за розташуванням площини, в якій пролягає рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали поділяють на: горизонтальний, сагітальний та фронтальний.

За малюнком поздовжньої осі ранові канали поділяють на: 1) прямі; 2) скривлені; 3) ламані; 4) безперервні; 5) переривчасті.

Прямолінійний канал спостерігається, коли травмуючий агент (куля, шріт) рухається в тілі жертви прямолінійно, не відхиляю­

чись від вхідного до вихідного отворів. Снаряд, зустрівши на своєму шляху перепону (кістка, хрящ), може обігнути її, тоді канал буде скривленим, або ж змінити напрямок руху в інший бік, і ка­нал буде ламаним. Таке явище спостерігається і в тих випадках, коли у мить пострілу тіло людини було у непрямолінійному поло­женні, наприклад, людина різко нахилилась уперед чи вбік. При випрямленні тіла рановий канал стає ламаним.

Шлях кулі може бути безперервним (прямим, ламаним, скрив­леним) або переривчастим.

В останньому випадку треба розрізняти первинно-переривчасті ранові канали - снаряд послідовно проходить через кілька частин тіла та вторинно-переривчасті, які утворюються внаслідок взаємного зміщення ушкоджених тканин і органів після проходження снаряда.

Такий вигляд ранового каналу дає можливість визначити по­слідовність нанесення ушкодження. Враховуючи, що після першо­го поранення деякі травмовані органи, наприклад, легені, зміщу­ються, тобто утворюється переривчастий рановий канал, можна впевнено діагностувати наступні ушкодження, після яких канал залишається прямолінійним.

Зміни в ділянці ранового каналу досить значні й зумовлені де­кількома факторами. Так, при ударі кулі в тіло людини в його тка­нинах виникає головна ударна хвиля, яка з великою швидкістю поширюється, утворюючи ділянку молекулярного струсу. Струс стінок ранового каналу триває ще деякий час після проходження кулі. Загалом же вказані фактори призводять як до утворення ра­нового каналу, так і до порушення структури оточуючих тканин та подальшого їх відмирання (некротизації).

Якщо в паренхіматозних органах канали можуть спадатися, то при ушкодженні кісток утворені снарядом отвори своїх розмірів та форми у подальшому не змінюють, завдяки цьому навіть при до­слідженні лише самих кісток можна скласти чітку й однозначну думку про напрямок руху кулі, а отже, й ранового каналу, в тілі людини. Так, при проходженні крізь плоску кістку куля вибиває в ній отвір. Утворюється ушкодження досить характерного вигляду - на місці входу кулі отвір, як правило, круглий, відповідає параме­трам кулі, а на виході отвір значно більший за діаметр снаряда. Таким чином, з плоскої кістки вибивається фрагмент у вигляді усіченого конуса, широкою основою спрямованого в бік руху кулі.

Коли наявна травма трубчастих кісток, то спостерігається зо­всім інша картина: утворюється осколковний перелом, при цьому

фрагменти кістки виносяться в бік руху снаряда й перебувають між кісткою та вихідним отвором у м’яких тканинах. Там їх можна ви­явити шляхом пальпації, при розтині, а також за допомогою рентге­нологічних, ультразвукових досліджень.

Вихідний вогнепальний отвір

Третім елементом вогнепального наскрізного ушкодження є вихідний отвір. Він утворюється тоді, коли кінетична енергія кулі є достатньою для подолання всіх перепон (шкіра, м’які тканини, кістки, внутрішні органи) і виходу назовні. Така куля може спри­чинити додаткові ушкодження цій самій або навіть іншій особі.

При виході з тіла людини куля піднімає та випинає шкіру, яка внаслідок розтягнення, що виникає при цьому, розривається. Утворюється вихідний вогнепальний отвір, який має досить сталі морфологічні ознаки, що дають змогу однозначно відрізняти його від вхідного: це відсутність дефекта-мінус тканини, «поясків зди­рання» та «забруднення». Форма рани, як правило, щілиноподібна або зірчаста.

Доцільно зазначити, що в небагатьох випадках вихідний отвір буває атиповим - форма його овальна, спостерігається, хоча й не­значний, дефект тканини. Така картина наявна при збереженні ку­лею на виході значної кінетичної енергії.

