Сценка (учні)
Старший син. Все гаразд, мамо, документи в будинок пристарілих оформлені. Там вам буде добре… Спокій, тиша, обслуговування. І ми не набридатимемо. Звісно, інколи будемо заглядати.
Мати. Одна тепер, назавжди одна... Ідуть геть найрідніші, без котрих життя, не матиме сенсу, стане байдужим настільки, що втратить ціну.
Молодший син. То що все, мамо? Ми ж не куди-небудь, а в будинок пристарілих. Там вам буде краще, ніж з нами...
Вчитель. Чи вважаєте ви таке відношення до батьків нормальним? Чому?
(робота в групах)
1 група відстоює позитивний бік знаходження пристарілої людини у будинку для пристарілих.
2 група відстоює негативний бік цієї ситуації,
відбувається дискусія, наприкінці якої, якщо діти змінили свою точку зору, то переходять у іншу групу, пояснюючи свій вчинок.
4-а учениця Життя
Людина чуйна й пса не вижене з двору,
Коли проживає десяток-другий літ,
Охороняючи його садок й комору.
Притулок дасть, поїсти дасть, як слід. ,
А зла ‑ і рідну матір виряджає,
Коли нема вже користі від неї.
Зате на людях розточа єлею:
Він рідний син. Вона ж чомусь ‑ чужа.
5-а учениця.
Шануйте матерів,
Мені болить, коли матуся,
Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та бабуся,
На схилі посивілих днів.
Працює вдень, не спить ночами
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі,
Скотину порає в дворі,
А вдень копає на городі,
Уста шепочуть: «Світе мій!
Як важко жить мені одній!
Одна-однісінька та й годі!..»
Вчитель. Діти, що б ви сказати таким синам?
(Роздуми дітей).
(Робота з дітьми).
Вчитель. Та все ж до кожної ситуації не можна підходити з однією міркою. Адже для одних - це приниження, відвертання ближніх, а для інших ‑ вихід з життєвої ситуації. Подумайте:
1. Чи нормально, коли старі люди стають безпритульними?
2. Інші живуть самотньо, без змоги обслуговувати самих себе (наприклад, важко хворі).
3. А можливо й родина не в змозі утримувати стару людину, наприклад:
1) інфекційна важка хвороба;
2) мала квартира;
3) діти виїхали за кордон...
Тому, такий благодійний заклад, що надає держава своїм громадянам, дуже важливий. А нам усім, мабуть, необхідно відноситися до нього не з презирством, а з повагою та розумінням.
(Роздуми дітей).
Вчитель. Діти, а чи знаєте ви, скільки у нашій школі сиріт, напівсиріт, неповних сімей, малозабезпечених сімей? Напівсиріт – 8, Неповних сімей – 24, Малозабезпечених ‑ 6
Я говорю це вам не для того, щоб ви до них відносилися насторожено, чи задля їх виділення, а для того, щоб ви знали, що є люди, які потребують моральної підтримки ось тут, разом з нами у нашому повсякденному шкільному житті.
1 -й ведучий. У сирітських дітей багато що є. Затишні спальні, на ліжках - новенькі ковдри. В їдальні - смачний борщ. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння ніжно цілують маму. Сім'я для дитини ‑ не тільки перше гніздо, а й школа життя, і тому немає для неї більшого горя, ніж сирітство.
Чи я українець? Чи я окраянець?
З якого я краю, і чий я окраєць?
Якої хлібини я крихта солона ?
Якій нелюдинці я виходець з лона?
Яка мене мати на світ народила.
Без роду, без імені в люди пустила ?
Лежав і мовчав я під небом високим
І в небі відлунням пішли її кроки.
Світи оніміли умить без надії,
Матусю! Шевченкові плачуть Марії,
Всі покритки, наймички горді синами.
Ой чули б ви, мамо, як кликав я «Мамо!»
І нині я кличу: «Знайдіться, матусю!»
За те, що вродила, Тобі поклонюся!
