Лекція Діагностика ліквідності

План

1. Поняття ліквідності балансу, ліквідності активів і платоспроможності підприємства.

2. Ліквідність активів.

3. Угруповання пасивів підприємства

4. Визначення ліквідності балансу за допомогою зіставлення груп ліквідності активів і груп пасивів підприємства.

5. Аналіз ліквідності балансу за допомогою коефіцієнтів.

1. Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного розрахунку по короткострокових зобов'язанням перед контрагентами.

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів у кількості, достатньому для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Проте, між ними існують визначені відмінності. Поняття ліквідності більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але і перспективне.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти без утрати вартості. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активу був переведений у грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованими в порядку зростання таких термінів.

2. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи.

Л1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується в такий спосіб:

Л1 = р. 220 ф. 1 + р. 230 ф. 1 + р. 240 ф. 1.

Л2. Швидко реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для звертання яких у грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб'єктивних і об'єктивних факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

Л2 = р. 130 ф. 1 + р. 140 ф. 1 + р. 150 ф. 1 + + р. 160 ф. 1 + р. 170 ф. 1 + р. 180 ф. 1 + р. 190 ф. 1 + р. 200 ф. 1 +р. 210 ф. 1.

ЛЗ. Повільно реалізовані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім у кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не ввійшли в перші двох груп. Розрахунок цього показника виробляється в такий спосіб:

Л3= р.100=р.110+р120+р.250+р.270

Л4. Важко реалізовані активи. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відбита в першому розділі активу балансу:

Л4 = 1А = р. 080 ф. 1.

3. Угруповання пасивів підприємства

Пасиви балансу групуються по ступені настання терміну їхньої оплати. З даних балансу повну інформацію для проведення такого угруповання одержати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користатися даними, що є в примітках до звітів. При проведенні внутрішнього аналізу, якщо є доступ до даних аналітичного обліку, таке угруповання можна зробити більш точним. При цьому в першу групу пасивів потраплять зобов'язання, термін оплати яких уже наступив. Четверта група буде представлена довгостроковими пасивами (термін погашення яких більш одного року). Віднесення зобов'язань, що залишилися, до другої чи третьої групи пасивів індивідуально для кожного підприємства. При цьому необхідно орієнтуватися на ступінь ліквідності другої і третьої груп активів. Тобто термін погашення пасивів, які відносяться до другої групи, повинні відповідати терміну перетворення в кошти другої групи активів, а термін погашення третьої групи пасивів — третій групі активів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика є тільки дані, приведені в балансі, використовується більш стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. У цьому випадку угруповання пасивів буде дуже умовної, тому що відсутній індивідуальний підхід до кожного підприємства й угруповання проводиться відповідно до загальновизнаних представлень про терміновість погашення того чи іншого виду зобов'язання.

Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

П1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботам, послугам:

П1 = р. 530 ф. 1.

П2. Короткострокові пасиви. До цієї групи відносяться короткострокові позикові засоби, що мають зобов'язання по розрахунках та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди варто віднести також частину пасивів, представлених у другому розділі пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», у частині сум, планованих до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, чи протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження відноситься і до розділу п'ятому пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів». Іншими словами, до цієї групи відносяться статті четвертого розділу пасиву балансу за винятком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, і статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу з обліком обговорених вище обмежень. Формула визначення суми таких пасивів має наступний вид:

П2 = 1УП - р. 530 ф. 1 + 11П + УП =

= р. 620 ф. 1 - р. 530 ф. 1 + р. 430 ф. 1 + р. 630 ф. 1 =

= р. 640 ф. 1 -р. 380 ф. I -р. 480 ф. 1 - р. 530 ф. 1 =

= Б - 1П - 1ПП - р. 530 ф. 1.

ПЗ. Довгострокові пасиви. Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

ПЗ = 111П +11П + УП =р. 480 ф. 1 +р. 430 ф. 1 + р. 630 ф. 1.

П4. Постійні (стійкі) пасиви — це статті першого розділу пасиву балансу:

П4 = 1П =р. 380 ф. 1.

4. Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

Л1 > П1

Л2 > П2

Л3> П3

Л4 < П4.

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це свідчить і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активу і пасиву. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне чи кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому чи меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто Л1 і П1 відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення чи зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Для характеристики ліквідності підприємства застосовують наступну табл.

