Епіграф: «Відкриваємо своє серце для добра»
В. Сухомлинський.
Учитель: Найвища наука життя - мудрість, а найвища мудрість - бути добрим. Друзі, сьогодні ми проведемо розмову про доброту - дуже важливу і характерну для нашого народу чесноту. Тільки Добро робить людину великою. Тільки Добро рятує нас тоді, коли ми у біді.
(На фоні музики з'являється Казкар)
Казкар:
Всіх присутніх радо я вітаю,
Всім добра, здоров'я, щастя побажаю.
Тож послухайте будь-ласка,
Розкажу вам, друзі, казку.
Учитель: Казка - наш великий учитель, який спочатку нас виховує, а потім уже розважає. Казка кличе нас у мандри, велить бути у житті сміливими і мудрими, долати біди і перешкоди, і не забувати добра.
Казкар: Тому і казку я вам розповім про добро і зло. які постійно між собою змагаються.
«Легенда про Добро і Зло»
Жили на вулиці двоє сусідів. Одного разу один зробив іншому велике зло.
Ображений чоловік, прагнучи відповісти помстою, вирушив до мудреця за порадою. Що ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром! Сусід послухався, а у відповідь знову був «нагороджений» злом. Мудрець і тут порадив не шкодувати добра. Сусід ще раз послухався, віддячив добром. Але, через деякий час, у відповідь одержав зло. Сусід прийшов до мудреця, і той знову порадив йому віддячити добром. «Але я вже стомився віддячувати йому добром !» - заперечив сусід. «Якщо зловмисник не стомився від зла, то чому ти стомився від добра ?» - відповів мудрець.
Сподобалась вам моя повчальна казка ? Піду відпочину, а згодом ще розповім одну .
(Казкар виходить)
Учитель: Люблю я землю, що мене зростила, Дала для долі сонячні мости, Яка вела і ще не раз вестиме У дивосвіт любові й доброти;
(на фоні мелодії вальсу Фея Доброти танцює танок)
Учениця:
Вона не модна, непривітна?
Наївна, тиха і проста,
Вона беззахисна й привітна –
Людська звичайна доброта.
Поклич її - примчить здалека
Дорогу заступить біді.
А хто те знає, як нелегко
Буває часом доброті?
Вона втішає всіх, хто плаче
І потребує теплоти.
А хто те зна, які гарячі
Бувають сльози в доброти?
Сама, холонучи, зігріє,
Дасть випити себе до дна.
Лише про себе не посміє
Потурбуватися вона.
Згораючи для інших сяє
І стукає в серця німі.
Сама ж , покинута , блукає
По бездоріжжю у пітьмі.
Ласкава, ніжна, не сувора,
Розрада щира у журбі,
Вона - тендітна і прозора
Ввесь світ тримає на собі.
Учитель: Як розпізнати добро і зло? Чому ми змушені вибирати між добром і злом? В усі часи осмислити ці питання прагнули філософи, письменники, вчені, про це йдеться у Біблії, в усній народній творчості. Та на жаль, лише у казках добро перемагає зло. Зло існує для того, щоб людина
ставала Людиною, щоб переборюючи його, вона могла усвідомити добро і робити добро.
Учень:
Не украдь у себе людську долю,
Не зречись її в ім'я іржі.
Не вступи у тінь страшенную покори,
Не зруйнуй до підлості межі.
Учениця:
Оглядай стежки свої, де ходиш,
Чи не протоптав, бодай квітки.
Бережи в душі любові сходи
І добра зернину посади..
Учениця:
Дивно якось : до отих, хто поруч,
Стали ми байдужими в житті.
Руку інших просимо на поліч.
А самі ховаємось в тіні.
Учень:
Не жалійте, в серці не ховайте
Ніжності своєї й доброти.
З ближнім поділіться, людям дайте,
Поможіть їм втрачене знайти.
Учениця:
Не чекайте за добро оплати.
В цім житті, що пролетить як мить.
Щедрий на любов живе багато,
Творить день, що піснею дзвенить.
(Пісня «Дорогою добра» сл. Ю.Ентіна, муз. О.Мінакова)
(Виходить Мудра Сова)
Мудра Сова:
Залетіла я до вас на свято,
Щоб вас мудрості навчати.
Тож даремно час свій не втрачайте,
Правила Доброти запам'ятайте:
Все добре пам'ятай, лихого уникай!