Краї вихідного отвору здебільшого вивернуті назовні. Але коли в місці виходу кулі шкіра щільно притиснута до ременя, цупкої тканини одягу тощо, то навколо отвору утворюється зона забою, яка за формою та зовнішнім виглядом нагадує «поясок здирання». Якщо одяг на цій ділянці просякнутий жирними речовинами, то навколо рани на шкірі утворюється «поясок забруднення». Така картина, природно, ускладнює диференціацію вхідного та вихід­ного вогнепальних отворів. Але на допомогу приходять ті ознаки, що за будь-яких обставин не можуть спостерігатися навколо вихід­ного отвору - додаткові фактори пострілу (порошинки, їхні частки), сліди дії високої температури.

Все викладене дає змогу науково аргументовано відрізняти вхідний та вихідний вогнепальні отвори при ушкодженнях, спри­чинених кулями, а отже,- визначити напрямок ранового каналу, дистанцію пострілу та ряд інших суттєвих моментів. У таблиці З наведено основні діагностичні показники цих елементів вогне­пальної рани, травми.

Ушкодження дробом

Значна частина небойових вогнепальних ушкоджень спричиня­ється дробом (шротом), тобто свинцевими кульками різного діамет­ра, якими споряджаються патрони для мисливської зброї. Дріб, залежно від величини поперечника, поділяють на калібри (номе­ри). Нині їх виробляють 15. Нумерують, починаючи з № 11 до № 1, після чого йдуть так звані нулівки 0, 00, 000, 0000 (С. Н. Ко- лесников, 1980). Кулька кожного наступного калібру зменшується у діаметрі на 0,25 мм, тобто дробинка № 1 має в діаметрі 4 мм, а № 11-1,5 мм. «Нулівки» відповідно збільшуються від 4,25 мм до 5 мм (0000).

Окремий вид свинцевих кульок називається картеччю. Вона виробляється різного діаметра - від 5,25 мм до 10 мм.

Власне, для мисливської зброї виготовляються кулі (Бренеке, Вицлебена, «Кіровчанка», Якана тощо), поперечник яких набли­жається до діаметра каналу цівки ненарізної зброї.

Види мисливської зброї: 1) дробові (гладкоцівкові) рушниці для стрільби шротом чи спеціальними кулями; 2) кульові (нарізні) мисливські рушниці-штуцери чи мисливські гвинтівки; 3) комбі­новані рушниці, що мають як гладеньку, так і нарізну цівку для стрільби шротом і кулями.

Конструкції мисливської зброї досить різноманітні: одно- і багатоцівкові (до чотирьох), одно- та багатозарядні, з деяких із них можна робити постріли поодинокі та вести автоматичну стрільбу. Найбільш популярні гладкоцівкові (одно- та двоцівкові) мисливські рушниці. їх калібр - від 12 до 32. Слід пам’ятати, що калібр мисливської зброї не відповідає діаметру цівки, а ви­значається тією кількістю шротинок, яку можна виготовити з од­ного фунту (407,5 г) свинцю. Отже, калібр може залежати і від країни-виробника (адже метричне значення фунта не всюди од­накове).

Різноманітність систем мисливської зброї, набоїв для них дуже ускладнює визначення зв’язку особливостей зброї і характеру ушкоджень, що нею спричинені. Дуже своєрідно діють нестандарт­ні, саморобні набої. Саме від того, споряджені вони промисловим шляхом чи зроблені у домашніх умовах, здебільшого залежить ха­рактер спричинених травм.

Особливості вогнепальних ушкоджень головним чином є на­слідком дії дробового заряду. Дріб вилітає з цівки однією суціль­ною масою, тому при близьких відстанях пострілу утворює один отвір значних розмірів. Із збільшенням дистанції шріт розсіюється, і тоді кожна дробинка діє як окремий снаряд. Додаткові фактори пострілу (головним чином - порошинки) залежно від якості та га­тунку пороху можуть виявлятися на відстані до 70-150 см.

Численні спостереження довели, що при пострілах з дистанції до 2 м утворюється один вхідний отвір, як правило, круглої форми, ііаметром 3—3,5 см з нерівними краями, які мають багато виступів.

11 ри збільшенні відстані пострілу збільшується й площа ураження, центральний отвір має незначні розміри (1-1,5 см при пострілі з 2- 5 м), а основна частина шротинок діє самостійно, вражаючи об’єкт м;і площі 10-15 см². Починаючи з дистанції 5 м площа розсіювання

95

дробинок збільшується до 25-30 см², а центральний отвір взагалі відсутній.

