Ласкаво просимо

Після змагань Ігор сказав Віктору: «Знаєш, приходь до мене сьогодні годин у шість. Я тобі марки свої покажу і конструктор новий. Магнітофон послухаємо».

‑ Добре, ‑ відповів Віктор. ‑ Прийду.

Години близько восьмої Ігор уже перестав чекати товариша. Він налив у таз теплої води і зібрався випрати краватку. У цей час різко і сильно задзвенів дзвоник. Поки Ігор, витираючи мильні руки, йшов до дверей, хтось кілька разів, подовгу не відпускаючи, тиснув кнопку дзвоника.

‑ Привіт, ‑ сказав Віктор. ‑ Це я.

Він пройшов у кімнату, кинув мокрий плащ і кепку в крісло й оглянувся: «А у вас нічого. Підходить. Це що?» — і він схопив модель вітрильника з письмового столу.

‑ Це батькові подарували. На пам'ять.

‑ Здорово зроблено. А щогли з дерева, чи що? ‑ Віктор натиснув сильніше, і щогла слабко хруснула.

Ігор глянув злякано, але нічого не сказав. А гість у цей час вертів у руках багатобарвну кулькову ручку, по черзі натискаючи яскраві кнопки і пробуючи кожен колір на напівсписаному листі паперу, що лежав на столі. Потім Віктор відправився бродити по кімнатах.

‑ Скільки коштує? А це де купували? ‑ щохвилини запитував він, торкаючи кришталеву вазу, картину на стіні, веселого глиняного барана з золотими ріжками. Баран йому не сподобався.

‑ Чого барахло всяке вдома тримаєте! ‑ на обличчі Віктора чітко простежувалося презирство до смаків хазяїна.

Зате туалетний столик викликав у нього особливий інтерес. Він відкрив флакон маминих французьких парфумів, перевернувши його, тряс над своєю головою, поки не вилив майже половину. Потім Віктор тикнув брудний палець у коробочку з кремом, понюхав його і, сказавши, що пахне суницями, лизнув. Потім він дунув у пудру, і запашна хмара розлетілася по кімнаті, повільно осідаючи на килим і маленький полірований столик.

Ігор у цей час скип'ятив чай і запросив гостя до столу. Той критично оглянув склянку з чаєм, вазочку з варенням, цукорницю і потягнув до себе ручку холодильника.

‑ Ти ковбаси наріж, Ігорю, і побільше. А це оселедець, чи що? І оселедець давай. Я знаєш, як солоне люблю.

Наївшись і напившись удосталь чаю, Віктор узявся за кепку.

‑ Ну, я пішов. Бувай. Завтра ще прийду. А ножик твій я взяв, мені треба ціпок обстругати. Віддам як-небудь, ‑ і, гримлячи чоботями, він помчав сходами.

Обговорюючи розповідь, звернути увагу дітей, що кількість помічених помилок у поводженні Віктора не в усіх збігається. Дати можливість подумати чому це відбувається? А чи завжди ми однакові вимоги висуваємо до поводження «інших» і до власного поводження. Що важливіше помічати: недоліки в поводженні товаришів чи стежити за власним поводженням?

(Відповіді дітей.)

Учням пропонуються для розв'язання педагогічні задачі.

Задача 1. Альоша повертався зі школи з друзями. По дорозі сперечалися про те, хто швидше за всіх бігає. Сашко стверджував, що гепард. Вітя говорив - антилопа. Досперечатися не встигли, а ось вже й Альошин будинок. Розставатися не хотілося. Альоша запропонував: «Пішли до нас, хлопці. У мене «Життя тварин» є. І поїмо, бо дуже їсти хочеться».

— А мама лаятися не буде? — запитав Вітя.

— Ну, що ти. Вона в мене не така!

Хлопчикам відкрила мама Альоші. Вона була в старенькому платті, у фартуху. З-під косинки вибивалося волосся. У руках мокра ганчірка. У ванній працювала пральна машинка, а в кімнаті, куди пройшли хлопчики, усі меблі були зрушені. Видно, почалося велике прибирання.

- Ви вже вибачте, хлопці, у нас безладдя. Я зараз приготую чого-не будь перекусити, вибачалася мама. Хлопчики стали відмовлятися, поривалися піти. Хазяї умовляли їх залишитися. Усім було незручно.

Хто в цьому винний?