Хто не чинить лихо, тому не страшно нічого!
Хто людям добра бажає, той і собі має!
Добре роби, добре і буде!
Добре діло роби сміло!
При цьому - допомагай слабким, маленьким;
не будь жадібним;
прощай помилки іншим;
жалій інших, не себе.
І запам'ятайте:
З добром проживеш - добре і помреш.
Багато ще хотіла вам сказати,
На жаль, всього не можу пригадати.
Отож прощайте, любі діти,
На інше свято час летіти.
(під ритмічну музику Сова вилітає)
Учитель: Діти, вслухайтесь в ці слова: добре слово, добрі справи, добрий погляд, добре серце, добра посмішка. Людина від народження повинна шукати свої стежки до знань, до духовного прозріння, до єднання з природою.
(Інсценізація повчальних історій про добро)
Учитель: Жалувався раз Лис перед Псом:
Лис: Не маю товариша, друже! Всі мене цураються, хоч і рад я з кожним серцем ділитися. Така моя доля лукава!
Пес: Не доля, лисоньку, не доля, а злая твоя воля: коли б ти добрим був - добрі б дружили з тобою, а лукавого всі цураються.
Учитель: Зустрілися якось на небі Сонце та Блискавка
Блискавка: Любе, Сонечко, я така ж крас, за як і ти. Але чому тебе цей люблять і радіють твоїй появі, а мене не люблять і завжди лякаються?
Сонце: Хіба ж ти не знаєш, що і тварина, і людина люблять тепло і ласку?
Блискавка: Я можу вдарити в дерево , воно спалахне вогнем, і всім також буде тепло. Але ж це не допомагає.
Сонце: Твого тепла, Блискавко, вистачає ненадовго, значно більше від цього лиха. А моє тепло тривале.
(музична пауза)
Учениця:
Квітка і гусінь
Жила квітка у садочку і лиха не знала,
В світлі сонця листя гріла, росою вмивала!
Аж раз гусінь препогана на квітці усіла,
Їла з неї лист за листом, пуп'яночки їла.
Із стебельця, мов із серця, добрі соки пила,
Поки квіточка головку в низ не похилила.
Вже і сил не стало квітці ‑ шкода квітки, шкода!
Бач, щоб в тебе не пропали щастя і свобода!
Бач, дитя: як черв до квітки закрався тихенько,
Так дістатись може злоба у твоє серденько.
То змарніють твої сили, потемніє врода,
І життя пропаде даром... шкода квітки, шкода..
(звучить пісня «Людина починається з добра» сл. Л.Запашти, муз. О.Залевської)
Казкар:
Ось і знову я прийшов,
Іншу казку вам знайшов:
Коли люди стали ненавидіти одне одного і втрачати людське серце, тоді зійшов ангел доброти на землю. Тепле літечко розкошувало на землі. Людська праця, засіяна навесні, доспівала на потіху працівникам.
Уквітчаний добродійним вінцем, ангел став на просторій ниві багача. Вона аж стогнала під тягарем буйних плодів управленої ріллі. Побіч неї тягнулася вузенька ділянка поля, що належала убогій людині. На ній було майже пусто. Засіяне збіжжя зниділо, зрудавіло на безплідній глині. Звідки ж убогому управити свою ріллю, чим йому добре її обробити, коли в нього нічого немає?
І глянув ангел на ниву вбогого і сумно йому стало. Він взяв із свого вінця синю, як хмаринка, квітку і посадив її на полі багача.
«Квітко, ‑ сказав він, ‑ Ти нагадуй багачеві, щоб не забував про вбогого.»
Те проговорив і полетів угору, високо ‑ високо...
Квітка в одну мить розрослася по всіх багацьких полях. І здивувалися багачі, коли її побачили. Вони чогось добріли, дивлячись на неї. А вбогі прозвали її незабудкою.
Учитель: У народі кажуть: «Біля сонця тепло, а біля матері добре». Саме наші батьки закладають у нас іскринки доброти при народженні.
(на сцену виходять мама, тато, донька і син, на фоні мелодії з пісні« Молитва за маму» сл. В.Чайченко, муз. Л.Херувимсько читають свої поетичні рядки)
Мама: (звертаючись до доньки)
Ти питаєшся, дитино, що треба любити –
Полюбити ту міць, що каже сонечку світити.
