300. Землі, вилучені з обігу в результаті консервації:

переходять до земель запасу;

переходять у власність організації;

зберігаються за власником землі;

виводять із складу земель сільськогосподарського призначення.

300. Консолідація – це вид землевпорядних дій, які:

засновані на поділі земельної ділянки на менші масиви;

оптимізують ситуацію щодо сільськогосподарського виробництва та передбачають як зменшення, так і збільшення земельних площ;

полягають в об’єднанні кількох земельних ділянок для створення правильної конфігурації;

немає правильної відповіді.

300. Районування земель – це поділ території:

з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, яким притаманна відповідна подібність за визначеними ознаками;

що виходить з об’єктивних закономірностей природних умов територіаль­ного поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різних масштабів і структури;

за ознаками подібності та відмінності у ґрунтовому покриві з урахуванням клімату, рельєфу, ґрунтових вод;

немає правильної відповіді.

300. Під час оцінювання й вибору варіантів у схемі землеустрою використовують:

балансовий та метод послідовних наближень;

методи дедукції та індукції, абстракції, аксіоматичний;

метод порівняльної економічної, соціальної й екологічної ефективності рішень;

немає правильної відповіді.

300. Під час складання схеми землеустрою слід керуватися:

законами України “Про державну землевпорядну експертизу”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону земель, територій”, “Про оренду землі”;

Земельним Кодексом України, Законом України “Про охорону земель”;

Земельним Кодексом України, законами України “Про землеустрій”, “Про охорону земель”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про екологічну мережу”, “Про планування і забудову територій”, “Про оренду землі”.

немає правильної відповіді.

300. Визначає склад і зміст схеми землеустрою:

технічне завдання;

статут підприємства – замовника;

Закон України “Про охорону земель”;

Земельний Кодекс України.

300. Поняття сівозмін:

схема чергування культур у просторі і часі;

науково обгрунтоване чергування культур і пару в просторі і часі;

науково обгрунтоване чергування культур і пару за роками ротації;

чергування культур у просторі і часі за роками ротації;

300. Типи сівозмін:

польові, кормові, спеціальні;

польові, кормові, ґрунтозахисні;

польові, грунтозахисні, спеціальні;

польові, кормові, овочеві.

300. Види польових сівозмін:

ґрунтозахисні, овочеві, буряківничі, зернові, травопільні;

травопільні, зернові, зернопросапні, льонарські, буряківничі та ін.;

овочево-бурякові, зерно-травопросапні, льонарські, травопільні та ін.;

травопільні, зернові, зерно-травопросапні, льонарські, травопільні та ін.

300. Види кормових сівозмін:

прифермерські, буряківничі, травопільні;

прифермерські та притабірні;

прифермерські, притабірні, ґрунтозахисні;

прифермерські та травопільні.

300. Ротація сівозмін – це період:

впродовж якого всі культури, передбачені в схемі чергування культур, вирощуватимуться на кожному полі;

за який всі культури будуть вирощуватимуться на кожному полі;

впродовж якого основні культури вирощуватимуться на кожному полі;

немає правильної відповіді.

300. Під час організації угідь вирішують встановлення:

складу та співвідношення, трансформації і поліпшення та доцільно господарське розміщення їх на території господарства;

структури, поліпшення земель та їх розміщення на території господарства;

складу і їх розміщення на території та поліпшення складу масивів угідь;

немає правильної відповіді.

300. Під час впорядкування території сівозмін розглядають:

розміщення полів, польових доріг і лісосмуг, польових станів і джерел для польового водопостачання;

проектування полів і робочих ділянок, розміщення лісосмуг, польових доріг, польових станів і джерел польового водопостачання;

проектування робочих ділянок, полів, лісосмуг, проектування польових доріг, польових станів та джерел польового водопостачання;

немає правильної відповіді.