Дальність польоту шроту залежить від багатьох факторів (по­чаткової швидкості, характеру цівки, якості пороху, маси). Най­істотнішим з них є маса. Так, дріб великого діаметра летить на відстань до 300 м, а малого - близько 200 м. Ушкодження ж шро­том спостерігаються на відстані 20-30 м. Але відомі окремі ви­падки, коли ушкодження, навіть смертельні, однією шротинкою спричинялися з відстані 50-60 м (І. А. Милотворський; А. С. Лі­совий).

При пострілах з мисливської зброї ушкодження є результа­том дії не лише шроту, а й клейтухів. Останні виготовляються з повсті, пластмаси, паперу тощо. Досягаючи об’єкта ураження, вони, залежно від їх кінетичної енергії, можуть або лише вдарити (контактувати з ним), або ж спричиняти ушкодження, інколи до­сить значні.

При вирішенні питання про відстань пострілу з мисливської зброї завжди потрібно враховувати особливості набоїв (спосіб їх виготовлення, якість пороху, характер шроту), наявність концент­раторів чи розсіювачів шроту, а також характеристики цівки руш­ниці (наявність чи відсутність звуження або розширення її кінцевої частини). Саме через таку велику кількість факторів, що вплива­ють на дальність польоту шроту, при експериментальних пострі­лах необхідно користуватися тотожними набоями і тим самим або однотипним зразком зброї. Та навіть з додержанням вказаних умов визначити відстань пострілу іноді досить важко. Дещо можуть зарадити спеціальні таблиці, запропоновані О. Ф. Лисициним, Ю. С. Сапожниковим, В. П. Юдіним. Але й їх використання не завжди дає змогу однозначно вирішити це важливе питання. Та й допуски у цих таблицях надзвичайно великі - відповідь може бути й такою: «Постріл зроблено в межах від 4 до 21 метра». На жаль, більш достовірних методів ще не знайдено.

Ушкодження холостими набоями

Якщо в набої відсутній снаряд (куля чи шріт), його називають холостим або глухим. При пострілах такими набоями можуть спричиняти різноманітні ушкодження, зокрема й значні. Діючою силою є гази, які утворюються внаслідок згоряння пороху, тиск їх досягає 2000- 3000 атм., внаслідок чого при пострілах впритул та з

Сдаоїю-медичіна травматологія (вчення про ушкодження)

Судово-медична експертиза Vшкoджeнь,

спричинених тупими предметами

Судово-медична експертиза ушкодиеиіь,

спричинених тупими предметами

Тупа травма. Закрита черепно-мозкова травма: а - набряк, крововиливи та садна на шкірі голови; б - переломи кісток черепа; в - кро­вовиливи під м’які мозкові оболони (Випадок М. М. Кобєлєва та А. Л. Голубовича)

Судово-медична експертиза ушкоджень,

спричинених тупими предметами

Судово-медична експертиза ушкоджень,

спричинених тупими предметами

Судово-медична експертиза ушкоджень,

Спричинених гострими предмета®

Сдаово-медмчіиа експертиза ушкоджень, спричинених гострими предметами

Судово-медична експертиза ушкоджень,

спричинених гострими предметами

Судово-медична експертиза ушкоджень,

спричинених гострими предметами

Транспортна травма

Транспортна травма

Травма при падінні

Судово-медична експертиза

вогнепальних ушкоджень

Судово-медична експертиза

вогнепальних ушкоджень

Судово-медична експертиза

вогнепальних ушкоджень

Судово-медична експертиза

вогнепальних ушкоджень

Судово-медична експертиза у випадках

кисневого голодування (механічна асфіксія!)

Судово-медична експертиза у випадках

кисневого голодувати (механічна асфіксія)

Садово-меда™© дослідження у вигадках смерті внаслідок дії високої температури

Розлад здоров⁸^ і смерть унаслідок дії теж™ чім о" та атмосферної електрики (електротравшаа)

Судово-медична експертиза живих осіб

Сда©в©=[міедм™а експертиза статевих станів і статевих злочинів

Судово-медична експертиза трупа.

Оглзд трутна на місці мого виявлення

Судово-медична експертиза трупа.

