Сцена 4.
(Волк. Волчица. Волчата кувыркаются у их ног. Появляется Маугли. Волчата прячутся за Мать).
Волк-отец (грозно, лязгая зубами). Человек! Человеческий детёныш. Гляди, Мать!
Автор. Прямо перед ним, держась за низкорослую ветку, стоял маленький темноволосый ребёнок, едва начавший ходить. Он глядел в глаза Отцу- Волку и улыбался.
Волчица-Мать. Неужели это человеческий детёныш?! Никогда их не видела. Тащите-ка его сюда. Какой крошка! Он совсем маленький. (Нежно). И какой смелый!
(Маугли расталкивает волчат, теснится поближе к тёплому меху).
Ну, мог ли когда-нибудь волк похвастаться, что у него среди волчат - человеческий детёныш?
Волк, Детёныша нужно показать стае. Приютишь ли ты его, Мать?
Волчица. Приютить его?! Он пришёл ночью, - одинокий, маленький, голодный - но не боялся. Приютить его? Разумеется, я дам ему приют. Ведь он потерял свою Мать. Лежи смирно, Лягушонок!
(Легонько хлопает его).
(Маугли поёт песенку Мамонтёнка и танцует вместе с волчатами).
Джин 1. (К Мальчику-звезде).
Бедняге-сиротке, о друг, помоги!
Обмой, вынь занозу ему из ноги.
Как знать, что случиться в грядущем с тобой?
Ведь древо без корня поникнет главой.
Сцена 5.
(Входит нищенка. Мальчик-звезда бросается к её ногам).
Мальчик-звезда Мамочка, моя дорогая, милая мамочка! Я отрёкся от тебя, потому что был гордым и жестоким. Не отвернись от меня теперь, когда на коленях прошу твоего прощения! Прости неразумное дитя.
(Нищенка обнимает Мальчика-звезду. Звучит песня «Мамины глаза». Странницы в танце окружают их. Нищенка превращается в королеву, а Мальчик-звезда - в человека).
Царевна.
От мудрого джина, услышав рассказ,
Как многому учит Дворец Книжный нас.
Поверьте во всесильность доброты,
В необходимость нежности и счастья,
В величие и красоту мечты
И будем все у доброты во власти!
Джин 2.
Древо печали ты в сердце своём не сажай.
Книги, напротив, почаще читай;
Зову ученья внимай и на зов отвечай,
Мир быстротечный встречай!
Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Троїцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Луцької Євгенії Іванівни
Мета: продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; розвивати в дітей почуття доброти, чуйності, милосердя; викликати бажання творити добро, бути милосердним.
Обладнання: чисті аркуші паперу, ручки, звукозапис пісні А. Горчинського на слова, М. Луківа «Цвіте черешня в мами на городі»
На дошці написано вислови Сааді:
«Коли людина перестане думати про власне задоволення, а житиме для інших, то вона високо підніметься душею».
«Все те, що робиш комусь, робиш собі!»
«Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу».
«Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною».
Учитель. Люди не будуть щасливі, якщо не навчаться азбуки любові - любити інших людей, співчувати, допомагати їм, жаліти їх, не навчаться жити за законами добра, краси, загальнолюдських цінностей, що є основою виховання. А чи задумувались ви над тим, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Добросердечність? Чуйність? Милосердя?
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Учитель: Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, щиросердності, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді. Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.
В Україні живе майже 2 млн одиноких людей. Близько 200 тисяч з них цілком або частково нездатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають у будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність, У злигоднях живуть 1150 тисяч наших земляків. Близько 30 тисяч з них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тисяч - ті, хто отримає мізерну пенсію. Є, і таких немало, що існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це - правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день!».
Учень:
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану
Чи перший біль, чи то останній,
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві!
Учитель: Кажімо більше ніжних слів! Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай; недужого виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян - звичай чинити добро безкорисливо.
Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років, Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.
Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі, Високо в горах насаджують плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, бо не знає кому. Але смуга відчудження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це все і у характері нашого народу.
(Розповіді учнів про меценатів Симиренків, Терещенків. Додаток 1)
Творче завдання « Однодумці чи опоненти»
Учитель об’єднує учнів на групи. Кожна група отримує картку, на якій написані прислів’я та приказки. (Додаток 2)
Завдання групам:
пояснити значення прислів’я чи приказки;
висловити згоду з нею або ж заперечити.
Учитель: "Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь і постійно нагадував би стуком, що є й нещасні...", - так писав письменник-гуманіст Антон Чехов. Кожному відомо, що серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає родина, сім'я. Сім'я - святиня людського духу, благородних людських почуттів. Батьки є першовихователями своїх дітей. Великий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління - бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки? Цінності родини - це подружня вірність і любов, збереження цілості сім'ї, піклування про дітей, старших, демократизм стосунків. У хорошій родині немає місця бездушності, жорстокості, брехні.
Бесіда.
Як часто ви радитесь із батьками, дідусем, бабусею? Кому довіряєте більше: татові, мамі чи подрузі?
Творче завдання «Вчимося розумінню».
Учитель об’єднує учнів на три групи. Одна група - батьки, друга - бабусі й дідусі, третя - діти. Кожна група повинна написати, чому її не розуміє решта груп. Після того, як представники від груп зачитають свої відповіді, учитель разом з учнями складає загальний список проблем, пов'язаних із нерозумінням один одного, і обговорює з ними, як розв'язати ці проблеми.
Учитель:
Кодострічка
Перед вами аркуш з видрукуваними словами з наказу молодим людям, який написав Василь Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не просто ознайомились із цим наказом, а щоб взяли його в життя як пам'ятку.
(Учні по черзі читають рядки з наказу).
- Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками.
- Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька, їхня хвороба - твоя біда.
- Вмій бути добрим у думках і почуттях. - Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не лише праця та втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
- Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!
Учень: Вшанування батьків - один із найсвятіших обов'язків людини і неоплатний борг дітей. Батьки нас ростять, виховують, навчають добра, люблять. Як же їм не відплачувати пошаною, любов'ю, ласкою, допомогою, гарними словами?
(Звучить пісня А. Горчинського на слова М. Луківа «Цвіте черешня в мами на городі»)
Учитель: Дитинство починається з теплих материнських та батьківських рук, рідної домівки. Ця аксіома є актуальною для всіх часів і народів. Та, на превеликий жаль, оця найсвятіша, найніжніша пора, перші кроки у світ дорослих нерідко починаються з чужих людей та інтернатських закладів. Діти-сироти, діти напівсироти. Кому з них краще?
Не знаю. Мабуть, і тим, і тим погано. Замислимося над такими цифрами: сьогодні дітей-сиріт у дитячих будинках більше, ніж після Великої Вітчизняної війни. Серед них 90 % становлять діти-сироти, які мають живих батьків.
Бесіда
- Чи викликають у вас співчуття діти-сироти?
-В чому ви бачите основні причини ситуації, що виникла з безпритульними дітьми?
- Як ви вважаєте, чи може вирости повноцінною людина, яка була позбавлена батьківської опіки, а її дитинство проходило в дитячих будинках?
- За яких умов, на ваш погляд, люди беруть безпритульну дитину на виховання?
- Якщо б ваші знайомі взяли на виховання дитину, як би ви реагували?
- На ваш погляд, чим керуються люди, коли беруть дитину з сиротинця?
- Як ви вважаєте, яким чином можна вирішити проблему соціального сирітства?
- Як би ви поставилися до бажання ваших батьків взяти на виховання дитину-сироту?
(Учень читає вірш Симоненка В. «Кривда» Додаток 3)
- Чим схвилював вас цей вірш?
- Як ви розумієте слово «милосердя»? Доберіть до цього слова синоніми.
Учитель: Ви всі в майбутньому станете батьками. Я звертаюсь до вас зі словами застереження: не допустіть, щоб і ваші діти поповнили дитячі будинки, зробіть усе, щоб сім'я ваша була міцна, здорова і дружна. Бо сім'я для дитини - не тільки перше гніздо, а й школа життя, тому немає для неї більшого горя, ніж сирітство.
- На ваш погляд, чим вимірюється гідність людини, її людяність?
Учень: Людяність вимірюється ставленням до інших: до рослин, тварин, людей. Ми також частина природи, отже відповідаємо за все, що робимо
Про бачене людям я хочу сказати:
Пішла із козою до лісу гуляти.
Дивлюся: собака зависла на гіллі.
О, хто поглумився над псом на дозвіллі?
Він лапки зложив на спочинок, невинний.
Висить, бідолаха, неначе дитина.
Хазяїн-алкаш у душі ховав біса -
Задумав собаку повісити в лісі.
У вбивці є мати, і жінка, і діти.
Чому так жорстокість зростає у світі
Та топиться совість у склянці спиртного,
Немає сумління, в душі нема Бога?
Яка безсердечність у того садиста!
Живе сотворіння для нього, мов листя.
Сьогодні собака, а завтра - людина,
Така беззахисна, така безневинна.
Піде душогубець на сповідь до храму,
Забувши про вбивства гріховну оману.
Для нього не гріх, а розвага, пригода.
Над жертвою плачуть птахи та природа.
Учитель: А тепер послухайте коротеньке оповідання письменника Бруно Ферреро «Розрада». (Додаток 4) та уривок з української народної казки «Названий батько» (Додаток 5)
Бесіда:
Що сталося б зі світом, якби в ньому раптом не стало б доброти?
Як ви гадаєте, чи важко бути добрим?
Як ви гадаєте, чи може доброта зцілити людину?
Чи варто чекати плати за добро?
Учень 1-й
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо.
Нехай твоя зламається рука.
Що за добро добра собі чека.
Добро твориться просто - ні за так,
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в'ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.
Учень2-й
Як маєш, ти достаток – поділись
Із старцем, сиротою, інвалідом.
І, не полишай на потім, на колись,
Коли вже станеш, й сам безсилим дідом.
Учень 1-й
Ну що тобі копійка та заважить,
Чи обідніє, даючи, рука?
В пустелі порятуй того, що спражить,
Хто до глибин душі твоїх гука.
Учень 2-й
Не будь сліпцем із соколиним зором,
Не будь глухим, коли ти не глухар.
Віддай краплину - і повіки сором
Не буде гризти душу, мов сухар.
Учень 1-й
Коли окраєць хліба маслом мастиш
І ремствуєш, що масла шар тонкий,
Згадай про тих, кому сухуща ложка
Сьогодні піднебіння обдира,
Учень 2-й
Згадай про них, і не гніви ти Бога.
Згадай про них і куснем поділись.
Дійди велично й гордо до порогу,
Подякуй щиро й Богу помолись.
Бо кожен з нас у цьому світі смертний,
Ніхто не зна, готує що життя.
Якщо скупий ти будеш й надто впертий,
Тяжким твоє буде й каяття.
Учитель: Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує; тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води - просто яма, так і людина без доброти - сама тільки оболонка.
Учитель: І на останок хочу процитувати слова нашого великого пращура князя Володимира Мономаха, який говорив:
«На світанні, побачивши сонце, з радістю прославляйте день новий і скажіть: «Господи, дай мені віку до ліку, щоб я честю, совістю і добром виправдав життя своє».
Додаток 1