II. Оголошення теми уроку, мети. Визначення мотивації.
III. Робота по темі.
Слово вчителя. У ваших відповідях прозвучало слово «доброта». Я дуже цьому рада, адже саме роздуми про добро та милосердя я хотіла від вас почути (і я їх почула). А ще прошу звернути увагу на формулювання теми: «Добро починається з тебе». Тому сьогодні на годині спілкування хотілося б почути ваші аргументовані роздуми над цим питанням, а також факти вашого внеску в те, щоб люди навкруги нас стали добрішими.
Говорять, якщо в людині є доброта, людяність, чуйність, значить вона склалася як людина. І дуже важливо, щоб ці якості закладалися у людини з дитинства.
В.О.Сухомлинський писав: «Якщо добрі почуття не вихованні в дитинстві, їх більше ніколи не виховаєш, тому що ці істинно людські почуття утверджуються в душі одночасно з пізнанням перших і важливих істин, В дитинстві людина повинна пройти емоційну школу - школу виховання добрих почуттів».
Робота з епіграфом.
Прошу звернути вашу увагу на епіграф до нашої години спілкування.
Поясніть, як ви розумієте слова українського поета?
Доведіть, що слова Д. Павличка можуть стати девізом життя моральної людини? Аргументуйте власну думку.
(Відповіді учнів).
Учні -дослідники, які отримали випереджувальне завдання.
(Знайти вислови відомих людей, починаючи з давнини, про моральні стосунки по відношенню до людей).
Ще в ІV столітті до нашої ери давньогрецький філософ Платон стверджував: «Піклуючись про щастя інших, ми знаходимо своє особисте щастя».
Цю ж думку продовжує уже в І ст. нашої ери римський філософ Сенека: «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому вигоду, не може бути щасливою. Хочеш жити для себе, живи для інших».
Англійський письменник І. Бентам (XVIII ст.) стверджував: «Людина збільшує своє щастя в тій мірі, в якій вона віддає його іншим».
Згадаємо і слова Л.М.Толстого: «В жизни есть только одно несомненное счастье - жить для других».
Людина, яка робить добро іншим, яка вміє співпереживати, відчуває себе щасливою. І.С.Тургенєв писав: «Самолюбство - самовбивство. Самолюбива людина засихає, наче одиноке безплідне дерево».
(Учні в групах обговорюють почуте і роблять висновки).
Вчитель. Ми забули про людяність - і це забуття призвело до бездуховності, безвір'я, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз, горя, завело нас у глухомань, про яку пише О. Богачук:
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів.
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш? Подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж; а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі загаянь,
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться й власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.
Гра «Займи позицію».
Учні розмірковують, наскільки необхідні в наш час моральність і духовність, і що вони доброго зробили для людей.
Вчитель цитує уривок із листа В. Стуса до сина.
Учні коментують його, продовжуючи розмірковувати в рамках гри «Займи позицію».
Василь Стус. Лист до сина.
«... Коли в тебе буде чисте, безгрішне серце, тоді тобі легко житиметься в світі - де б ти не був і які б лиха не зазнав. Бо будеш, як світлий вогник, чистий промінь, до якого все тягнеться з найчистішими поривами. Бо будеш сам прекрасною людиною. Не гріши, сину. Це перше правило. І, може, єдине. Ні перед ким - ні перед людьми, ні перед деревом, ні перед птахою, І тоді будеш, як Бог. Байдуже, ким ти будеш, тобто, з якої чесної праці ти їстимеш свій хліб щоденний. Бо маючи ясну, безгрішну душу, будеш таким, яким тебе, людину, задумала природа...»
- Учень читає улюблений вірш про доброту.
Я верю во всесильность доброты.
В необходимость нежности и счастья,
В величие и красоту мечты,
Пусть будут все у доброты во власти.
Нас обижают те, кого мы любим,
Нас ранят те, кто нам дороже всех.
Ну почему всё так несправедливо, люди?
И почему всё зло творится без помех?
Пускай от доброты светлеют лица.
Пускай сердца становятся нежней.
И ты спеши с другими поделиться
Всей добротой врачующей своей.
Експерти-психологи отримали завдання: проаналізувати книгу Д.Карнегі і запропонувати поради однокласникам, які хочуть мати друзів і вміти спілкуватися з людьми. Поради із книги Д.Карнегі.
Виявляйте щирий інтерес до людей, зокрема увагу до того, хто з вами розмовляє, це забезпечує успіх.
Частіше посміхайтесь, ви маєте зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб і вони раділи зустрічі з вами.
Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим, тому під час розмови частіше називайте ім'я співрозмовника.
Умійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його говорити про себе.
Прагніть дати відчути людині її неповторність. Робіть це щиро.
Розпочинайте розмову на тему, що цікавить вашого співрозмовника.
(Учні в групах обговорюють поради і висловлюють власне ставлення до почутого).
Слово вчителя. В. Сухомлинський писав «Ідеал людської краси — це водночас і ідеал моральності. Любов до людей - це твоя моральна серцевина».
