тривалий розлад здоров’я;

222

4. стійка втрата загальної працездатності менш ніж на тре­тину.

' Якщо для відновлення здоров’я потерпілого після заподіяння йому ушкоджень потрібно понад три тижні, то розлад здоров’я, спричинений дими ушкодженнями, вважається тривалим.

Під стійкою втратою працездатності менш ніж на одну третину розуміють втрату загальної працездатності від 10% до 33%.

До тілесних ушкоджень середньої тяжкості відносять, напри­клад, неускладнені закриті переломи довгих трубчастих кісток, легкий ступінь забою мозку і т. ін.

Покарання за спричинення тілесних ушкоджень середньої тяж­кості передбачене статтями 122, 128 КК України.

Легкі тілесні ушкодження

Легкі тілесні ушкодження поділяють на:

1. легкі тілесні ушкодження;

легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності.

Легким тілесним ушкодженням вважається таке ушкодження, наслідки якого відчуваються не довше ніж 6 днів.

Короткочасним вважається розлад здоров ’я, що триває більше ніж 6 днів, але менше ніж три тижні (21 день).

Незначною вважається стійка втрата загальної працездатності до 10%, тобто, згідно з таблицями медико-соціальних експертних комісій, це може бути тільки 5%.

Прикладом легких тілесних ушкоджень, що спричинили корот­кочасний розлад здоров’я, може бути струс мозку; перелом кісток носа або їх зміщення з розладом носового дихання.

Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень на­стає за статтями 125, 128 КК України.

Якщо потерпіла особа після отримання тілесних ушкоджень лікувалася у стаціонарі чи поліклініці, судово-медичний експерт через особу, яка направила її на експертизу чи обстеження (пра­цівники прокуратури, міліції, судді та ін.), повинен вимагати ори­гінали медичних документів. Об’єктивні відомості з цих докумен­тів використовуються при складанні підсумків. За необхідності судово-медичний експерт може направити потерпілу особу на консультацію до відповідного спеціаліста і його висновки викори­стати при складанні підсумків.

Судово-медичний експерт може взяти до уваги діагноз, установ­лений тільки на підставі суб’єктивних факторів, що підкріплені об’єктивною симптоматикою.

Якщо заподіяння тілесних ушкоджень спричинило загострення попередніх захворювань або наявні дефекти лікування, це не має враховуватись при визначенні ступеня тяжкості. Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути розцінено як ушкодження здорових, якщо між цим ушкодженням і несприят­ливим завершенням перебігу хвороби існує прямий причинний зв’язок.

У висновку експерта відображається характер ушкоджень з медич­ної точки зору (синець, садно, подряпина, рана, перелом кістки, ви­вих суглоба тощо), їх локалізація, властивості та особливості.

У підсумку судово-медичний експерт, на підставі аналізу да­них, встановлених експертизою, визначає:

1. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушко­дження (тупий, твердий, гострий предмети; дія фізичних, хімічних, біологічних, психічних факторів тощо). Якщо тілесні ушкодження мають різне походження, то встановлюється, чим заподіяне кожне з них.

Механізм виникнення ушкодження. Найчастіше органи слід­ства, міліції чи суду з’ясовують питання про можливість виник­нення ушкоджень за обставин та за механізмами, викладеними по­страждало ю особою.

Давність спричинення ушкоджень. Якщо виявлено, що ушкодження виникли неодночасно, то визначають строки утво­рення кожного з них.