Вчитель. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались і як набат для сповіщення про якесь лихо. Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя, Доброти.
Поряд з нами живуть, а може і доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми ‑ я, ви, ваші сусіди. Зараз, сьогодні, завтра ‑ може бути пізно. Будьмо милосердними! Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.
Заключне слово вчителя.
А на закінчення, я хочу побажати кожному з ВАС:
Людського вам щастя, здоров'я, доброти, милосердя.
Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Ровеньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Сидорук Ірини Миколаївни
Мета. Визначити та окреслити суть категорій «добро» і «зло». Формувати в учнів активну життєву позицію, яка проявляється в допомозі людям похилого віку, ветеранам війни, інвалідам, сиротам. Виховувати бережливе ставлення до власного життя та життя інших, почуття власної гідності.
Обладнання. Малюнки, фотографії фрагментів Великої Вітчизняної війни. Голодомору 1932 - 1933р.р.. фрагменти з фільму «Однажды двадцать лет спустя», аудіо запис пісні «Твори добро по всей земле», таблиця, Біблія, енциклопедія, вислови на дошці та на плакатах:
«Хто людям добра бажає, той і собі має» (Українське прислів’я)
«Верую в единую общую силу рода человеческого на земном шаре - творить добро» (Христо Ботев)
«Человек отражается в своих поступках» (Ф. Шиллер)
Вчитель. Сьогодні хочеться поговорити про одну з найголовніших людських якостей -доброті.
Доброта - поступок. Доброта - характер.
Тот большой преступник. Кто ее карает...
Доброта - Отчизна. Доброта - сплоченье.
Главный принцип жизни. Главное ученье.
(В. Баков)
Діти, а у вас з чим асоціюється слово Доброта?
(Відповіді дітей)
Так, а ще доброта у нас асоціюється з маминими руками, руками хлібороба... Людина - створена для добра, і воно є в його ставленні до навколишнього світу. Адже творити добро дуже просто. Почни свій день з доброго слова своєму молодшому братику або сестрі. Допоможи матері, переведи стареньку через дорогу...
Учень.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
(Чи перший біль, чи то останній) -
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхнемось ненароком,
То не життя людське коротке.
Короткі в нас слова черстві,
Кажімо більше ніжних слів...
Вчитель. В наш час всі кудись поспішають і не помічають зламаного деревця, пораненого птаха, покинуте цуценя. Звісно, можливо, так простіше жити, але ж поза цим і стоїть зачерствілість наших душ. Народний вислів говорить; «Зроби добру справу і забудь». Так здатна вчинити тільки добра людина. Адже вона не чекає жодної винагороди або вдячності. Його вчинок - це поклик душі, це спосіб його життя.
(Грає пісня «Твори добро по всей земле»).
Учень.
Не злато и серебро.
А в жизни всего превыше ценилось в людях добро.
Добро и очаг под крышей. И как бы кто ни хотел.
Пусть в сейфах оно и не значилось - добро бескорыстных дел
Душевною данью оплачивалось, и с верою этой простой.
Весь мир вдруг окинув оком, стань мудрым, как Лев Толстой.
Взрывным, как поэмы Блока, и всяк твой отыщет след
(Все доброе не убудет).
Бессмертье несут земле творящие радость люди...
Роняя волос серебро, и мчась в неоглядные дали.
Спешите творить добро. Пока вы еще не устали.
(Евгений Антошкин)
Вчитель. Поряд із Добром завжди ховається Зло. Воно підступне, чорною гадюкою заповзає в душі людські, перетворюючи їх в монстрів, здатних нищити, вбивати, спалювати...
Я хочу привести такий приклад: У одного чоловіка був пес. а його сусід ненавидів собак. Дуже часто ці чоловіки сварилися між собою через це. І от одного разу вискочив пес на вулицю без свого хазяїна. Ухопив сусід рушницю та й застрелив собаку. Вискочив розлючений хазяїн та побив своєму сусіду вікна. Зав’язалася бійка. Так обидва потрапили до міліції і суддя приговорив їх до двох років в'язниці. В обох чоловіків залишились дружини й маленькі діти, які будуть зростати без батька".
