46

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

“ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА”

Конспект склала

ст.викладач

Єпіфанова І.М.

Одеса, 2008

Лекція 1 Поняття і суть діагностики

План

1. Основні поняття діагностування

2. Типи діагностики.

3. Етапи проведення діагностики.

4. Методи діагностики

5. Види діагностик підприємства і їхніх мет

1. Основні поняття діагностування

Слово «діагностика» у перекладі з грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті слово «діагноз» означає констатацію результатів дослідження і висновок по цих результатах на підставі показників, нормативів, характеристик.

Діагноз — це щось конкретне, фіксоване за часом і має адресну прив'язку.

Діагностика — визначення стану об'єкта, предмета, чи явища, процесу керування за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і «вузьких місць». Діагностика — це не одноразовий акт, а процес, що здійснюється в часі й у просторі.

Ціль діагностики — установити діагноз об'єкта дослідження і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу.

Задачі діагностики полягають у визначенні мір, спрямованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи, і способів їхньої реалізації.

Діагностування - дослідницький процес, а, виходить, на нього автоматично переносяться всі основні вимоги, пропоновані до будь-якого дослідження.

По-перше, воно повинно бути аутентичним, тобто заснованим на першоджерелах (на первинній достовірній інформації будь-якого виду і будь-якої форми представлення).

По-друге — об'єктивним. Це значить, що перед тим як почати процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки і скласти програму дослідження об'єкта. Ця процедура повинна враховувати три обов'язкових умови: хто проводить дослідження; де воно проводиться і чітке визначення базових параметрів, по яких проводиться дослідження.

Базові параметри - це система критеріїв, здатних адекватно відбити специфіку конкретного об'єкта з обліком, які впливають на його в той чи інший період часу факторів. Це насамперед побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних і кількісних характеристик, шкал для виміру визначених значень цих характеристик і показників.

Точність — це третя вимога до правильності діагнозу.

2. Типи діагностики

Проведення діагностичних досліджень припускає порівняння стану обраного об'єкта з якою-небудь нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень і визначити їхній характер. Цей перший тип визначається як діагноз, що установлює відхилення від норми чи патологію. Він застосовний у тих випадках, коли необхідно одержати висновок про відповідність техніко-економічних і інших параметрів об'єкта наявним вітчизняним аналогам.

Другий тип діагнозу, дозволяє визначити приналежність досліджуваного об'єкта до конкретного класу, чи групі сукупності. Застосування цього типу дозволяє упорядкувати і систематизувати зміни, що відбуваються в результаті проведення конкретних досліджень. Прикладом тут є розподіл результатів на принципово нові і що модифікують. Проведення діагностичних досліджень припускає одержання висновків про позитивний чи негативний стан об'єкта.

Третій тип діагнозу дозволяє оцінити обраний об'єкт як унікальне сполучення ознак. Він використовується в ситуаціях, коли неможливо провести порівняльні оцінки і зіставлення через відсутність базових параметрів (їхній просто немає). Його відмітною рисою є те, що тут немає необхідності в статистичній чи іншій інформації для доказу переваги об'єкта діагнозу. Досліджуючи стан об'єкта як унікальне сполучення ознакою, досить переконатися в їхній наявності і дати їм докладну характеристику.

Підсумком будь-якого дослідження є результат — діагноз стану об'єкта діагностування

Постановка діагнозу — необхідна умова успішного функціонування і розвитку окремих систем і суспільства в цілому, а в разі потреби облік його результатів може запобігти кризовій ситуації в тій чи іншій сфері.