300. Поле сівозміни – це:

місце, де виконується комплекс польових робіт під час вирощування сільськогосподарських культур;

частина сівозміни, де виконується комплекс польових робіт під час вирощування сільськогосподарських культур;

частина території сівозміни, обмежена польовими дорогами або лісосмугами, в межах якої виконується комплекс польових робіт з вирощування і догляду за посівами;

немає правильної відповіді.

300. Оптимальні розміри сторін полів:

довжина 2000–2500, ширина 400–500 м;

довжина 2500–3000, ширина 350–400 м;

довжина 1500–2000, ширина 350–400 м;

довжина 1000–1500, ширина 250–350 м.

300. Максимальне відхилення від середнього розміру поля, яке допускається під час польової сівозміни:

10–15%;

8–10%;

15–20%;

5–10%.

300. За призначенням польові дороги, які проектують на коротких сторонах полів:

лінії обслуговування;

допоміжні;

магістральні;

міжквартальні.

300. За призначенням польові дороги, які проектують на довгих сторонах полів:

допоміжні дороги;

лінії обслуговування;

магістральні;

міжквартальні.

300. За призначенням лісосмуги, які проектують для захисту ґрунту від вітряної ерозії:

полезахисні;

грунтозахисні;

водорегулювальні;

водонаправні.

300. Які за конструкцією полезахисні лісосмуги не проектуються в полях сівозмін:

продувні;

ажурні;

щільні;

алейного типу.

300. Оптимальна відстань між полезахисними лісосмугами, де Н – висота дерев у лісосмузі:

10–15 Н;

15–20 Н;

25–30 Н;

30–35 Н.

300. Показники економічної ефективності, які використовують за оцінки проекту землевпорядкування:

вартість валової продукції;

величина затрат на виробництво валової продукції;

величина числа доходу;

всі відповіді правильні.

300. Які показники екологічної ефективності використовують за оцінки проекту землевпорядкування?

баланс гумусу;

коефіцієнт екологічної стабільності;

коефіцієнт розораності території;

всі відповіді правильні.

300. Трансформація угідь:

перевід одного виду угідь в інший;

перевід одного виду угідь в інший, з менш продуктивного в більш продуктивний;

перевід одного виду угідь в інший без урахування природних умов;

перетворення одного виду в інший.

300. Висаджують сади на схилах:

північних;

південних;

східних;

західних.

300. Вирощують технічні сорти винограду переважно на схилах:

північних;

південних;

східних;

західних.

300. Вирощують столові сорти винограду переважно на схилах:

північних;

південних;

східних;

західних.

300. Система використання міжрядь:

постійне залуження;

система зайнятого пару;

система чорного пару;

безсистемно.

300. Найкращий напрям поздовжніх рядів плодових дерев, що вирощуються на рівнинній місцевості:

за діагоналі кварталу;

із півночі на південь;

немає значення;

із заходу на схід.

300. Розміщують ряди виноградників на схилах:

вздовж;

поперек;

із півночі на південь;

із заходу на схід.

300. Вирощують навколо саду (на всьому периметрі) лісосмуги:

полезахисні;

садозахисні;

стокорегулювальні;

водорегулювальні.

300. Висаджують перший ряд плодових дерев на віддалі від крайнього ряду дерев у лісосмузі?

рівній ширині міжряддя;

півтори ширини міжряддя;

рівній двом ширинам міжряддя;

рівній 0,75 ширині міжрядь.

300. Не можна відводити під сади грунти:

оглеєні;

сірі лісові;

темно-сірі;

чорноземи глибокі.

300. Розмір кварталу виноградників на рівній місцевості:

20–30 га;

20–25 га;

20–35 га;

20–40 га.

300. Розмір кварталу виноградників у складному рельєфі:

10–20 га;

10–25 га;

15–20 га;

15–30 га.

300. Проектують клітки на виноградники шириною:

100 м;

110 м;

120 м;

130 м.

300. Ширина міжрядь на виноградниках:

2,50 м;

2,60 м;

2,70 м;

2,80 м.

300. Рівні інтенсивності використання пасовищ:

інтенсивне;

культурне;

екстенсивне;

осушене.

