Хід заходу
На дошці написано вислови:
«Все те, що робиш комусь, робиш собі» «Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною».
Слово вчителя.
...Все - із доброго чи злого - починається з малого:
Хліб - з маленької зернини, дощ із чистої краплини,
День турботою почнеться, все довколо усміхнеться
Проганяй мерщій дрімоту і рукам давай роботу.
І роби невтомно вміло, хоч мале, та добре діло.
Благодійність і милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося допомагати знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого і немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.
Творче завдання „Серце доброти".
Назвіть добрі вчинки, які Ви, діти, здійснили одне для одного, щоб усім жилося краще і цікавіше.
(Діти записують відповіді. Відповіді дітей вчитель вставляє в серце доброти)
Бесіда.
- Що сталося б зі світом, якби в ньому раптом не стало доброти?
- Чи траплялись у вашому житті випадки, коли Вас несправедливо кривдили, хоч Ви ставилися до оточуючих по доброму й усім допомагали?
- Як Ви гадаєте, чи важко бути добрим?
- Чи може доброта зцілити людину? Наведіть приклади.
Слово вчителя.
Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині
Не має вищої святині, ніж чисте сяйво доброти.
Милосердя й доброта як два крила, на яких тримається людство. В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисячі із них не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках-інтернатах. Усіх цих людей поєднує одне - немічність.
Доброта й милосердя - міцні два крила,
Що тримають все людство в польоті.
В порятунок природа їм, людям, дало,
Через них визначається хто ти.
Доброта й милосердя єднають серця,
Зігрівають всі душі й підносять,
В них немає конкретного в світі лиця,
Вони милості й жалю не просять.
Понад мільйон наших земляків живе нині в злиднях. Близько тридцяти тисяч із них не мають гідного житла. Сімдесят тисяч громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають. Проте вони -- правда життя, яку ми маємо знати і намагатися на краще.
Пісня «Молитва за Україну».
1 -й учень
Життя - це плин. Невпинний плин часу.
І пам’ятай про це, коли красу
Ти в світі цім спроможний споглядати,
Коли здоров'я й силу можеш мати.
2-й учень
Допоможи усім до кого горе
Ввійшло у дім на милицях, сліпцем,
Хто володіть не може й олівцем,
Кого у ліжко вклала хижа лють.
Ти не повинен їх в біді забуть.
3-й учень
Про тих, хто сили вже віддав в труді,
Хто боронив наш край від ворога,
Завдавши собі шкоди і боргів,
Хто тіло на поталу здав біді.
Ти пам'ятай сьогодні, щоб в суді
Пред Божим ликом не прийшлось шукати,
Чим вчинки і байдужість оправдати.
4-й учень
Як маєш ти достаток - поділись
Із старцем, сиротою, інвалідом.
Не полишай на потім, на колись,
Коли вже станеш сам безсилим дідом.
5-й учень
Ну що тобі копійка та заважить,
Чи обідніє, даючи рука?
В пустелі порятуй того, що спражить,
Хто до глибин душі твоїх гука.
6-й учень
Не будь сліпцем із соколиним зором,
Не будь глухим, коли ти не глухар.
Віддай краплину і повіки сором
Не буде гризти душу мов сухар.
Слово вчителя. Мабуть, важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності. Душевний біль може спричинити і холодна байдужість оточуючих, і непривітність. І як образливе слово може поранити душу, так і привітне слово може зцілити її.
Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям і коханим!
Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед, чиюсь загоїть рану,
Чи перший біль, чи то останній, коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів, Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке, короткі в нас слова черстві!
Кажімо більше ніжних слів...
Кожна людина неповторна. Світ тому і цікавий, що ми всі різні. У класі у Вас, напевно, є друг або подруга. Сядьте поруч і складіть таблицю «Я і мій друг (моя подруга)».
Робота в парах.
- Чи заважають Вашому спілкуванню відмінні риси характеру? Якщо так, то які? Якщо ні, то чому?
Слово вчителя. Іноді риси характеру товариша або подруги Вас нервують, іноді, навпаки, Вам допомагають прийняти певні рішення. І незважаючи на відмінності у характерах, Ви є друзями. Вам цікаво разом, тому ж терпимість потрібно проявляти до всіх.
Творча робота.
Квітка «Толерантність».
Учитель роздає роздруковані аркуші, на яких намальована квітка і просить учнів написати на її пелюстках синоніми до слова толерантність (мудрість, чуйність, відповідальність, взаєморозуміння, терпимість, людяність, об'єктивність, повага, доброзичливість тощо).
Толерантність - це визначення поваги до інших людей, уміння жити разом з іншими людьми.
Давайте перевіримо чи терпимі Ви, чи потрібно нам виховувати в собі цю якість.