Оглвд тру па на місці його видалення

Судово-медична експертиза

речових доказів

Судово-медична експертиза речових доказів

Судово-медич™ криміналісти«™ методи дослідження

Судово-медичні криміналістичні методи дослідженню

Судово-медичні криміналістичні методи дослідження

Судово-Медичні криміналістичні методы дослідження

;# Ь

а '*

1 *

близької відстані можуть утворюватися різноманітні ушкодження - від таких незначних, як крововиливи та садна, до дуже важких і навіть смертельних.

При використанні холостих набоїв для мисливської зброї трав­муючим фактором, окрім газів, може бути клейтух (пиж). При цьому окремі з них, зокрема пластмасові пижі-контейнери, можуть спричинити досить значні ушкодження (Ю. О. Крапівкін).

Крім вогнепальних ушкоджень із нарізної та мисливської зброї, у своїй практиці правоохоронці та судово-медичні експерти інколи мають справу з травмами, спричиненими газовими, будівельно- монтажними пістолетами, помповими рушницями тощо. Численні спостереження свідчать, що характер вхідних отворів у таких ви­падках практично не відрізняється від аналогічних гіри ушкоджен­нях стандартною вогнепальною зброєю. Такі травми, як правило, неглибокі, ранові канали або відсутні зовсім, або ж досить малої довжини (1—2,2 см). Проте інколи ушкодження від зазначених видів зброї можуть бути тяжкими (наприклад, поранення ока), а інколи й смертельними.

Якщо мав місце вибух, то травми бувають дуже значними. Во­ни спричинюються багатьма факторами - вибуховою хвилею, час­тинами пристрою, що спрацював, осколками, додатковими утво­реннями (шматки каміння, цегли тощо).

Масивність травм, надзвичайна різноманітність їх не дають можливості для однозначного визначення. Питання про механізм спричинення таких ушкоджень вирішується головним чином під час огляду місця події зіставленням пошкоджень оточуючих пред­метів і травм на тілі людини. Тільки така загальна оцінка дає змогу скласти вірогідну думку про те, що трапилося.

Останнім часом у світі значного поширення як знаряддя само­оборони набули нові види вогнепальної зброї, зокрема газова, пом­пова, а також зброя, де ушкоджувальний снаряд виготовлений з еластичних матеріалів (гума, пластик тощо).

Важливою є проблема вивчення та експертизи ушкоджень, що ішникають при застосуванні газової зброї самооборони, яка при­значена для захисту особи від злочинних посягань. Застосування її призвело до появи ушкоджень, що раніше були невідомі кліні­цистам, судовим медикам та працівникам органів правопорядку. До 1993 р. в Україні така зброя легально не продавалася і не ви­роблялася. Лише після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про продаж, придбання, реєстрацію, обмін і застосу-

вання спеціальних заходів самозахисту, заряджених речовинами сльозогінної і подразнюючої дії» від 7 вересня 1993 р. № 706 в державі було дозволено цивільним громадянам володіти такими виробами. У жовтні того самого року МВС України розробило норми про порядок механізму реалізації цієї Постанови. З того часу лікарі і криміналісти стикаються з результатами застосування таких засобів досить часто. Внаслідок цього проблема вивчення особливостей травм, спричинених газовою зброєю, набула знач­ної актуальності.

Особливості ушкодження газовою зброєю

Газова зброя - різновид ствольної (цівкової) зброї (гвинтівки, пістолети, револьвери), призначеної для ураження на певній від­стані живої цілі шляхом тимчасового позбавлення її здатності до цілеспрямованих рухів або проявів фізичної агресії внаслідок по­дразнювальної дії активної хімічної речовини, яка виштовхується з канала цівки енергією порохових газів, або капсуля патрона. Ви­користання патронів, споряджених нервово-паралітичними, отруй­ними та іншими сильнодіючими речовинами до газової зброї, в Україні заборонено.

За довжиною цівки вона може бути довго- і короткоцівка, за властивостями цівки - гладкоцівкою. Калібр зброї може бути ма­лий, середній та великий (він варіює від 5,5 до 11,43 мм). Газова зброя є автоматичною (пістолет BYLFORSE), напівавтоматичною (більшість моделей пістолетів) та неавтоматичною (наприклад: компактний двоцівковий пістолет курково-ударного типу калібру 6 і 9 мм Vmarex Mod, Dezzinger).