300. Грунти за механічним складом, які найшвидше руйнуються водною ерозією:

легкі піщані;

глинисті;

суглинисті;

супіщані.

300. Показник, який відносять до факторів ерозії:

глибока оранка;

культивація грунту;

рельєф місцевості;

посів і садіння сільськогосподарських культур.

300. Показник, який відносять до факторів ерозії:

обробіток схилових земель;

господарська діяльність людини;

міжрядний обробіток просапних культур;

збирання врожаїв.

300. Показник, який відносять до факторів ерозії:

рослинність;

гірські породи;

наносні грунти під час повеней;

голий степ.

300. Показник, який не відносять до факторів ерозії:

морфологічна будова;

грунти;

вегетаційний період;

клімат.

300. Показник, який відносять до факторів ерозії:

передпосівний обробіток грунту;

морфологічна будова;

міжрядний обробіток просапних культур;

збирання врожаю просапних культур.

300. Які види робіт виконують під час складання картограми крутизни схилів?

всі відповіді вірні;

нанесення ліній водорозділу на топокарті;

знаходження положень тальвегу на топокарті та межі території, віднесеної до певної крутизни;

розрахунок кута нахилу за лінією стоку.

300. За ступенем змитості ґрунти бувають:

незмиті;

малопродуктивні;

заболочені;

слабо-, середньо-, сильнозмиті;

300. Найбільше розвивається водна ерозія за дощів:

шквальних;

мрячних;

зливових;

нормальних.

300. Види протиерозійних заходів, які не відносяться до агротехнічних:

проектування полів на схилах;

обробка полів впоперек схилу;

щілювання посівів озимих культур впоперек схилу;

залуження крутих схилів.

300. Найбільш порушуються водною ерозією грунти:

легкі за механічним складом;

важкі;

середні;

перезволожені.

300. Запроваджується польова інтенсивна сівозміна на схилах:

південних;

пологих до 3^0;

північних;

західних.

300. Схили, які відводяться під постійне залуження:

східні;

західні;

південні;

круті понад 7⁰.

300. Не входить до комплексу протиерозійних заходів:

організаційно-господарські;

агротехнічні;

лісомеліоративні;

техногенне забруднення грунтів.

300. Найбільш небезпечні стадії розвитку яру:

поява проточин;

ріст у вершині;

руйнування берегів;

затухання.

300. Протидефляційні лісосмуги за конструкцією бувають:

продувні;

прияружні;

стокорегулювальні;

садозахисні.

300. Проектують лісосмуги для захисту грунтів від дефляції:

полезахисні;

прибалкові;

стокорегулювальні;

садозахисні.

300. Не проектують водорегулювальних лісосмуг на схилах:

пологих до 1⁰;

коротких;

привододільних;

нейтральних.

300. Найкраще захистять грунт від вітрової ерозії дерева:

високорослі;

з великою кроною;

з глибокою кореневою системою;

стійкі до засушливих умов.

300. Лісосмуги, які проектуються за довгою стороною поля називають:

полезахисні;

основні;

допоміжні;

вітрозахисні.

300. Полезахисні лісосмуги відносно існуючих вітрів розміщують (проектувать):

перпендикулярно до їх напрямку;

під гострим кутом;

під тупим кутом;

паралельно до пануючих вітрів.

300. Застосовують у разі нейтрального схилу спосіб проектування лінійних рубежів (меж полів):

прямолінійний;

прямолінійно-контурний;

контурно-паралельний;

контурний.

300. Застосовують на розсіювальних (збірних) схилах спосіб проектування лінійних рубежів(меж полів):

прямолінійний;

прямолінійно-контурний;

контурно-паралельний;

контурний.

300. Застосовують на веєрних схилах спосіб проектування лінійних рубежів(меж полів):

прямолінійний;

прямолінійно-контурний;

контурно-паралельний;

контурний.