Діти, на вашу думку, чи можна було б запобігти цьому?
(Відповіді дітей)
Отже, зло нічого не дає. крім зла. І треба вміти прощати своїх кривдників, прощати так. як прощає мати.
Учень.
Сказав Мудрець: - Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай!
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра.
(Л. Забашта)
Вчитель. Багато довелось перенести людству. Скільки болю й горя переніс наш народ на своїх плечах. Але усупереч всьому люди живуть, працюють, вчаться, радіють життю. Та ми обов'язково повинні пам'ятати тих, хто вже не з нами. Хто загинув через ненависть, байдужість під час Великої Вітчизняної війни, під час Голодомору. Скільки невинних душ загинуло, скільки талановитих людей пішло! І ми. нащадки, повинні зараз жити так. щоб нашим пращурам не було соромно за нас там. на небесах. Адже вони завжди будуть дивитись на нас зверху й безмовно молити:
..Живіть!
Живіть краще за нас!
Будьте сильнішими, сміливішими!
Не поступайтесь злу!
Учень.
Пускай на всем, что совершаешь ты.
Проступит след душевной чистоты:
Ведь сила не во внешности твоей,
А только в человечности твоей.
В твоих делах проявится сама
И справедливость твоего ума.
И то, что сильным сердцем наделен.
Что ты любовью к родине силен.
Жить бесполезно ‑ лучше уж не жить.
На ровном месте кочкою служить.
Свети потомкам нашим, как маяк.
Свети, как человек, а не светляк.
(Муса Джалиль)
Вчитель. Тепер я б хотіла показати вам фрагмент чудового фільму про материнську турботу, про безкорисливість, про красу людської душі. Цей фільм називається «Однажды двадцать лет спустя...»
Ми зараз проглянемо той уривок, де журналіст запитав жінку про те . чого вона досягла в житті, і на яке отримав коротку відповідь: «Я – мати». Журналіст не одразу збагнув справжнє значення цього слова. І лише коли він дізнався, що у жінки шістнадцять дітей, зрозумів наскільки це важко, скільки потрібно сил і доброти, щоб виховати кожного, запалити вогник справедливості, чесності у кожній дитячій душі.
(Діти проглядають уривок з фільму).
Чи зустрічатись вам такі сім’ї?
Вчитель. Готуючись до цієї години спілкування, я провела опитування серед хлопців. Я задала питання: «Якою людиною тобі хочеться стати?» Відповіді були різні: сильною, хороброю, мужньою, розумною, але чомусь ніхто не сказав доброю.
Чому доброта не ставиться в один ряд з такими доблестями, як мужність, хоробрість. Чому діти соромляться своєї доброти? Адже без доброти немає справжньої доброти серця, яку одна людина віддає іншій, неможлива душевна краса».
Абсолютно однакових людей не буває. Так само, як і немає людей цілком гарних. або цілком поганих. У різних ситуаціях одна і та сама людина веде себе неоднаково.
Люди різняться багатьма властивостями, рисами характеру, у кожного індивідуальна школа позитивних якостей.
Але у кожному випадку людина хоче, щоб її любили, поважали, хоче мати авторитет. Погодьтеся, одного бажання мало. Необхідна велика праця людини над собою, ця праця називається самовихованням.
Молодим людям здається дуже часто, що їх поведінка природна, тоді як насправді, вони просто невиховані і грубі.
Педагогічна задача
Простежимо за допомогою графіка за вашим настроєм протягом дня і зробимо висновок:
- Чи впливає ваш настрій на настрій інших людей?
Ви встали зранку і у вас чудовий настрій.
Мати не підготувала вам одяг і ви нервуєте.
Йдете ви до школи і по дорозі зустрічаєте товариша, з яким поговорили про щось цікаве.