Таблиця АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок (+) чи недолік (-)
1	2	3	4	5	6	7 = 2-5	8 = 3-6
Найбільш ліквідні активи (Л1)			Найбільш термінові зобов'язання (П1)
Швидко реалізовані активи (Л2)			Короткострокові пасиви (П2)
Повільно реалізовані активи (ЛЗ)			Довгострокові пасиви (ПЗ)
Важко реалізовані активи (Л4)			Постійні пасиви (П4)
БАЛАНС			БАЛАНС			0,0	0,0

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

5. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше.

До аналізу коефіцієнтів ліквідності в закордонній і вітчизняній практиці фінансового аналізу існують трохи різні підходи.

Західні фахівці для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу звичайно характеризує трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, уточненим (проміжним) коефіцієнтом ліквідності і коефіцієнтом абсолютної ліквідності.

Незважаючи на різні назви, порядок розрахунку коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності, використовуваних у роботах закордонних аналітиків, збігається з порядком розрахунку відповідно коефіцієнта загальної ліквідності і проміжного коефіцієнта ліквідності. Слід зазначити, що назви цих коефіцієнтів у різних джерелах не збігаються. У зв'язку з цим важливо звертати увагу на якісний склад таких показників

Коефіцієнт загальної ліквідності (у закордонних джерелах даний коефіцієнт називається коефіцієнтом поточної ліквідності) показує, у якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Логіка, що стоїть за розрахунком даного коефіцієнта, полягає у тому, що оборотні активи повинні бути цілком переведені в кошти протягом одного року, а поточні зобов'язання також необхідно оплатити протягом року.

Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Перевищення короткострокових засобів над зобов'язаннями більш ніж у два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. При аналізі коефіцієнта особлива увага варто звернути на його динаміку.

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, приведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному виді:

К л заг (пот) = Л1 + Л2 + ЛЗ

П1+П2

За допомогою цього коефіцієнта ліквідності оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов'язання, але і потенційна можливість розрахуватися по довгострокових зобов'язаннях.

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності (у закордонній практиці він називається коефіцієнтом термінової ліквідності) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться в увагу найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (ЛЗ). Існує дві основні причини, по яких повільно реалізовані активи не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта:

• чиста реалізаційна вартість таких активів при змушеній реалізації набагато менше вартості, по якій ці активи відбиті в балансі;

• якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (а саме вони найчастіше домінують у цій групі активів), то виникає питання, як воно буде продовжувати свою діяльність.

Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується по формулі:

Кпром (сроч) = Л1+Л2

П1+П2

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Однак у наших умовах достатнім визнається його значення, рівне 0,7 — 0,8.

При визначенні цих коефіцієнтів ліквідності варто враховувати один немаловажний момент: у розрахунок приймаються ліквідні засоби перших трьох груп, у тому числі дебіторська заборгованість. В умовах розвинутої ринкової економіки такий підхід цілком виправданий: підприємство має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей, за допомогою яких воно може стягнути борги зі своїх дебіторів. У перехідній економіці України, для якої характерна криза неплатежів, реалізація такої можливості стає проблематичною. Тому викликає сумнів доцільність оцінки ліквідності українських підприємств за допомогою коефіцієнтів загальної і проміжної ліквідності, особливо в тих випадках, коли це не підтверджується докладним аналізом показників, що беруть участь у розрахунках.

Очевидно, що в більшості випадків найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів - коштів і поточних фінансових інвестицій. Більш того, у багатьох випадках доцільно оцінювати ліквідність тільки по показниках коштів.

Коефіцієнт оцінки ліквідності по показниках першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 — 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить об неефективному їхні використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

Кабс = Л1

П1+П2

Ці коефіцієнти надамо у наступній таблиці.

Таблиця ДИНАМІКА КОЕФІЦІЄНТІВ ЛІКВІДНОСТІ

Показник	На початок року	На кінець року	Зміна
Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності (від1 до2)
Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності (0,7-0,8 ---1,5)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (0,2-0,35 і не вище)

При оцінці ліквідності підприємства варто також мати на увазі, що різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану підприємства при різному ступені обліку ліквідності засобів, але і відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільший інтерес представляє коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що дає кредит підприємству, більше уваги приділяє проміжному коефіцієнту ліквідності. Покупці в більшій мері оцінюють ліквідність підприємства за коефіцієнтом загальної ліквідності. Коефіцієнт загальної ліквідності застосовується також у тому випадку, коли необхідно оцінити зміни фінансової ситуації на підприємстві з погляду ліквідності, а також при виборі найбільш надійного партнера з безлічі потенційних партнерів на основі звітності.