300. Ерозія – це руйнування:

верхнього родючого шару грунту;

і переміщення верхнього шару грунту тимчасовими водними потоками;

і переміщення верхнього родючого шару грунту тимчасовими потоками води під час зливи або таяння снігу;

родючого шару дощовими водами та водами від сніготаяння.

300. Дефляція –це:

руйнування і переміщення верхнього родючого шару грунту вітром;

руйнування і переміщення верхнього родючого шару грунту попутнім вітром;

переміщення легкого механічного складу грунту вітром;

відривання з поверхні частинок грунту вітром великої швидкості.

300. Проектують ґрунтозахисні сівозміни на землях:

розміщених на схилах більше 3 з середньо- та сильнозмитими грунтами;

схилових з слабо-, середньо- та сильнозмитими грунтами;

що зруйновані ерозією і вітрами;

що вимагають захисту грунту від ерозії.

300. Коефіцієнт ерозійної небезпеки, за якого лінійні рубежі найбільш небезпечні:

0,26;

0,73;

0,96;

0,25.

300. Правильне розміщення водорегулювальних лісосмуг на схилах:

вздовж горизонталей на плані;

за діагоналлю;

під певним кутом до горизонталі;

перпендикулярно до горизонталі.

300. Найнебезпечніше в ерозійному відношенні розміщення польової дороги на схилах:

поперек;

вздовж горизонталей;

під кутом до горизонталей;

серпантинно.

300. Заходи, які не входять до комплексу протиерозійних:

лісомеліоративні;

організаційно-господарські;

гідротехнічні;

водогосподарські.

300. Способи зрошення:

самотічне;

дощування;

підґрунтове крапельне;

всі способи правильні.

300. Поливна норма – це кількість води яку слід подати на 1 га поливної площі за:

весь зрошувальний період;

один полив;

один рік;

весь час існування зрошувальної системи.

300. Зрошувальна норма – це кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі, зайнятої даною культурою за:

весь зрошувальний період;

один місяць;

один рік;

немає правильної відповіді.

300. Призначення магістрального каналу – транспортувати воду від:

джерела до міжгосподарської зрошувальної мережі;

міжгосподарської зрошувальної мережі до внутрішньогосподарської;

міжгосподарських розподілювачів до внутрішньогосподарських;

немає правильної відповіді.

300. Площа, яку займають поливні ділянки, де вирощують сільськогосподарські культури:

20–25 га;

30–50;

40–60;

50–70.

300. Відстань, на якій розміщують тимчасові зрошувачі на поливних ділянках:

70–90 м;

70–100 м;

70–200 м;

70–300 м.

300. Проектують поливні ділянки довжиною:

400–600 м;

400–800 м;

400–1000 м;

400–1200 м.

300. Конструкція, якою проектують лісосмуги на зрошувальних землях:

ажурна;

продувна;

щільна;

змішана.

300. Осушення –це система:

штучного відведення грунтових і поверхневих вод із осушувальної території;

відведення грунтових вод із полів сівозміни;

відведення грунтових і поверхневих вод із сівозмінної території;

немає правильної відповіді.

300. Осушувальна мережа буває:

відкритою;

закритою;

комбінованою;

всі відповіді правильні.

300. Сівозміни, які практикують на осушених землях:

польові;

кормові;

овочеві;

всі види правильні.

300. У разі впорядкування територій гірських пасовищ проектують:

загони чергового спасування;

скотопрогони;

літні табори;

всі відповіді правильні.

300. Природні джерела забруднення на території України:

ерозійні процеси;

дефляційні процеси;

вивітрювання гірських порід і мінералів;

всі відповіді правильні.

300. Техногенні джерела забруднення:

повітряні викиди підприємств чорної та кольорової металургії;

автомобільний транспорт;

рідкі і тверді побутові відходи;

всі відповіді правильні.

300. Шкала оцінки забруднення в балах, яку використовують під час внутрішньогосподарського землевпорядкуванн:

трибальна;

чотирибальна;

п’ятибальна;

шестибальна.

