2.6.Вправа «Мішок щастя» (10 хв.)

Мета: формувати в учасників усвідомлення життєвих цінностей як основи бачення власної життєвої перспективи.

Хід вправи

Написати на стікерах, що для кожного треба, щоб бути щасливими.

Проговорити по колу.

Прикріпити стікери на плакат «Мішок щастя», на зображений мішок.

- Зберемо всі наші побажання у мішок і назвемо його «мішок щастя».

2.7.Вправа «5 добрих слів». (10 хв.)

Мета: навчити визнавати право іншого на самовираження, говорити приємні слова, роблячи людину щасливою.

Хід вправи

На роздані аркуші паперу прикласти свою долоню і обвести. Акуратно обірвати по контуру, щоб вийшла красива долонька. На долоньці написати своє ім'я. Розділитись на групи за принципом: 1,2,3,4,5.

У своїх групах - колах дати товаришу справа свою долоньку і хай він напише одне добре слово, що характеризує вашого товариша як людину. І так передавати далі, доки долонька не опиниться у вас.

Презентація.

Висновок.

- Чи приємно було читати написане про вас?

- Чи приємно було писати щось добре про вашого товариша?

Ми своїми руками можемо зробити себе щасливими. Говорити добрі слова приємно. І добро від нас повертається добром до нас. Ми щасливі, коли говоримо іншим добрі слова, робимо добрі діла.

Тож збережемо мішок щастя своїми руками і зробимо себе щасливими. Прикріплення долоньок біля «Мішка щастя».

2.8.Релаксаційна вправа «Квітка доброти» (5 хв.)

Мета: дати можливість учасникам відпочити, розслабитися, відчути себе добрими, щасливими, розвивати уяву.

Хід вправи

А зараз закрийте очі і уявіть, що у вас в руках знаходиться чарівна квітка - Квітка Доброти. Ваші руки відчувають незвичайне тепло, квітка зігріває вас, ваше тіло, вашу душу. Ви протягуєте руку і розглядаєте Квітку Доброти. Уявіть собі якого вона кольору. Якого розміру? Можливо, вона має запах. А, можливо, ви чуєте приємну музику, яка лине від квітки... І вам хочеться її послухати. Подумки зберіть усю доброту від Квітки Доброти й помістіть у своє серце. Ви відчуваєте, як доброта входить у вас, як зігріває вашу душу, несе радість... Я хочу, щоб сьогодні й надалі ви відчували допомогу від Квітки Доброти. І коли у вас неприємності, або погано на душі, можна собі допомогти тим, що ми робимо зараз: уявити в руках Квітку Доброти і подумки помістити її в своє серце.

- Які ваші враження від цієї вправи?

3. Підсумок.

3.1. Вправа «Віночок» ( 5 хв.)

Мета: навчити учасників робити висновки, підводити підсумки на основі очікувань.

Хід вправи

На одержаних квіточках записати свої враження від заняття.

Проговорити.

Прикріпити квіточки вгорі над квітучим полем сподівань, щоб утворився віночок успіху.

3.2. Заключне слово тренера. Вправа «Побажай добра собі і всім» (10 хв.)

Запам'ятайте такі слова: «Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І що б не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам,ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім'я Людина. А людина починається з добра. І творити добро - значить бути щасливим.» Отже, я бажаю собі і вам всім щастя. А зараз продовжуйте по колу бажати собі та один одному добра. Фраза «Я бажаю собі і всім вам ...».

Оплески.

А вторська методична розробка виховного заходу для учнів старшого шкільного віку вчителя Луганської спеціалізованої школи №26 Краснощокової Ірини Вікторівни

Мета. Познайомити учнів з благодійницької діяльністю родини Алчевських. Показати вплив діяльності родини на розвиток нашого краю. Формувати почуття поваги до славетних особистостей України, та бажання брати їх за життєвий приклад. Прививати зацікавленість до історії свого народу

Обладнання: Мультімедійна презентація, музичні твори М.Лисенка, С. Рахманінова, до участі у заходу залучаються учні 10-11 класів.

Звучить українська народна музика,

ведучий говорить на фоні мультимедійної презентації

Ведуча: На карті Луганської області є багато населених пунктів, назва яких пов’язана з ім'ям їх засновниками, але місто, крупний промисловий центр один - це місто Алчевськ.

Родина Алчевських відіграла значну роль у розвитку нашого краю, та всієї України завдяки своєї невтомної праці в ім’я українського народу

Засновник родини Олексій Алчевський народився в 1835 році у Сумах. Наприкінці 50-х років він у Харкова, засновує невеличку чайну крамницю. Справи в молодого підприємця йдуть вдало. В 1879році Олексій Алчеський організував Олексіївське гірнопроміслове товариство та ініціював будівництво металургійного заводу біля станції Юріївна, теперішнє місто Алчевськ. Здається, перед ним відкривається блискуча кар’єра. Проте промисловець несподівано для багатьох організовує й очолює гурток харківської «Громади», за що відразу попадає під нагляд поліції. Але це його не зупиняє. Всі свої кошти він витрачає не на задоволення, а обирає справою свого життя благодійництво.