Прийшли в школу і однокласниця не дата списати уроків.
Почався урок і на початку уроку вас не спитали, ви у чудовому настрої.
Під кінець уроку ви були неуважні і вас відповідно оцінили.
- На кого вплинув ваш настрій і ваша поведінка?
(На матір, на однокласницю, на вчителя)
Будемо пам'ятати, що ваш настрій залежить від людей, а значить - і чийсь настрій від вас. Поводьтеся так. щоб не відбирати здоров'я у когось через свою невихованість.
(На дошці демонструються малюнки, на яких зображено різні епізоди поводження учнів. Кожний з малюнків учні аналізують.)
Вчитель. Як ви думаєте, з яких складових частин складається доброта?
(Вірність, правдивість, милосердя, люб'язність, лагідність, ввічливість).
(Учні заздалегідь були побілені на групи. Колена група аналізувала одну зі складових частин доброти. Керівник групи робить узагальнення, користуючись визначенням складової в енциклопедії.)
Учень. Вірність - постійність у стосунках, поглядах, почуттях, звичаях, незмінність, відданість. Зміст вірності може бути різний: вірність обраному шляху; вірність Батьківщині; вірність товаришеві...
(Кожний із прикладів обговорюється не тільки в межах групи, а в цілому класі.)
Вчитель. Хто читав у літературі, чи знайомий з піснями, де зустрічається вірність?
(Діти називають: а) приклади з Біблії: б) вірність птахів (лебеді): в) покарання зрадників.)
Прислів'я:
Без вірного друга — велика туга.
Приятелів тьма, а вірного друга нема.
Учень. Правдивість - те. що відповідає дійсності: істина, порядок, засновані на справедливості. І Правдивість і брехливість ‑ це дві протилежні риси характеру.
Милосердя ‑ творення добра, благодіяння для всіх.
Учитель. Творити добро можна багатьма засобами і не тільки тим людям, хто шанує вас. але і ворогам своїм. При здійсненні милосердя, ми не повинні керуватися якимись настановами, правилами. Ділячись, ми не повинні турбуватись про те. що збідніємо.
Чи траплялися у вашому житті випадку, коли ви щиро давали милостиню? Чи відомі вам приклади милосердя?
Учитель. Милосердя безкінечне. Дехто подумає, що все можна віддавати тільки бідним. Справедливіше буде переконання, що треба ділитися, не чекаючи нагоди. Добре говорить приказка «З кожного по ниточці ‑ бідному сорочка».
Учень. Люб'язність ‑ уміння триматися в товаристві, чемність, ввічливість. У повсякденному житті ми майже щогодини спілкуємось з людьми, що нас оточують.
Вчитель. Як ви думаєте, чи завжди наше спілкування з товаришами, батьками, вчителями є приємним? Чи вміємо ми використовувати слова, які відображають ввічливість, чемність?
Підсумок
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми торкнулися дуже важливої теми ‑ доброти. Я хочу, щоб у житті ви керувалися лозунгами «Не скупись на добро!». «Те, що почато в гніві завжди закінчиться в соромі».
Погляньте на дошку, де знаходиться кросворд. Ключове слово «Добро». Щоб розгадати цей кросворд ми повинні відповісти на питання: «Якими рисами повинна бути наділена людина, щоб про неї говорили лише добре?»
Доброзичливий
Охайний
Бережливий
Розумний
Освічений
(Діти можуть підібрати інші варіанти).
(Вчитель роздає дітям клейкі аркушики на яких вони записують поради, які допомагають їм у житті орієнтуватись на добро, зачитують і прикріплюють на плакаті на якому зображене серце.)
Вчитель. Дякую вам за співпрацю. Я би хотіла, щоб після сьогоднішнього уроку ви добре зрозуміли, що за все добро, що для тебе роблять, слід платити добром.
Доброта ознака великої сили. Тому сильна людина виявляє велику доброту, а слабка буває доброю на словах, а бездіяльною у вчинках.
Твори добро — а що це означає?