Залежно від цільового призначення патрони до газової зброї можуть бути: газовими, сигнальними, шумовими та дослідними. У деякі моделі газової цівкової зброї вмонтовані розсікані різних видів. Одні з них загвинчуються в цівку і тоді видалення його мож­ливе без особливих утруднень, інші закріплюються іншими ме­тодами або ж (найчастіше у револьверів) становлять одне ціле з цівкою (стволом).

У пістолетів розсікач частіше хрестоподібної форми і склада­ється з двох взаємно перпендикулярних перетинок, інколи він гвин­топодібної форми і, крім головної функції, виконує ще одну - його площа розрахована таким чином, що тиск, який утворюється в мо-

98

мент пострілу, є достатнім для забезпечення спрацювання автома­тики пістолета.

Найсуттєвішим вражаючим фактором при застосуванні газової зброї самооборони є дія хімічних інгредієнтів. Потерпілі, як пра­вило, скаржаться на подразнення слизових оболонок, підвищене виділення сліз, порушення дихання тощо. Оцінювання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у таких випадках проводиться за загальною схемою, зокрема встановлюють наявність, характер та особливості травм шкіри. Але досить часто таких морфологічних змін немає. Тоді необхідно встановлювати ознаки дії хімічних агентів. При цьому пріоритетними доказами є клінічні прояви от­руєнь. Нерідко клінічна картина неповна і не має чіткої діагно­стичної межі. Скарги потерпілих розпливчасті, не специфічні для конкретної хімічної речовини. Головну увагу при клінічному об­стеженні необхідно звертати на зміни з боку слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів та порожнини рота. Наслідком хімічної травми можуть бути запалення та подразнення слизових оболонок.

Судово-медична оцінка ступеня тяжкості тілесних ушкоджень має базуватися на даних клінічного обстеження, а також на ре­зультатах огляду місця події та проведеному аналізі повітря, з допомогою спеціальних хімічних засобів як в місці події, так і и лабораторних умовах.

Особливу увагу необхідно приділити дослідженню ушкоджень слизових оболонок та структури ока, оскільки за таких травм, окрім механічної дії, на око впливають хімічні фактори, які дифун­дують у тканини в ділянці порушення цілості їх та утруднюють процес регенерації. Загалом же судово-медичну оцінку шкоди здо­ров’ю проводять на підставі комплексних досліджень, керуючись при цьому вимогами, викладеними в «Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6.

Але головну загрозу для здоров’я та життя людини становить іастосування набоїв до газової ствольної зброї, які споряджені пробом (шротом). Вони можуть спричиняти такі самі ушкодження, нк і звичайна вогнепальна зброя і саме тому поліморфізм заподія­них травм досліджується у звичайному, для вогнепальних ушко­джень, плані. Тобто, спочатку ретельно вивчають морфологічні огобливості ушкоджень на тілі візуально та з допомогою збільшу­вальних приладів (лупа, мікроскоп). Доцільно використовувати

100

У кінці XX ст. в Україні було законодавчо регламентовано порядок використання незвичайної вогнепальної зброї, патрони якої споряджаються еластичними кулями. Так, Постановою Кабі-

нету Міністрів України «Про внесення змін до правил застосу­вання спеціальних засобів при охороні громадянського порядку в Україні» від 04.08.1997 р. № 829 було легалізовано застосуван­ня співробітниками спеціальних підрозділів набоїв з еластичними кулями.

Особливістю такої «нелетальної» зброї є те, що еластичні кулі зазвичай не спричинюють ушкоджень, небезпечних для життя.

Проведені дослідження з вивчення характеру та особливостей ушкоджень тіла людини при пострілах еластичними кулями дає можливість констатувати, що їм притаманні певні особливі озна­ки. При ураженні тіла, не захищеного одягом, характер ушкод­жень залежить від анатомічної будови тіла людини - товщини підшкірної жирової клітковини; глибини розташування та міц­ності кісткової тканини; товщини (об’єму) м’язів; ширини між- ребрових проміжків; пружно-еластичних властивостей різних час­тин (ділянок) тіла.