Тестування «Чи терпимі ми?»
Вибери твердження, які відповідають твоїй поведінці:
1. Ти не погоджуєшся з товаришем....
а). ти все ж таки слухаєш його;
б). ти не даєш йому говорити.
2. У класі ти вже відповів....
а). ти даєш можливість відповісти іншим;
б). тобі хочеться відповісти ще.
3. Товариш зрадив тебе...
а). ти намагаєшся з ним порозумітися;
б). ти помстишся йому.
Якщо в усіх трьох випадках ти вибрав твердження «а», ти - терпима людина.
Слово вчителя. Чим зміряти людяність? Справжня людина, сильна і добра, ніколи не стане кривдити тих, хто слабший за неї. Психологи встановили, що більшість злочинців у дитинстві ставали жертвами насильства і жорстокості з боку батьків, а потім і самі виявляли жорстокість до тварин. У цих людей відсутнє позитивне світосприйняття, адже їхнє дитинство було спотворене злом і ненавистю. От і стає зрозумілим, чим вимірюється гідність людини, її людяність - ставлення до інших: до рослин, тварин, людей. Ми також частина природи, отже відповідаймо за все, що робимо в ній.
Про бачене людям я хочу сказати:
Пішла я до лісу з козою гуляти,
Дивлюся: собака зависла на гіллі!
О, хто поглумився над псом на дозвіллі?
Він лапки зложив на спочинок, невинний,
Висить, бідолаха, неначе дитина,
Хазяїн - алкаш, у душі ховав біса,
Задумав собаку повісити в лісі.
У вбивці є мати, і жінка, і діти,
Чому так жорстокість зростає у світі?
Та топиться совість у склянці спиртного,
Немає сумління, в душі нема Бога.
Яка безсердечність у того садиста,
Живе сотворіння для нього мов листя,
Сьогодні собака, а завтра людина,
Так беззахисна, така безневинна.
Піде душогубець на сповідь до храму
Забувши про вбивства гріховну оману.
Для нього не гріх, а розвага, пригода
Над жертвою плачуть птахи та природа...
Бесіда.
Чи правда, що той, хто в дитинстві знущався над тваринами, виростає безжалісним, жорстоким і навіть небезпечним для людського суспільства?
Як Ви розумієте „милосердя"? Доберіть синоніми.
Розкажіть про які-небудь випадки із свого життя, коли Ви виявили співчуття!
Слухання оповідання Бруно Ферреро «Розрада».
Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої щойно померла восьмирічна донька.
Чому ти ходила до пані Олі? - питає батько.
Щоб її розрадити, - відповіла дівчинка.
А як ти така мала, могла її розрадити?
Я обняла її, вона взяла мене на коліна, і я плакала з нею
Якщо хтось поруч з тобою страждає, плач разом із ним. Якщо хтось радіє - радій разом з ним. Любов дивиться і бачить, чує і вислуховує...
Слово вчителя. «Сьогоднішня молодь байдужа, вона не переживає за долю інших людей, за майбутнє країни». Такі гіркі слова можна часто почути з уст старшого покоління. Проте чи дійсно воно так?
Диспут «Сучасна молодь».
Чого ми всі такі жорстокі, ще й злішаємо з кожним днем
І загубивши власний спокій, спокою іншим не даєм.
Чого забули милосердя і заповідь святих небес?
Ой, перед віщим оком смерті, чим зможем виправдать себе?
Душа з начинкою лихою втрачає людяне тепло
Ніяк не стане добротою зло перемножене на зло.
Хіба ми будемо багатші, коли розпустим люті дим?
Хай краще серце вже заплаче, ніж в грудях стане кам'яним.
Іду навстріч - тож посміхніться, і я всміхнуся мов дитя,
Ні, ще не висохла криниця, людська криниця співчуття.
У істини слова не пишні, щоб кожен зміг до них дійти,
Бо ж нас усіх створив Всевишній, з живої плоті доброти!
Танцювальний етюд «Секрет».
Слово вчителя. У старовину дзвони використовувалися не лише для сповіщання прихожан про початок чи закінчення богослужіння. Дзвони збирали громаду, у них били на сполох під час пожежі або ворожого нашестя, збирали місцеву громаду для надання спільної допомоги родині вдовиці або сиріт.
Сьогодні церковні дзвони також б'ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя і Доброти. Бо тільки ці вічні цінності роблять нас справжніми людьми! Будьмо милосердні! Озернімося навколо. Поряд із нами мешкають люди, які потребують допомоги. Тож не відкладаймо доброчинність на потім. Нині, сьогодні, саме зараз! Бо завтра, можливо, буде пізно!
