Тема 10: “Оплата праці”
ЛЕКЦІЯ №1
Сутність, принципи, функції та елементи заробітної плати.
Тарифна система оплати праці.
Форми і системи оплати праці.
ЛЕКЦІЯ №2
Безтарифні системи оплати праці.
Оплата праці в Україні.
ЛЕКЦІЯ №3
Оплата праці в рослинництві.
Оплата праці в тваринництві.
ЛЕКЦІЯ №4
Оплата праці в допоміжних та обслуговуючих виробництвах.
Оплата праці керівників та спеціалістів.
АНОТАЦІЯ
В даній лекції розкрита економічна сутність, принципи, функції, елементи, форми та системи оплати праці; викрито основні переваги та недоліки форм та систем оплати праці, що застосовуються в сучасному агровиробництві України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:
Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учеб. для вуза. – М.: ЮНИТИ, 1999.
Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання – Прес, 2001.
Дієсперов В.С. Організація та оплата праці в сільськогосподарських підприємствах. – К.: ІАЕ УААН. – с. 264.
Михайлов Є. П., Мерзляк А.В., Корецький М.Х., Михайлова Г.О. Економіка праці: навч. посібник / за ред. Михайлова Е.П. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001 – с. 228.
Мотивація праці та формування ринку робочої сили. / За ред. П.Т. Саблука, О.А. Бугуцького. – К.: Урожай, 1993.
Населення і трудові ресурси села. / За ред. П.Т. Саблука, М.Н. Орлатого. – К.: ІАЕ УААН, 2002 – с. 277.
Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: навч. посібник. – К.: Кондор, 2003 – с.224.
Реформування соціальної сфери села: організаційно методичні засади / за ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2000 – с. 475.
Рофе А.И., Жуков А.Л. Теоретические основы экономики и социологии труда, 1999.
Саакян А.К. Экономика и социология труда.- СПб: Питер, 2002 – с.128.
Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом. – СПб: Питер, 2000 – с.416.
Экономика труда./ Под ред. П.Э. Шлендера и Ю.П.Кокина, М.: Юрист,2002 – с.592.
1.- [1, с. 85-105], [2, с. 215-224], [4, с. 102-108], [7, с. 200], [9, с. 226-266], [10, с. 59], [12, с. 315-331]
2.- [1,с.106-119 ], [2, с. 228-231], [4, с. 115-118], [7, с. 201], [10, с. 62-64], [11, с. 274], [12, с. 232-350]
3.- [1, с. 121-140], [2, с. 224-227], [4, с. 108-110], [7, с. 202-204], [10, с. 64-70], [12, с. 351-420]
4.- [2, с. 231-235]
5.- [3,5,6,8]
6-9. - [2]
1. Сутність, принципи, функції та елементи заробітної плати.
Однією з важливих форм мотивації до ефективної праці є заробітна плата, тобто ціна, що виплачується за працю, ціна праці.
Оплата – це заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Управління заробітною платою – найскладніший і відповідальніший вид управління в загальній системі управління робочою силою.
Зарплата, на думку німецьких вчених, – це форма відображення класичного конфлікту між Працею і Капіталом. Розмір зарплати є центральним елементом умов обміну на ринку праці.
Він залежить від складності умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата – це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ.
Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основною матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основну соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.
Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.
− По-перше, заробітна плата – ц економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття "оплата праці", яка, крім власної заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу.
− По-друге, заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Це загально визначене визначення, що найточніше відповідає терміну "заробітна плата".
− По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна плата – це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці.
В цьому розумінні найчастіше вживається усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.
− По-четверте, для найманого працівника заробітна плата – це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили.
− По-п'яте, для підприємці заробітна плата – це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.
Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.
Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Колективним договором, як виняток, може бути передбачена часткова виплата заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих галузях або професіях, де така виплата є еквівалентною вартості оплати праці у грошовому виразі і звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В Законі "Про оплату праці" відзначається, що заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), які встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці.
Згідно із Законом України «Про оплату праці»:
− основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахівців і службовців.
− Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функций.
− Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата (грошова) — це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці.
Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома способами:
суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;
стримуванням зростання цін на споживчі товари та послуги, запровадженням ефективного механізму індексації заробітної плати з метою підтримання її купівельної спроможності, а також грошових доходів і збережень громадян.
Організація оплати праці здійснюється на підставі:
законодавчих та нормативних актів;
Генеральної угоди на державному рівні;
галузевих, регіональних угод;
колективних договорів;
трудових договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядуванню, власники; об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; роботодавці.
На ринку раці діють як покупці, так і продавці праці, вони служать не лише для розподілу праці, а й визначення ціни різних видів праці.