.Якщо ушкоджувалися ділянки грудей, живота чи кінцівок, зокрема стегна, то при пострілах впритул та з близької відстані спостерігалися проникні поранення грудної та черевної порож­нин. При цьому мали місце вогнепальні переломи кісток грудної клітки (груднини, ребер, лопатки). Характер вхідних отворів залежить від дистанції пострілу і, за зовнішніми ознаками, до­сить близько нагадує ушкодження, спричинені звичайними сна­рядами.

У процесі обстеження потерпілих використані снаряди можуть бути виявлені шляхом пальпації чи за допомогою інструментальних методів дослідження, зокрема рентгенологічного (В. Д. Сухий).

У разі нанесення травм еластичними кулями в ділянку голови впритул чи з досить близької відстані можуть спостерігатися не тільки ушкодження м’яких тканин, а й переломи кісток черепа, зокрема скроневої, та порушення цілості оболов і речовини голов­ного мозку. Всі такі ушкодження сліпі, а мозок травмується не лише діючим снарядом, а й фрагментами кісток. Найчастіше такі травми призводять до смерті (А. С. Лісовий, М. І. Шамаєв, Т. А. Ма- лишева).

Морфологічними ознаками дії еластичних куль на тіло людини є наявність дефектів шкіри, зсаднення на краях його. При пострі­лах впритул навколо вхідного отвору спостерігається «штамп- відбиток» у вигляді садна, що повторює, за розміром та формою, конструкційні особливості будови зброї.

Характер травм, спричинених помповою зброєю

Гладкоцівкові помпові рушниці почали випускати ще на почат­ку XIX ст. як поліцейську вогнепальну зброю багатоцільового призначення. З часом, після певних конструктивних змін, така іороя почала використовуватися як штатна для спеціальних під­розділів, особливо при проведенні операцій в умовах обмеженого простору.

Поступово помпові рушниці потрапили до цивільного обігу, ' і ; ївши «зброєю самозахисту», «рушницею фермера», «автомобіль­ною зброєю» тощо. Це призвело до появи ушкоджень, отриманих 11 такої зброї поза територіями, де ведуться бойові дії, а отже, зу­мовило необхідність криміналістичного і судово-медичного ви-

ІІ'ІСННЯ.

Помпові рушниці належать до магазинної довгоцівкової зброї і ручним перезарядженням, найчастіше за системою Кольта. Конст­руктивною особливістю такої зброї, крім способу перезарядження, і довжина цівки та можливість заміни його й наявність пістолет­ного руків’я, а не прикладу, в певних моделях. Механізм пострілу , них аналогічний використовуваному у гладкоцівковій зброї: після натискання на спусковий гачок зведений курок б’є по задній по­верхні ударника, а останній наколює капсуль. Внаслідок його ви- нуху загоряється порох, утворюючи значну кількість газів, що ніпптовхують із патрона заряд, пижі та прокладки.

Патрони до помпових рушниць споряджаються із застосу­ванням металевих гільз та ряду складових, виготовлених із пласт­маси:

пижів-обтюраторів, які розташовані безпосередньо на поро­дному заряді;

контейнерів, у яких поміщається заряд шроту; дно їх суціль­не, а корпус розділений на чотири рівні пелюстки;

пижі шротові, що містяться у верхній частині патрона, над ' нарядом, й утримують його від випадання з патрона.

Окрім металевого шроту, може бути використаний пластмасо- і'іні або ж сферичні гумові кулі чи гумова картеч.

Ушкодженням, спричиненим помповою зброєю, притаманні і лісі властивості:

при пострілі впритул отвір має такі самі характеристики, як і V разі враження із звичайної мисливської зброї;

• до дистанції 0,5 м включно на мішені залишається суцільний отвір - «мінус тканина» - з відносно рівними краями діаметром близько 2,5 см;

па відстані до двох метрів вхідний отвір один, у діаметрі приблизно 3-4 см, краї його клаптеподібні, але спостерігаються й ураження окремими дробинами, що розташовані на віддалі до 5 см від центру;

• на дистанціях 3 м і більше суцільний отвір вже не утво­рюється, наявні сліди окремих шротин (осип) діаметром 7 см і більше;

• на дистанції 5 м він (осип) вже набуває діаметра 20 см і збіль­шується до 50-55 см на відстані 12 м, причому спостерігається явне згущення його до центру.