На пожертви Олексія Алчевського в Харкові з'явилося комерційне училище та сільськогосподарський інститут, гірниче училище - в Катеринославі. У своїй садибі в Мироносицькому провулку Харкова Олексій Кирилович упорядкував скверик, де 1898 року встановлює погруддя Тараса Шевченка - на той час перший в імперії пам'ятник поету.

У Харкові Олексій Алчевський будує спеціальне приміщення для жіночої недільної школи. Коли вийшов «циркуляр Валуєва про заборону навчання українською мовою», 50 учениць отримували уроки у Алчевських дома.

У рідних Сумах відкрив недільну жіночу школу і міську прилюдну бібліотеку.

Звучить М. Лисенко "Камо пойду от лиця Твоєго, Господі"

Ведуча: Як знаного філантропа, його нагороджено Золотою медаллю зі станіславською стрічкою - почесною відзнакою добродіїв Російської імперії. Під час кризи 1901 року, Алчевський опинився на межі банкрутства. Врятувати їх міг лише кредит від уряду. Олексій Кирилович звернувся до міністра фінансів Вітте з проханням дати урядове замовлення для своїх металургійних підприємств. Він просив зовсім незначну суму. У відповідь - категорична відмова. Повернутися до Харкова без результату Олексій Алчевський не зміг, він закінчив життя самогубством.

На згадку про засновника заводу ДЮМО залізнична станція Юрьевка по клопотанню російських промисловців була перейменована в 1903 році в станцію Алчевськоє.

Звучить «Ніч яка місячна»

Ведуча: У 20005році Національний банк України випустив монету з серії «Видатні особистості України», яка була присвячена 170-річчю з дня народження Олексія Алчевського. Головним помічником і соратником для Олексія Алчевського була його дружина Христина.

Христина Данилівна народилася на Чернігівщині, в містечку Борзна.. Наукам і манерам її вивчила мама, Аннета Вубч, вихованка Смольного інституту. В дитинстві Христина Данилівна дуже любила читати книжки селянам.

Акторка: «Я дуже любила всіх материних кріпосних слуг, і вони любили мене. І ось, коли батько і матір не бували дома або ж вони були зайняті гостями, я пробиралася потихенько в підвальний поверх, в кухню, сідала на почесне місце, на лаву, за великим білим людським столом, - і починалося голосне читання. Мабуть, у це читання я вкладала багато чуття і виразності, бо аудиторія моя слухала мене, затамувавши подих, і в кухні лунав то дзвінкий сміх, то стримані зітхання жінок. Вже тоді між мною і народом лягли якісь невловимі зв`язки, що зблизили нас навіки», - читаємо в її щоденнику.

Ведуча: Коли батьки переїхали до Курська, Христина стала активісткою молодіжного кружка, під псевдонімом «Українка» писала в журнал «Дзвін». У одному з випусків її вірша прочитав юний Олексій Алчевський. Згодом вони познайомилися та з часом одружилися.

Акторка: «Я вийшла заміж за сущого українця», - писала Христина після одруження, - Опинившись у великому культурному місті після зашкарублого Курська, я вся горіла бажанням зануритися в суспільну діяльність і зробити в житті що-небудь велике, гарне».

Ведуча: Христина Данилівна була ініціатором створення недільних шкіл для дорослих і дітей практично в усіх робітничих поселеннях, де започатковував виробництво Олексій Алчевський

У 1878 році Алчевські приїхали в Олексіївку, Славяносербського повіту Єкатеринославської губернії. В окрузі не було жодної народної школи. За участю земства Х. Д. Алчевська вирішує влаштувати школу і енергійно береться за цю справу. Місцеві мешканці з радістю зустріли новину про відкриття

безкоштовної школи. Після труднощів та перешкод, що встали на дорозі створення народної школи, 6 вересня 1879 року вона була відкрита.

Акторка «Мені здається, що в житті моєю я не була ніколи при такому торжестві, як сьогодні. Хотіла заснути і не можу - перед очима все та ж картина: священик в світлій рясі з хрестом в руках, за ним натовп дітей, веселих, нарядних, за ними натовп народу, що благоговійно йде за всією цією процесією... Сонце яскраво освітлює всю цю картину, а у вухах роздається дитячі голоси: «Врятуй, Господи, люди Твоя!..». Народ зібрався зі всіх навколишніх сіл, і всі вони знали, якою ціною купила я це торжество, і прийшли порадіти моїй радості...».