А відтак вітця і неньку полюбити треба –
Бо вони тобі опіка, приданая із неба.
Полюби людину бідну, наче свого брата –
Най будуть тобі ще милі край рідний і хата.
Полюби в природі квіти, всю красу, всі дива –
Серцем обійми вселенну, та будеш щаслива.
Батько: (звертаючись до сина)
Ти добре, синку, проживеш, як знатимеш, куди ідеш,
І як зумієш там, де став, стояти так, щоб не упав.
Ти добре, синку проживеш, коли нікого не пригнеш,
І пройдеш так житейську путь, щоб ані бить, ні битим буть.
Ти добре, синку, проживеш, як сироті сльозу утреш,
Слабких від сильних захистиш, живим їх духом підкріпиш.
Ти чесно, синку, проживеш, коли з неправдою порвеш,
Бо правдою ти пройдеш світ ‑ се мій святий тобі завіт.
Учитель: Давайте подаруємо всім частинку своєї доброти . Запалимо свічку і, передаючи її з рук в руки подаруємо тепло своїх долонь ближньому разом із іскрою добра.
(на фоні музики «Аве Марія » Ф.Шуберта всі передають запалену свічку один одному)
Учитель:
Творіть добро, щоб кращим став цей світ,
Не знали горя , щоб старі й малі
Страждання нищить нанівець.
Свій слід залиште на землі.
Теплом своїм ви серце обігрійте.
Тому , хто вже наругу притерпів.
Тому , кому терпіть не сила.
Хто горе побороти не зумів.
Байдужими не станьте тільки
І пам'ятайте , що ми люди.
Творіть добро - піклуйтеся про інших
І посвітлішає усюди.
(звучить « Пісня на добро» на сл. М.Шамо)
Учитель: Будьте добрими, говоріть добрі слова один одному, робіть добрі справи, хай добро завжди буде у вашому домі, родині, серці. Творіть добро! І ніколи не забувайте, що добро починається з нас!
Розробка виховного заходу для учнів середнього шкільного віку вчителя Байрацької загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Цилюрик Надії Михайлівни
Мета: Вчити гостинності (уміння зустрічати гостя, виявляти до нього шанобливе ставлення, проводити його). Виховувати культуру поведінки за столом. Формувати навички поведінки в гостях.
Обладнання: картки із ситуаціями, набір педагогічних задач, набір ілюстрованих карток «Правила гарного тону для всіх».
Учасники розсаджуються так, щоб посередині класної кімнати можна було поставити кілька столів, накритих святковими скатертинами для сервірування, а навколо них було місце для організації різноманітних видів діяльності з учасниками заняття.
Звучить пісня "Ласкаво просимо" (слова В.Кришечка, музика І.Білозіра)
Вчитель: Діти, ви прослухали всім відому українську пісню.
‑ Які слова найчастіше звучали в ній? (Ласкаво просимо)
‑ А коли ми вживаємо їх? (Коли запрошуємо у гості)
‑ А ви любите ходити в гості? А приймати гостей? Для чого ходять люди один до одного в гості?
(Приємно, коли хтось, побачивши тебе, зрадіє, тепло усміхнеться. А ще коли є з ким поговорити, обмінятися новинами, поділитися радістю, разом провести час).
Так, діти, наш український народ дуже гостинний, або, як ще говорять, «хлібосільний». А щоб гостина була приємною для господарів і гостей, потрібно знати і дотримуватись певних правил, які народ виробив упродовж віків. Ми з вами знайомились з цими правилами, готуючись до сьогоднішнього заняття, а тепер пригадаємо їх. Які ви знаєте правила для господарів? Діти:
!) Треба все зробити для того, щоб гостеві було не гірше, ніж удома.
Допомогти гостеві зняти верхній одяг, шапку.
Запросити його в кімнату.
Запропонувати зручне місце.
Поки не сіли за стіл пригощатися, спробувати розважити гостя
(показати іграшки, книжки, увімкнути музику, пограти у спокійні ігри).
Вчитель: Ви ніколи не задумувалися, навіщо люди ходять у гості?
(Відповіді учнів.)
‑ По-перше, дуже приємно коли, побачивши тебе, хто-небудь зрадіє і тепло посміхнеться.
