Якби мені Доля запропонувала дарунок, я б вибрав(ла)...»

Учитель. «Ой доле ж моя, доле, де ти блудила, ой як мене моя матусенька на сей світ зродила», - скільки разів ці слова, мабуть, промовляють діти, які проживають в дитячих будинках, інтернатах. Чи задумувалися ви над їх долею? Чи боліло ваше серце, коли ви читали про таких дітей у газеті, чи дивилися телепередачі, кінофільми?

(аналіз газетних статей)

1 учениця. Сирітська доля, сумна й невесела. Уся в думках і мріях про батьків. Дитяча уява малює портрет найдорожчої людини, яку вони не бачили у своєму житті. Маму, любу матусю вони кличуть щоденно, а вона чомусь не йде...

Пісня „Не лишай мене, мамо"

Учитель. Самотні люди... Скільки їх проживає в Україні? А в нашій Боромлі?.. Часто ми знаємо, що поруч із нами живе якась старенька бабуся. Вона може й не просити про допомогу, але допомога їй дуже потрібна. Чи кожен здогадається зайти до неї й спитати, чи не треба принести хліба, води? Погодьтеся, нам дуже потрібні милосердя й співчуття до людей похилого віку, яких нікому доглядати. Кожна самотня людина - це трагедія. І як тут потрібна допомога, спілкування душі з душею, звичайне добре слово.

(Учні наводять приклади з Боромлі, командири волонтерських загонів розповідають про свою роботу)

2 учень. Часто сняться зорі голубі И мати на припічку біля хати. За все, ідо маю, дякую тобі За все, що маю, і що буду мати. Немов пилину, світ мене крутив, Любив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив, Лишив тебе на старість одиноку. Та що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг, підліток, розуміти, Яка то святість - мамина любов, Яка то мука, як лишають діти. Тому і сняться зорі голубі І мати на припічку біля хати... Тому й спішу подякувати тобі За все, що маю, і що буду мати.

Учитель. Проводячи пошукову роботу, беручи участь у Всеукраїнському просвітницько-патріотичному конкурсі «вчинених дій» щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. «Голодомор 1932-1933 рр. Пам'ять народу», створюючи науково-просвітницький проект «...Якби ми були птахами...», ми мали змогу торкнутися сердечного тепла людей, які жили в ті страшні роки. Чи болять нам страждання людей, які пережили голодомор 1932-1933 рр.? Чи обходить те, що в їх душах? Здається, серця цих людей повинні були повністю згоріти у полум'ї зла, жорстокості, помсти, Але людяність сильніша за ненависть. Треба часом знаходити в собі сили бути вищим за зло, непорозуміння, бездушність.