Хід заходу:

Вчитель: Щороку 9 березня в день народження Кобзаря вручається Державна премія імені Т. Г. Шевченка. Не став винятком і цей рік. На урочистому засіданні в палаці «Україна» вручали цю найпрестижнішу премію. На жаль, цього року премію не отримали українські письменники.

Але нам, жителям Миколаївщини, є чим пишатися. Наші земляки також були лауреатами цієї премії. І сьогодні у зв'язку з 194-річчям великого Кобзаря ми поведемо розмову про письменників, які продовжили справу геніального сина українського народу. А саме поговоримо про Олександра Олександровича Сизоненка.

• Ознайомитися з біографією;

• Прочитати оповідання;

• Комп'ютерна презентація ;

• Рубрика «Неймовірні історії кохання» ;

• Пісенний вернісаж.

Отже, починаємо: комп'ютерна презентація

( виступ одного учня ; останні записують в зошити )

‑ Які факти біографії вас вразили?

‑ Про твір « Ти не перша, Таню. . . »

Епіграф заходу:

Любов - це мука, це сумна в’язниця, бог від якої заховав ключі. . .

П. Сорока

Учитель: Кохання-це оспіване поетами почуття, що зводить з розуму закоханих, любов окрилює людину, даю силу, наснагу в житті, я думаю, що багатьох з вас зацікавило задуматися оповідання О. Сизоненка. Цей твір ‑ дивосвіт любові, що дарує нам ніжність і щирість людської душі. Автор доводить, що світом рухає любов, адже без любові немає повноцінного життя.

Але чи часто закохана людина може відмовитися від власного щастя і віддать його іншим?

Чи завжди молоді думають про свій обов'язок перед власною сім’єю. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти внутрішній світ персонажів оповідання через їхні вчинки, дії, слова. Кожен з них має свої звички, характер, душу, несе в собі якусь ідею. ЦЕ спонукає читачів задуматися над власною поведінкою. Тема кохання в українській літературі не нова

(тихо лунає пісня М. Боярського «Ланфрен-ланфра»)

«Сонечко моє заповітне, світло моє нескінченне. Життя моє, коли тебе нема зі мною, безбарвне і сіре... Без тебе немає мене. Я так люблю тебе, моя кохана, що твій біль - мій біль твоя радість - моя радість. Моє серце б’ється лише для тебе. Іншої радості мені не треба, як дивитись на тебе і бачити як сяють сині озера твоїх очей»,

Ці рядки писав не юнак. їх писав уже відомий український поет Володимир Сосюра своїй дружині на 33 році спільного життя (йому 66, їй 54)

Ліна Костенко писала, що не до кожного приходить справжнє кохання. Не завжди маємо достойний об'єкт для любові. Скільки вже сказано про нерозділене кохання - нещасливе. А тим часом ця думка хибна, бо закохана людина переживає час свого цвітіння, незалежно від того, чи їй відповідають на почуття

(учениця читає вірш «Як пощастило дівчинці в 17. . )

В усі часи для коханих жінок складалися вірші, пісні серенади.

(виступ учениці)

А чи завжди так буває в житті?

(учні відповідають)

Так, у кожної людини своя доля. Кожна людина знаходить свій вихід із будь - яких життєвих ситуацій - найголовніше не втратити ЛЮДЯНОСТІ, БЛАГОРОДСТВА душі.

ЧИ ПРАВИЛЬНО ЗРОБИЛА ТАНЯ, ВІДМОВЛЯЮЧИСЬ ВІД СВОГО КОХАННЯ? Які є думки з цього приводу ?