‑ По-друге, в гостях збираються різні люди: поговорять про різні речі - і усім користь: довідалися новини, обговорили події, обмінялися відомостями - і всі стали трішки багатшими, розумнішими. І ще: звикли люди ділитися одне з одним гарним. Народився, наприклад, син - кличуть гості розділити радість. А якщо горе - кликати не треба. Ті, хто приходив у дні радості, прийдуть розділити і горе.
Вчитель: Отже, як бачите, любі діти, бути господарем - не так просто. Як зустріти гостя, як прийняти його, як поводити себе з ним, як його розважати - не кожен це вміє. То ж сьогодні ви побачите, як бути добрим господарем.
До столів, що у центрі залу, підходять господар і господиня.
Батько-господар: Ой лишенько, господине, вже гості на порозі, а в нас ще не все готово.
Мати-господиня: Дівчатка, допоможіть мені!
Дівчатка, знявши з стіни чисті рушники, витирають ними лави, розставляють все на столі.
Гості (учасники свята): Можна до оселі?
Господар: Ласкаво просимо дорогих гостей до нашої хати! В народі кажуть: «Гість у дім - радість з ним».
Господар і господиня підносять хліб та сіль на вишитому рушнику, учні співають пісню «Ласкаво просимо».
Господар: Хліб і сіль на вишитому рушникові. Так вітаємо ми всіх, хто приходить до нас з добром. І, як годиться, бажаних гостей вшановуємо піснею. Це своєрідний символ щирості та гостинності нашого народу.
Господиня: 3 давніх-давен у нас склалася добра традиція: садовити гостя на найпочесніше місце, частувати найкращими стравами і всім, чим багата хата.
Господар: Але гарними розмовами гостей не наситити. Тож пригощайтеся і розважайтеся, любі гості.
За столами, як і повинно бути під час гостини, лунають сміх і жарти. Діти і батьки співають, розповідають смішні історії, різні бувальщини, згадують прислів'я та приказки:
«Гість, хоч мало їсть, зате багато бачить»
«Гості першого дня - золото, другого - срібло, а третього - мед і додому вперед»
«Два рази гостям раді: раз, що приїхали, а другий, як від'їхали...»
Господиня: Гість до хати - то сімейна радість. З гостями приходить розрада, пісня, веселий настрій. Ось послухайте, як величають гостей в українській народній пісні.
Звучить українська народна пісня «Зеленеє жито». Її підхоплюють учасники свята.
Господар: Гості, гостинність, гостювання, господар, господиня. Які милозвучні ці слова, що походять від одного кореня. Вдало організована гостина - це своєрідний відпочинок, етична і естетична форма дозвілля, рівень загальної культури народу.
Вчитель: Діти, сподобалась вам гостина? Отже, господарі справились зі своїм завданням, бо керувались прийнятими у народі правилами для господарів. А чи пам'ятаєте ви правила, яких повинні дотримуватися гості?
Вчитель: Здавна і до наших днів ходять люди в гості. Саме собою зрозуміло, що за такий довгий час виробилися дуже чіткі і визначені уявлення про те, як поводитися господареві і гостеві.
Багато хто, напевно, скажуть: «Та чули ми про це, знаємо». І правильно: знають. Тільки чому ж так часто знання і вчинки не збігаються? Навіть у дрібницях.
Розігрується ситуація.
Прибігаєте ви до товариша додому - на прогулянку покликати. Відкриває його мама. Перші слова в багатьох: «А Юра вдома?». А треба б сказати зовсім інше. Що? («Здрастуйте!»)
Або от приклад: розговорилася я зі своєю знайомою, як день народження її сина пройшов. «Добре, - говорить - багато дітей було, однокласників. Пластинки слухали: «Старого Хоттабича» і «Алі-Бабу». у шахи грали, танцювали». - «А пригощала ти їх чим?» - запитую. Отут вона замість відповіді розгорнула переді мною скатертину, на якій діти їли. От, мовляв, наше меню. Глянула я на скатертину і легко довідалася, що їли м'ясо з підливою, компот вишневий, торт із шоколадним кремом, пепсі-колу.
Сподіваюся, ви здогадалися, як я це визначила.
(Відповіді учнів.)
Та й інші правила поведінки гостя часто порушуються.
Зачитується й обговорюється оповідання «Ласкаво просимо», підчас читання якого учні повинні відзначити значками кількість помилок у поводженні головних героїв.