Кіптява пороху візуально спостерігається до 0,5 м, досягаючи діаметра 30-20 см, із збільшенням відстані наявність її можна встановити лише із застосуванням додаткових методів досліджен­ня (огляд з допомогою лупи) в інфрачервоному промінні, методом кольорових відбитків), а починаючи з 1,5 м відкладень кіптяви не виявлено.

До таких самих відстаней фіксується й наявність незгорілих частинок пороху.

Окрім традиційних додаткових факторів пострілу, при застосу­ванні помпової зброї на мішенях можуть спостерігатися частинки пижів (пластмасових та виготовлених із волокнистого матеріалу). Вони, досягаючи мішеней, проявляються у вигляді сірого кольору слідів із статичними відбитками своєї поверхні (пластмасові) та плям темно-жовтого чи коричневого кольору (волокнцсті). При цьому слід ураховувати, що до 70 см елементи пластмасових пи­жів і контейнерів на мішенях не відображаються. Вперше вони з’являються при пострілах на відстані в 1 м. А кінцевою межею їх є дистанція 3-3,5 м. Вовнисті ж пижі руйнуються, і на мішенях можна виявити їхні відбитки чи наявність місця, де порушується цілісність матеріалу об’єкта. Окремі їхні частинки досягають гра­ничної відстані -5 м.

Відбитки фрагментів пластмасових пижів ще можуть бути ви­явлені на відстані 3—5 м, а на більших мають місце лише сліди дна контейнера в радіусах 20-50 см і більше відносно центра осипу шроту.

Купчастість бою помпових рушниць тотожна тій, що спостері­гається при використанні класичних мисливських рушниць.

Поранення автоматичною чергою

Певні системи зброї дають змогу одноразовим натиском на спусковий гачок стріляти чергами - автомати, кулемети, пістоле- ти-кулемети. Темп пострілів досягає тоді 500-900 за хвилину. Тому положення зброї та травмованого об’єкта уздовж автоматичної черги майже не змінюється. Характер ушкоджень головним чином зале­жить від відстані пострілу та довжини черги (кількості вистріля­них набоїв).

Якщо дистанція була близькою, а черга короткою, то вогне­пальні рани локалізуються на невеликій площині, поряд одна з од­ною, або ж утворюють поєднаний (подвоєний або потроєний) отвір. При пострілах з близької відстані довгими чергами із зброї, яка була погано зафіксова, вхідні рани розташовані на незначній нідстані між собою.

Вогнепальним ушкодженням, спричиненим автоматичною чер­гою, притаманні певні розпізнавальні ознаки: множинність, щільне розташування між собою, однобічність відносно тіла та однаковий напрям ранових каналів, подібність форм та розмірів, властиво для вхідних отворів, що виникли від уражень на одній і тій самій дистанції.

Якщо постріли чергою зроблено на неблизькій відстані, то ушкодження поодинокі, з усіма морфологічними ознаками, влас­тивими вогнепальним ураженням на відповідній дистанції. У та­ких випадках можна вираховувати відстань та місце пострілу, для цього потрібно умовно продовжити лінії ранових каналів у зворот­ний, від вхідних отворів, бік. Місце їх перетинання вкаже на ди­станцію пострілу.

Вибухова травма

У практиці співробітників органів правопорядку, судово- медичного експерта і лікарів хірургічного профілю можуть трап­лятися випадки, коли люди травмуються внаслідок спрацювання шібухової речовини (ВР).

Вибух є результатом фізичного та хімічного перетворення ре­човини, що супроводжується миттєвим виділенням великої кіль­кості енергії. Хімічні вибухи відбуваються за рахунок швидкого переходу потенціальної енергії ВР в енергію стиснених газів у ре­зультаті хімічної реакції. Вибухові пристрої можуть спричинити

ушкодження як у результаті випадку (ненавмисного), так і навмис­ного (злочинного) застосування їх. У практиці слідчих органів бувають події, коли ураження, навіть смертельні, виникають при порушенні техніки безпеки у роботі з ВР, несанкціонованими ро­ботами з ними чи у випадках непередбачених контактів із вибухово- небезпечними об’єктами (наприклад, під час проведення земляних чи будівельних робіт).

Навмисні вибухи найчастіше передбачають такі протиправні цілі:

• посягання на життя і здоров’я людей;

залякування;

терористичний акт;

хуліганство;

диверсія;

знищення слідів злочину;

самогубство;