Люби людей, їм серце віддавай.
Любові на усіх хай вистачає
Лиш нагород за це не вимагай.
Сади дерева, бережи природу.
Дай кусень хліба тим. в кого нема.
Зігрій у лихоліття і негоду -
Хай в весну перетвориться зима.
Не випускай у світ лихого слова -
Воно скалічить може і убить.
Хай тихо, лагідно і мелодійно мова
В вустах твоїх, немов струмок, дзвенить.
Твори добро і добрим, і не дуже.
Твори добро, щоб зникли біль і зло.
Твори добро усім на світі, друже.
Твори добро, щоб пізно не було.
(Після уроку діти разом з учителем відвідують ветеранів війни, інвалідів).
Розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя середньої загальноосвітньої школи № 3 м. Львова Борис Любові Адамівни
«Добре вчиняти так само важко, як просто вчиняти зле. Треба примушувати себе творити добро»
Анна Ахматова
Звучать набатні дзвони (музичний фрагмент № 1) На екран проектуються слайд із зображенням дзвонів.
Ведучий: З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, використовувалися і як набат для сповіщення про якесь лихо, біль. Били на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.
Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя, Доброти. Бо тільки вони роблять нас справжніми людьми.
Під супровід музичного фрагменту № 2
Читець
Прощаймо людям їх духовні вади.
Це не капризи їхні, це біда.
Сварити їх за прикрощі не варто.
Вони не шкутильгають. Це - хода.
Хоч як старайся, тяжко зрозуміти,
Чому злі вчинки роблять залюбки?
Чому у злих бувають добрі діти?
Але буває, що і навпаки.
Живучість зла - це з вічних постулатів.
Воно розсіяно межи людьми,
Щоб ми могли йому протистояти
І відчувати в цім, що люди ми!
В. Іващенко
Читець
Із чого починається духовність?
Де корінець, з якого вироста
Інтелігентність, альтруїзм і совість,
Високих душ краса і доброта?
Все добре починається з Любові.
Із романтичних мрій і щирих слів,
Коли переростає голос крові
В гармонію прекрасних почуттів.
Якщо шануєшся в інтимнім світі,
Життя в літах, чи зовсім молодий,
Є смисл в житті, і є для чого жити.
В. Іващенко
Ведучий: Дорогі друзі! Сьогодні ми зустрілися з Вами в цій залі не для того, щоб відпочити. Ми зустрілися, щоб попрацювати серцем і душею, щоб згадати, що є на землі такі поняття, як співчуття та милосердя, милість людського серця; щоб навчитись допомагати ближньому, радіти успіхам тих, хто поряд, чи поділити їх скорботу; щоб відкрити свою душу для добра.
Ведуча: Леоніду Первомайському належать такі чудові рядки: «Я винний в тому, що світ не кращий...» Чи задумувались ми над тим, що кожен з нас винний в тому, що діється навколо нас.
Ведучий: Ні, ми думаємо, що це світ завинив перед нами, зустрів наш прихід невмитим. Ми ж мали народитися для любові, щастя й сонця досхочу.
Ведуча: А ми бачимо світ у плямах крові, чуємо людський плач.
Ведучий: В погоні за матеріальними благами ми втрачаємо людину. Ми, мабуть, забуваємо, що
за гроші можна придбати ліжко, але не сон;
книги, але не розум;
ліки, але не здоров'я;
розкіш, але не культуру;
прикраси, але не красу;
розваги, але не кохання;
добробут, але не щастя.
Ведуча: Так, ці необхідні людині речі треба заслужити працею душі та тіла, своєю людяністю, милосердям, добротою.
Ведучий: Від діда-прадіда благодійність була найбільш шанованою традицією українського народу. Цілком природнім вважалося допомогти знедоленому, нещасному, захистити скривдженого, порятувати хворого чи каліку. А зараз ми забуваємо про людяність - і це забуття веде до бездуховності, зневіри, страшних злочинів, невиліковних захворювань, сліз, горя, веде у глухомань.