Під ставкою заробітної плати розуміють ціну праці за годину роботи.
Номінальна заробітна плата – це та плата, що працівник отримує за годину роботи у певних грошових одиницях.
Цей показник корисний для порівняння заробітної плати різних категорій працюючих в один і той самий момент часу.
Однак цього поняття може бути не достатньо, якщо, відбуваються зміни цін на товари й послуги або ціни й ставки заробітної плати одночасно, бо тоді незрозуміло чи купівельна спроможність зарплати зростає чи зменшується.
Реальна заробітна плата – являє собою номінальну заробітну плату, поділену на якусь одиницю вимірювання рівня цін. Реальна заробітна плата показує скільки товарів і послуг можна набути на номінальну заробітну плату. Цей показник дає можливість зіставляти рівень оплати праці за будь-які періоди часу.
Є певні відміни у термінах “ставка зарплати”, “заробіток”, “доход” – зображені на рисунку 9.1.
Хоч ставка зарплати за одиницю робочого часу є найважливішим показником життєвого рівня, але не єдиним. То загальна винагорода за працю включає і заробіток, і допомогу працюючим з боку роботодавця.
До неї належать не грошові виплати, а також платежі, віднесені на майбутні періоди. Прикладом перших є медичне обслуговування, а також медичне страхування за рахунок роботодавця.
Сюди належать оплачені відпустки, коли замість грошей надаються дні відпочинку. Приклад других – внески роботодавця у пенсійні фонди, а також внески на соціальне страхування, з яких їхні працівники отримують пенсії.
Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з’ясуємо значення притаманних їй функцій. Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ранкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати багато функцій (серед вчених-економістів немає єдиної думки щодо їх кількості). На нашу думку, найважливішими з них є такі.
− Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов’язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.
− Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.
− Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць.
− Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.
− Функція формування платоспроможного попиту населення. Ї− ї призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів – потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.
Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне дотримання таких найважливіших принципів:
Підвищення реальної заробітної плати мірою зростання ефективності виробництва та праці. Порушення цього принципу може призвести, з одного боку, до виплати незароблених грошей, а значить до інфляції, знецінення отриманої номінальної заробітної плати, що в кінцевому рахунку веде до зниження реальної заробітної плати. З іншого боку, може виплачуватися знижена заробітна плата, що не відповідає ефективності трудового внеску працівника і призводить до неможливості задовольнити потреби людей, зменшує платоспроможний попит населення.
Диференціація заробітної плати в залежності від трудового внеску працівника в результаті діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місцеположення підприємства, його галузевої належності. Цей принцип заснований на необхідності посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції. при цьому потрібно враховувати різницю у кількості й вартості матеріальних благ, необхідних для відтворення робочої сили в різних умовах праці, економічних та географічних умовах життя.
Однакова оплата за однакову працю. В умовах ринкової економіки цей принцип слід трактувати, по-перше, як недопущення дискримінації у оплаті праці за статтю, віком, національність тощо, і по-друге, як принцип справедливості при розподілі всередині підприємства, що передбачає адекватну оцінку праці через її оплату.
Державне регулювання оплати праці, що включає законодавство і угоди в сфері праці, податкову систему, встановлення залежності між динамікою індивідуальних доходів і інфляцію. Засобом державного регулювання оплати праці, що забезпечує соціальну захищеність низькооплачуваних працівників, є встановлення мінімальної заробітної плати.
Врахування впливу ринку праці. Ринок праці – це та сфера, де і кінцевому підсумку формується оцінка різних видів праці. Заробітна плата кожного працівника знаходиться в тісній залежності від його положення на ринку праці, від співвідношення попиту і пропозиції праці певної якості. Тому на ринку праці представлений широкий діапазон розмірів заробітної плати як на державних і приватних підприємствах, так і неформальному секторі, де відсутній будь-який соціальний і правовий захист і умови оплати праці цілком визначаються роботодавцем. Однак у будь-якому випадку в ринкових умовах роботодавець не зможе набрати і втримати робочу силу потрібної якості, не забезпечивши конкурентноздатний на даному ринку праці рівень її оплати.
Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці, що забезпечують широку інформованість працівників про суть систем оплати праці. Стимул стає стимулом лише у тому випадку, коли у працівників є про нього інформація, і вона зрозуміла їм як неспеціалістам у галузі економіки праці. Виконавці повинні чітко уявляти, у яких саме випадках розмір заробітної плати, тобто рівень їхнього матеріального добробуту, буде підвищуватися.
Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:
збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;
забезпечення соціальних гарантій;
збереження попереднього статусу, пов’язаного з попереднім робочим місцем;
стримування інфляції (через затримку виплати заробітної плати);
перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;
поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;
посилення мобільності робочої сили.