Задача 2. Мама і папа пішли в кіно. Незабаром прийдуть. Наташа вдома одна. Дивиться «Клуб кіноподорожей». Дзвоник. Біля дверей Микола Іванович. Він працює разом з батьком. - Доброго дня, Наталю. Тато вдома?

‑ Тата немає, ‑ Наташа нетерпляче дивиться на гостя, її рука на клямці засува. ‑ Шкода. До побачення. А як би ви вчинили на місці Наташі?

Задача 3. У двері постукали. Сергій, продовжуючи їсти, крикнув: «Заходьте, відчинено!». На порозі з'явилася... Марина. Це було повною несподіванкою. Вони, звичайно, знайомі, але вона жила далеко й вчилася не в його класі.

‑ Що треба перш за все зробити ?

‑ Як бути з вечерею: продовжити чи залишити ?

‑ Чи можна запитати, навіщо Марина прийшла ?

‑ Якщо їй потрібна терміново книжка, яку доведеться шукати на стелажі в іншій кімнаті, як варто вчинити ?

Задача 4. Незабаром у школу. Уроки ще не зроблені. А мама просила почистити картоплю і протерти підлогу. Але Ігор ніяк не візьметься за справу. З ранку заглянули до нього на хвилинку сусіди, два брати. І все не йдуть. Грали в настільний хокей. Тренували на затримку злочинця болонку Тусю. Відпрацьовували на килимі прийоми самбо. Спустошили вазочку з цукерками. Потім знайшли пісняр і почали співати пісні.

Додому їх відправити? А я к же з обов'язком хазяїна? Виконати обов'язок хазяїна? А уроки? А мамине прохання?

Задача 5. Дванадцятиліття - серйозна дата. І Олена з мамою готувалися до дня народження ретельно: насмажили пиріжків, спекли торт, купили морозива і навіть молочний коктейль зробили. Прийшли діти з класу, засипали Лену подарунками, поважно сіли за стіл, досить швидко справилися з ласощами... І почали нудьгувати. Дівчатка всілися на дивані, перегортали книжки, сміялися, шушукалися. Хлопчики в іншому куті грали в шашки. Дмитрик утретє ставив модний новий музичний диск.

Лена принесла ще великий торт: «їжте, хлопці, їжте!» Але їсти вже ніхто не хотів. Тоді вона поставила пластинку з вальсом. Хлопчики не звертали уваги на музику, і танців не вийшло.

- Гайда, хлопці, шайбу поганяємо, - сказав хтось. І хлопчики поспішили піти. Слідом за ними розійшлися і подружки. Коли повернулася мама додому, винуватниця торжества в повній самітності гірко плакала в неприбраній кухні.

Як ви думаєте, чому не вийшов день народження? Чому він не став справжнім святом?

Робота в групах з обговорення проблеми: Яким же повинен бути хазяїн?

1 Бути привітним хазяїном - це значить радо зустріти гостя, допомогти йому роздягнутися, запросити в кращу кімнату, посадити зручніше, чим-небудь зайняти, розважити його.

2. Бути уважним хазяїном - це, виходить, бачити усіх своїх гостей відразу і кожного окремо, знайти час, щоб з усіма хоч трохи поговорити, а тим, хто соромиться або вперше в гостях, приділити побільше уваги. Уважний хазяїн завжди викликає взаємну увагу гостей до себе.

3. .Бути люб'язним господарем означає заздалегідь продумати не тільки те, чим ви почастуєте своїх друзів, але й обміркувати те, чим ви розважите їх. Крім того, люб'язний господар вгадає бажання гостей і виконає їх по можливості, не чекаючи, щоб його просили.

4. Бути щедрим хазяїном означає не шкодувати для гостей книг, марок, іграшок, пластинок, частувань, а також часу, старань, зусиль, витрачених на те, щоб прийняти їх добре.

5 Бути безкорисливим хазяїном - це значить не вимагати подяки зате, що ви зробили для гостей, не скаржитися на труднощі і турботи, пов'язані з їх приходом, не нагадувати без кінця, як добре ви все улаштували, і головне - не розраховувати на відповідний прийом, частування і подарунки.

6 Бути тактовним хазяїном означає не помічати мимовільних промахів і помилок гостя, не розпочинати розмов на не приємну для нього тему, не влаштовувати таких ігор і розваг, де хазяїн буде виглядати молодцем, а гість - недотепою.

Висновок. Бути вихованим хазяїном значить виконувати все, про що ми говорили тільки-но, бути рівним, ввічливим і, що б не трапилося, не показувати гостям поганого настрою і невдоволення.