І знову проблема для роздумів. Що для вас означає любити людей?
(Приблизні відповіді учнів).
Знати їх, вивчати. Піклуватися, творити добро. Чуйно ставитися до навколишніх.
А ще, мабуть, треба бути доброзичливим, великодушним, чесним, поважати людей тощо.
Вчитель, підводячи підсумок роздумам учнів.
Я думаю, що любити людей - це значить не бути до них байдужими. Расул Гамзатов писав:
Люди, невже вам не страшно,
Поспішіть, відверніть зло,
Щоб глуха байдужість
Вам на совість каменем не лягла!
Ми всі з'явилися на світ один для одного. Тільки разом, допомагаючи один одному, турбуючись один про одного, ми можемо піднімати себе на п'єдестал людяності. Чим ми добріші до людей, чим більше провин їм прощаємо, більше їх жаліємо, а не судимо, тим краще для нас.
В. Сухомлинський сказав, що бути справжньою людиною - це означає віддати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивими, духовно багатими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся у житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі.
Учень.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не лише те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Слово вчителя (з елементами бесіди.) На твоєму життєвому шляху, мій любий друже, буде зустрічатися каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, які ідуть за тобою, було легше. І якщо за своє життя ти не побачиш жодного камінця і не прибереш його - ти не людина.
Вчитель. Чи може ідеальна людина відокремлювати особисте щастя життя від життя суспільства?
Учень. Ні. Ця людина не байдужа. Вона відчуває свою відповідальність за все, людина, яка не мириться зі злом і несправедливістю. А для цього треба мати громадянську мужність і чесність. Це людина-громадянин.
Вчитель. Яка, на вашу думку, найважливіша риса громадянина?
Учень. Почуття обов'язку, тобто коли людина відчуває три речі: можна, не можна і треба.
Вчитель. Перевіримо ваше почуття обов'язку. Я зачитую твердження, а ви говорите «можна», «не можна», «треба».
Керувати своїми емоціями, незалежно від того, яким темпераментом тебе наділила природа. (Треба).
Спокійно й байдуже ставитися до товаришів, які глумляться над іншими, вживають алкогольні напої, палять. (Не можна).
Проявляти свої людські якості, стати справжньою людиною, яку поважають і яка сама поважатиме себе і своїх товаришів. (Треба).
Не ображаючи іншого, без крику і галасу довести, що його думка - хибна, а ваша - правильна. (Можна).
Піклуватися про матір, батька, бабусю, молодших братів і сестер. Берегти рідних - найдорожче, що у вас є. (Треба).
Відмовитися від дорогих подарунків, які батьки готові вам зробити, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. (Можна або треба).
Намагаючись виховувати в собі найкращі риси людяності, не забувати про оточуючих тебе людей. Пам'ятати, що існує розум, честь, совість. (Треба).
8. Творча робота (можна самостійно, в парах чи групах).
Складіть звернення-побажання до майбутніх поколінь на тему «Добро починається з тебе».
(Прослуховування декількох робіт).
Заключне слово
Вчитель. Майбутнє України залежить від громадської позиції кожного з вас. Без людей із високим інтелектуальним рівнем, без людей високоморальних не вдасться йти вперед.
Звідкіль я, хто я в рідній стороні?
Ким виросту, чи буду з Богом в серці?
Чи маю промінець в душі на дні?
Чи Україні ним досвітлю дні?
Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них - повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні, а твердь зелена не хитається під ногами. Милосердя і доброта - як два крила, на яких тримається людство. Справжнє добро - у самовіддачі. Даруйте людям радість, робіть їм добро, не чекаючи віддачі. Робіть добро тим, з ким ви, можливо, зустрінетесь раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг: добро -добром, зло - злом,
Учень.
Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що на торжку не продається,
Що кривди розбива пласти,
Красою тулиться до серця.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящих,
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
В. Крищенко
Релаксація.
Вчитель. У будь-яких життєвих ситуаціях залишайтесь на висоті, будьте Людиною. Найкоротша відстань між людьми - посмішка. Частіше посміхайтесь. Пам'ятайте добро. А ми вам його даруємо.
Учениці
(Дем'яненко Оля і Мокроуз Катя) виконують пісню «Ми вам даруємо добро».
Одна земля, одна надія
І сонечко на всіх одне,
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине!
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать.
І будем ми на світі жити
І про добро пісні співать.
Приспів:
А я бажаю Вам добра,
А я бажаю Вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю Вам добра,
Щоб наче світ душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.
Приспів:
Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі.
Згадай із темряви й розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать.
І будем ми на світі жити
І про добро пісні співать.
Приспів:
А я бажаю Вам добра,
А я бажаю Вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю Вам добра,
Щоб наче світ душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.
Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Миколаївської гімназії № 4 Шевченко Олени Василівни
Цель: воспитывать в учащихся чувства доброты, честности, порядочности, любви и благодарности к матери, гуманного отношения к окружающим; закрепить представления учащихся о моральных ценностях человека.