Кожна людина живе лише один раз. І щоб не сталося у кожного з Вас у житті, запам'ятайте, що Ви людина! Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що Вас погано виховали. Ви самі повинні якомога більше працювати над вдосконаленням своєї особистості. Цей шлях важкий і тернистий, але Ви молоді й зможете все подолати. І ось тоді у Вашому серці навіки оселяться найсвятіші людські почуття - любов, доброта, прощення, їх не купиш на базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш, але можна навчити себе бути добрими, людяними і милосердними.
Як часто ми зриваємо квітку, не задумуючись, над тим, що завдаємо їй болю. Як легко зранити серце одним необережним словом, тим самим не залишивши у цьому серці місця для проростання добра. Будьмо добрими й чуйними, лагідними і щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. Відкриймо навстіж своє серце і душу для друзів, близьких і рідних! Життя таке прекрасне! Тож поспішайте творити добро на землі!
Живи! Добро звершай!
Та нагород за це не вимагай!
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!!!
Розробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку вчителя Рівненського навчально-виховного комплексу «Колегіум» Рудюк Лариси Володимирівни
Мета: допомогти дітям краще зрозуміти морально-етичну категорію «добро», спонукати школярів робити добрі вчинки, сприяти формуванню доброзичливих взаємовідносин, розвивати вміння розуміти почуття інших людей, співпереживати і співчувати.
Розмова відбувається між подругами. Збоку спостерігає хлопчик - Добро.
Дівчина 1. Учора Галина Іванівна дала почитати мені книжку. Цікаво, що ж у ній написано?
Де щастя упало, там приятелів мало.
Ситий голодному не товариш.
Рід великий, а пообідати ніде.
Щасливий скаче, нещасний плаче.
Від добра не шукають добра...
Невже й справді так у житті буває, що чим більше людина робить добро, тим менша їй за це дяка? Мабуть, так і є. Ось учора я зробила добру справу: дала подрузі списати контрольну роботу, а вчителька не оцінила мого пориву і поставила двійку мені й Ірині. Ну хіба ж це справедливо? Ось і роби після цього добро. Все ж таки правильно написано в цій книзі: «Від добра добра не чекай». А вже як народ1 скаже, то як зав'яже (шукає щось).
Дівчина 2. Привіт, Олесю! Чому така засмучена? Ти щось шукаєш?
Дівчина 1. Так. Я шукаю Добро. Я переконалася, що немає в нашому житті доброти. Люди стали злі, забули про милосердя. Поглянь довкола, всі кудись поспішають, не помічають, що робиться поруч. Я вже не говорю про добрі справи.
Дівчина 2. Що ти! Глянь на цих діток. Ти вважаєш, що вони не роблять добрих справ? Зараз ми доведемо тобі протилежне. І розкажемо про наші добрі справи.
Учениця 1.
У мене сто важливих справ, не люблю ловити ґав.
Зранку я буджу сестричку, заплету їй дві косички.
Підмету в ґанку підлогу - мамі буде допомога.
Поспішу вдень до бабусі, вижену на річку гуси.
Сіно загребу в копичку, дідусю подам водички.
Ще догляну пташенятко і зроблю для нього хатку.
Воно ніжку поламало, як із деревця упало.
Увечері уже втомлюся і до мами притулюся.
Скільки справ за день владнала! Але їх не рахувала.
Ну а плата? Добре слово. І щоб усі були здорові.
Дівчина 2. Чуєш, Олесю, які в нас діти!? А дати подрузі списати контрольну - це не добре. Краще б ти допомогла їй вивчити тему. Та й книжка в тебе дуже мудра, адже в ній зібрані прислів'я і приказки українського народу про життя. Ось послухай, як українці розуміли добро.
Учень 1. Добро людину величає, їй силу прибавляє.
Учень 2. Добрих справ не цурайся, а зробиш - не зазнавайся.
Учень 3. Добре роби, добре й буде.
Учень 4. Добре ім'я - найкраще багатство.
Учень 5. Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше.
Учень 6. Хто людям добра бажає, той і сам собі має. '
Учень 7. Доброму скрізь добре.
Учень 8. Робиш добро - не кайся, робиш зло - зла й сподівайся.
Учень 9. Добрі вісті не лежать на місці.
Учень 10. До доброї криниці стежка утоптана.
Учень 11. Світ не без добрих людей.
Учень 12. Добрий чоловік - надійніше кам'яного мосту.
Учень 13. Все добре переймай, а зла уникай.
Учень 14. З добрим поживеш - добре й переймеш, з лихим зійдешся - й свого позбудешся.
Учень 15. Не одежа красить людину, а добрі діла.
Дівчина 1. Саме так, ви мене переконали. Одяг є ознакою вишуканого смаку, а не моральних принципів. Інколи за гарним одягом приховується маленька душа людини, для якої добро не існує.
Читець 1.