Читець
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів.
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш? Подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж; а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рань
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться й власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.
О.Богачук
Звучить музичний фрагмент № 3. На екран проектується слайд із зображенням біблійного сюжету
Ведучий: Книга книг - Біблія З Євангелія від Матвія:
Читець «Як же прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави... й скаже праведним: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу, бо голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми Бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили...»
Читець:
Мій юний друже, радити нелегко.
Але одну пораду все ж я дам:
Життя тебе тягнутиме у пекло,
А рай в душі збудуєш тільки сам.
Цей рай - духовний світ твій. І у ньому
Є таїна і мрій, і ворожби. Хоч де б ти був -
В чужих краях чи вдома –
Духовний світ з тобою назавжди.
Найперший тест душевного здоров'я:
Чи мліє серце, бачачи красу?
Душа твоя повінчана з любов'ю?
Суд совісті чи є найвищий суд?
Якщо ти зміг створити простір духу
З поезії, любові й каяття,
Переживеш і скруту, і наругу.
Життя душі, по суті, й є життя.
В. Іващенко
Ведучий: Щоразу і все більше переконуємося в тому, що основою життя людського є любов, доброта та милосердя. Але чомусь так сталося, що сьогодні милосердя втрачає свою цінність. Його зміст зводиться просто до милостині. Невже для того, щоб достукатися до наших сердець, потрібна якась страшна катастрофа?
Ведуча: Ні, треба тільки озирнутись довкола і просто згадати про співчуття і милосердя. Поряд з нами живуть, а, може, доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми; не багатий спонсор із далекої Канади чи Америки, а я, ви, наші сусіди, колеги. Зараз, негайно! Бо можна спізнитись.
Ведучий: Вдумайтесь у сумну статистику: в Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тис. з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе, 15 тис. із них проживають в будинках-інтернатах., їх об'єднує немічність, самотність.
Читець
Сім десятків дідові старому,
Сам незчувсь, коли і відгуло, -
Вже лице пожовкло, як солома,
Борознами вкрилося чоло,
Сяють очі глибоко спідлоба,
Тільки пух лишивсь на голові...
Лає син, що ні чорта не робить,
Допіка невістка: ще живі?
Остогидло діду хліб жувати,
Слухати образи від усіх,
Ціле літо горобців ганяти
Та граків сусідові на сміх.
Взять би істик, торбу через плечі
І піти світ за очі з села,
Але звик до хати, до малечі,
Що його, мов батька, облягла.
Все стерпить, хіба заплаче стиха,
Дивлячись на добрих малюків.
Все стерпить - докори, сором, лихо, -
Лиш би вмерти на землі батьків!
В. Симоненко
Ведуча: Що ж можемо зробити ми з вами, щоб люди зі сумними обличчями та спрацьованими руками не відчували себе тягарем для суспільства?
Ведучий: Ось страшні цифри по Львівській області: за даними Пенсійного фонду, (дані проектуються на екран) на Львівщині проживає близько 670 тис. пенсіонерів, серед яких понад 146 тис. інвалідів та майже 14 тис. інвалідів-учасників війни.
Ведуча: Водночас серед них є люди, гірка доля яких, помножена на байдужість ближніх, виштовхала на узбіччя суспільного буття одинокі старі немічні люди, від яких відмовилися родичі. У них обмежений вибір - смерть бомжа або життя у будинку-інтернаті.
Ведучий: (дані проектуються на екран) Загалом лише у Львівській області налічується 13 будинків-інтернатів. Два з них - для бездомних дітей, дітей-інвалідів.
Ведуча: Щорічно кількість пенсіонерів в інтернатах зростає на 3 відсотки. І якщо ця тенденція надалі буде посилюватись, то чи не свідчитиме це про зміни в нашій ментальності, бо ж в Україні споконвіку панував культ пошани до батьків, які мають доживати свій вік не в інтернатах, а при дітях?