Учень розповідає коротко про Святого Миколая.

Микола ріс під опікою чужих людей, співчував бідним, яким не було чого їсти та ві що взутися, вдягтися. І колись хлопчик почув від старого вчителя: “Коли робиш добро, то нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця...” Задумався. А знав сім’ю, де мати була хвора, а дітки, Петрусь і Софійка, бідували. От він і став таємно носити їжу, одяг, взуття.

Подумали, що злодій виносить добро з комори. А тоді зрозуміли, хто піклується про бідних. Назвали його Святим.

Усе своє життя присвятив Святий Миколай бідним. І в це свято дарують люди один одному подарунки. І щасливі всі: хто дарує, і хто отримує дарунки. Бо найбільше в житті щастя – робити Добро.

Ведуча1

Любий друже, глянь на небо, ген спускається до тебе

На вервечці золотій Чудотворець наш святий.

Опікун усіх, хто в горі, і на суші, і на морі...

Й дітям всіх-усіх країн друг найкращий – власне, ВІН.

Ведуча 2

Ризи в нього – сонцем сяють, зорі путь йому встеляють,

Над чолом – ясінь цвіте, а в руках – письмо Святе.

Мчиться, світлий слід за ним, блисне сяйвом неземним.

Поруч нього в світлих шатах світлокрилі янголята.

Ведуча 3

Хто не спить об цій порі, ступлять всі на той поріг,

Де живе дитина чемна, сон навіять їй приємний.

...Подарунки покладуть - під подушку – й прямо в путь!

Він не спізниться, бо ж знає: Всі чекають Миколая.

(Виходить Святий Миколай з подарунками, говорить слова вітання і роздає дрібні подарунки):

Вечір добрий, вечір файний, але трохи не звичайний.

Нині рівно рік минув, як на цій землі я був,

Як подарки роздавав, всіх до праці закликав,

Наказував чесно жити. від зла тікать, людей любити.

Хотів тепер би я дізнатись, що підросло:

Добро в цих душах? А чи зло? Не чую я ...

Хор учнів виконує пісню “Молімося...” сл. Т. Лісненко Муз. Т. Мочкової

Молімося до себе і до Бога,

Молімося, ще час не поспіша...

Молімося, нехай в цвіту дорога,

І в милосерді праведна душа!

Молімося, сьогодні це ще вчасно,

Хай серце рясно квітом оброста.

Молімося, нехай же не загасне

Душі людської вічна доброта!..

Молімося за спечену хлібину,

Молімося за вишень цвіт в імлі,

Молімося за світ і за Людину,

Щоб мир і спокій правив на землі!!

Слова диктора за кулісами:

Сподіваюсь і прославляю

Доброту Святого Миколая!

Милосердним будь і не покинь,

У Господній Істині! АМІНЬ!

Читець:

Людина починається з добра.

Сказав мудрець:

Живи: добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро та в вищу Правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

Вихователь: З добра! З добра до інших людей і до всього оточуючого.

Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся лише до милостині? Чому ми часто глухі до чужого горя? І невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська трагедія? Хіба у звичайному плині днів немає людей, котрі потребують допомоги???

Учениця: У народі мовиться: “Люби ближнього свого, як самого себе” Ми не повинні вимагати плати за добро. Адже сказано: “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас, а як ні, то не матимете нагороди від Отця свого, що на небі. А як ти чиниш милостиню – нехай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”.