300. Беруть проби для виявлення забруднення ріллі на глибині:

0–0,1 м;

0–0,2 м;

0–0,3 м;

0–0,4 м.

300. Беруть проби для виявлення забруднення сінокосів на глибині:

0–10 см;

0–15 см;

0–20 см;

0–25 см.

300. Роботи щодо поліпшення кормових угідь, які відносять до культуртехнічних:

поверхневе поліпшення;

вапнування, гіпсування;

оранка, дискування, посів трав;

очищення поверхні від чагарників, дрібнолісся, пеньків, купин, вирівнювання і планування поверхні, видалення каміння.

300. Залежно від природно-економічних властивостей сінокоси поділяють на:

низинні, верхові;

поліпшені, поверхневого поліпшення;

заливні, суходільні, заболочені;

докорінного поліпшення.

300. Основними заходами щодо поліпшення кормових угідь є:

зрізання купин та розчищування від каміння;

регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів; культуртехнічні роботи; внесення добрив, вапнування ґрунтів, залуження, поверхневе і докорінне поліпшення;

розчищування чагарників і дрібнолісся;

посів трав.

300. У практиці використання пасовищ виділяють такі рівні інтенсивності:

осушені відкритою сіткою;

осушені гончарним дренажем;

осушені кротовим дренажем;

природні (вигін); поліпшені; довгорічні культурні пасовища.

300. Питання, які вирішують у разі впорядкування території культурних пасовищ:

проектування загонів чергового випасання, розміщення порційних ділянок;

розміщення полів, польових доріг, лісосмуг;

розміщення гуртових ділянок, проектування загонів чергового спасування, розміщення літніх таборів, скотопрогонів, системи загорожі, джерел водопостачання;

немає правильної відповіді.

300. Пасовищезміна – це:

чергування сільськогосподарських культур тільки в часі;

науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні з систематичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою;

чергування сільськогосподарських культур у часі і в просторі;

немає правильної відповіді.

300. Питання, які вирішують під час розміщення гуртових ділянок:

визначення кількості загонів чергового спасування;

розміщення загонів;

формування випасних груп худоби, визначення площі випасних ділянок та їх територіальне розміщення відносно рельєфу, ґрунтового та геоботанічного покриву, ситуації та інших природних та просторових умов;

немає правильної відповіді.

300. Рекомендовано випасати велику рогату худобу на одному загоні богарних пасовищ:

1–2 дні;

4–5 днів;

2–3 дні;

7–8 днів.

300. Найефективнішим способом для зрошення пасовищ є:

поверхневе зрошення;

дощування;

підгрунтове зрошення;

крапельне.

300. Випасні групи великої рогатої худоби формують в:

отари;

стада;

табуни;

гурти.

300. На культурних пасовищах стада корів рекомендують формувати у гурти з такою кількістю голів:

200–250;

100–200;

80–90;

50–60.

300. Вапнування кормових угідь передбачається на грунтах:

солонцюватих;

кислих;

нормальних;

немає правильних відповідей.

300. Гіпсування кормових угідь передбачається на ґрунтах:

солонцюватих;

нормальних;

кислих;

немає правильних відповідей.

300. Середня тривалість пасовищного періоду в Лісостеповій зоні України:

160–170 днів;

150–160 днів;

175–180 днів;

180–200 днів.

300. Питання, які вирішують під час проектування загонів чергового випасання:

визначення кількості загонів, встановлення їх площі і розміру, проведення територіального розміщення і визначення системи їх використання;

визначення кількості загонів, встановлення їх площі і розміру, проведення територіального розміщення;

визначення площі гуртової ділянки, розміщення гуртової ділянки відносно рельєфу і ґрунтового покриву;

розміщення порційних ділянок у загоні.

300. Сінокосозміна – це:

науково обгрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні із статистичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою;

науково обгрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і просторі;

науково обгрунтована система використання сінокосів і догляду за ними, яка потребує чергування сінокосіння і випасання худоби по отаві, а також проведення заходів із поліпшенням травостою;

немає правильної відповіді.