2 Читець:

Все на Землі, все треба берегти:

І птаха, й звіра, і оту тварину.

Не чванься тим, що дар природи ти,

Бо, врешті, ти - лише її частина.

Так, частка - не велика і залежна.

Цю істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба й віддавати,

Коли й надалі хочеш царювати.

Бібліотекар: Так, наступна зупинка «Зелена школа»

3 Читець:

(читає оповідання К.Ушинського „Грайлива собака"

Володя стояв біля вікна і дивився на вулицю, де грівся на сонечку великий собака Полкан. До Полкана підбіг маленький Мопс і почав на нього кидатися і гавкати: хапав його зубами за величезні лапи, за морду і, здавалося, дуже набридав величезному і понурому собаці.

- Постривай-но, він зараз тобі покаже! - сказав Володя - Провчить тебе.

Але Мопс грайся й далі, а Полкан дивився на нього дуже доброзичливо.

- Бачиш, - сказав Володі батько. - Полкан добріший за тебе. Коли з тобою починають гратися твої маленькі братики та сестрички, то обов'язково все закінчується тим, що ти їх б'єш. А Полкан знає, що великому і сильному соромно ображати маленьких і слабих.

Бібліотекар: Кого в цьому оповіданні ви б похвалили і за що?

Кого треба присоромити?

(Виходять двоє хлопчиків в костюмах: один - песик, у якого бантик на голові, коштовний ошийник; другий - безпритульний песик)

Безпритульний песик: Добрий день! Гав ! Гав! (оббігає його)

Домашній песик: Чого розгавкався, не бігай навкруги мене.

Безпритульний песик: Давай пограємось. Тобі, мабуть, сумно одному сидіти!

Домашній песик: Нічого не сумно, хоча, трішечки буває, але я вихована собака. Мені не можна як тобі бігати, стрибати, бо можна забруднитися. І я буду покараний і не отримаю свою ласу кісточку.

Безпритульний песик: Але ж потім можна вмитися (бігає навколо нього, гавкає)

Домашній песик: Та відчепися, а то ще твої блохи на мене поперескакують.(важно ходить).

І взагалі, де ти живеш? Чи є в тебе хазяїн? Я чув що ви, безпритульні собаки дуже небезпечні, можете й покусати, кидаєтесь на людей.

Безпритульний песик: (понуро) Був у мене хазяїн, один хлопчик, не хочу й ім’я його згадувати. Коли я був маленьким мене йому подарували на день народження. Він погрався зі мною, а коли я став підростати, він не захотів зайвих клопотів. Відніс мене на якийсь пустир, я думав ми будемо гратися, а він мене залишив, сів у тролейбус і поїхав. А дорогу додому я вже не зміг знайти. Отак і вештаюсь, але одному ох як тяжко.

Домашній песик: А де ж ти спиш? Що їси?

Безпритульний песик: Їм, що знайду, а сплю де прийдеться. А от що ми безпритульні погані... Послухай пісню.

(виконується 2 частина пісні «Собака буває кусачою»)

Домашній песик: Зачекай, я зараз. (іде, виносить упаковку собачого корму)

На, це тобі на перший час, а надалі, давай домовимось, ти будеш приходити до мене і я тобі буду виносити щось поїсти. От як би я вмів розмовляти, я б попросив свого хазяїна, щоб він і тебе взяв до себе, хоча б двір стерегти. І в тебе була б гарна будка і їжа.

Безпритульний песик: Дякую і за це. Ну до побачення, друже!

Домашній песик: До побачення! Друже - чого це він мене так назвав, я ж

його ледве знаю?

Бібліотекар: Діти, у світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти. А як можна їм допомогти?

(іде обговорення теми)

після якої звучить пісня А. Рибчинського «Три поради»)

Край дороги не рубай тополю,

Може та тополя - твоя доля.

Твоя доля світла тополина,

Наче пісня журавлина.

Не рубай тополю, не рубай тополю,

Бо зустрінешся з бідою.

Не рубай тополю, не рубай тополю,

Краще принеси, ти, їй води.

Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче наче мати.

І впадуть на трави, на шовкові,

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину,

Краще їй онуків принеси.

Не стріляй у птаха на світанні,

Може він любов твоя остання.

Може то кохання білий лебідь,

Що крізь ніч летів до тебе.

Не стріляй у птаха, не ламай, ти, крила,

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, не стріляй у птаха,

Краще з ним у небо полети.

Не рубай тополю, не ламай калину,

Світлу мрію журавлину.

Збережи назавжди, збережи назавжди,

Ти на все життя їх збережи.

Бібліотекар: Діти, ми мандруємо у незвичайну країну, країну Доброти, і у нас є дерево, на якому бракує листочків, листочків добрих справ. У кожного з вас є кленовий листочок. Зупинившись у «Зеленій школі», із всього, що ви тут побачили і послухали, зробіть висновки і на листочках напишіть які добрі справи ви зробили в своєму житті. Таким чином ми «одягнемо» наше деревце листочками з добрих справ.

4 читець: Людської треба доброти, Щоб цвіт з'явився на калині Щоб ночі в ранок перейшли, Щоб соловейко тьохкав нині. Природі, звіру і людині Людської треба доброти.

Бібліотекар: Наступна і остання наша зупинка «Добра планета Земля»

Діти, а як зробити так, щоб добро на планеті Земля примножувалось?

А щоб вам легше було зверніть увагу на промінчики нашого сонечка.(відповіді дітей)

Самому робити добрі вчинки Виростати гарною і доброю людиною Щодня робити хоч маленькі, але добрі справи Не бути байдужим до чужої біди

• Любити не тільки себе, а все і всіх оточуючих

• Бути чуйним, турботливим (і так далі)