МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ “АГРООСВІТА”

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ ЗАМІРУ ЗАЛИШКОВИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ,

ЩО НАВЧАЮТЬСЯ ЗА ОПП ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ОКР “БАКАЛАВР” НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6.080101 “ГЕОДЕЗІЯ, КАРТОГРАФІЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРІЙ” ІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ПРОЕКТУВАННЯ”

Київ

Аграрна освіта

2013

Тестові завдання підготовлено на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.08.201 № 436 “Про підсумки незалежного заміру знань студентів (шляхом незалежного тестування)”. Вони направлені на визначення повноти і якості відтворення змісту навчання, що викладено в програмі навчальної дисципліни “Землевпорядне проектування” для підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму 6. 080101 “Геодезія, картографія та землеустрій” у вищих навчальних закладах ІІ–ІV рівнів акредитації, затвердженої Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 27 серпня 2004 року та 27 вересня 2006 року.

Розробка тестових завдань здійснена робочою групою складі:

Петренко О.Я. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва;

Колодій П.П. – Львівський національний аграрний університет;

Мартин А.Г. – Національний університет біоресурсів і природо­користу­вання України;

Куліковський Б.Б. – методист ДУ “НМЦ “Агроосвіта”, відповідальний

Рецензенти:

1. Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють на:

5 підкласів;

3 підкласи;

7 підкласів;

8 підкласів.

2. Тваринницькі ферми щодо житлових кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

із урахуванням гідрологічних умов;

із завітреного боку;

з урахуванням місцевої забудови.

3. Третій підклас агроекологічної придатності ріллі за властивістю і якістю ґрунтів визначають як:

ґрунти придатні для вирощування усіх культур без обмежень;

обмежено придатні ґрунти з кількома негативними ознаками, усунення яких потребує додаткових затрат (але без корінної меліорації);

ґрунти середньої придатності з одним обмеженням, які усуваються агротехнічними заходами без додаткових затрат;

ґрунти низької придатності, поліпшення яких можливе після проведення корінної меліорації.

4. Найпридатнішими ґрунтами під виноградники є:

щебеневі і піщані ґрунти;

суглинисті і супіщані;

глинисті ґрунти з близьким заляганням підземних вод;

всі непридатні.

5. Польові дороги, які використовують для проїзду і розвороту машинно-тракторних агрегатів у кінці загінки, заправляння тракторів та іншого обслуговування, називають:

допоміжними;

лініями обслуговування;

міжкліточними;

міжквартальними.

6. За конструкцією лісосмуги поділяють на:

щільні, продувні, ажурні;

полезахисні, водорегулювальні, прибалкові;

прияружні, навколо водойм і господарських дворів;

поздовжні та поперечні.

7. Допустиме відхилення у площах полів для ґрунтозахисних сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

20%.

8. Згідно з зооветеринарними вимогами ділянки під ферми вибирають із урахуванням:

виробничої зони;

розташування з урахуванням грунтів;

розташування відносно населеного пункту;

південної експозиції схилу.

9. Ферми по відношенню до жилих кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

з урахуванням гідрологічних умов;

з завітреного боку;

немає правильної відповіді.

10. Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції, – це:

виробничі підрозділи;

господарські двори;

бригади;

відділки.

11. До магістральних відносять дороги які сполучають:

окремі населені пункти і виробничі центри між собою та з зовнішніми кореспондуючими пунктами;

будівлі господарських дворів;

окремі двори;

виробничі центри між собою та з зовнішніми пунктами.

12. Дорожня мережа на території сільськогосподарського підпри­ємства має забезпечити:

можливе менше підтоплення території;

параметри дощувальних машин;

водний баланс;

зручний транспортний зв’язок з найбільшим економічним ефектом.

13. Під час проектування магістральних доріг враховують такі фактори:

інсоляцію;

місце проходження траси;

напрямок вітру;

напрямок течії у річках.

14. Магістральні дороги проектують шириною:

4–6 м;

6–8 м;

9–11 м;

10–12 м.

15. Основними показниками економічного обґрунтування розміщен­ня внутрішньогосподарських доріг є:

вид покриття;

категорія дороги;

ширина дорожнього полотна;

капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

16. Вимоги до проектування доріг:

розміщення за коротким напрямом;

перетинання існуючих доріг під гострими кутами;

проходження пониженими місцями;

проходження дороги по вододілах.

17. Класифікація еколого-економічної придатності базується:

на оцінці ріллі за ефективністю вирощування основних культур;

на оцінці природних зон до вирощування сільськогосподарських культур;

за цінами на основні сільськогосподарські культури ;

за ступенем придатності ґрунтів до ерозії, рівнем окупності затрат сільськогосподарських культур.

18. Відстань між лісосмугами в умовах дефляції встановлюється рівною:

20–30-кратній висоті дерев;

10–15-кратній висоті дерев;

30–35-кратній висоті дерев;

15–20-кратній висоті дерев.

19. Упорядкування території саду має сприяти:

створенню умов для росту і розвитку окремих порід плодових дерев;

підвищенню родючості ґрунту;

отриманню високої врожайності плодових дерев;

використанню транспортних засобів.

20. На території багаторічних насаджень розміщують такі елементи:

квартали;

населені пункти;

польові стани;

об’єкти інженерної інфраструктури.

21. У південній зоні найкращими ґрунтами під сади є:

ґрунти легкого механічного складу;

ґрунти важкого механічного складу;

засолені;

немає правильної відповіді.

22. Проектування багаторічних насаджень можливе на схилах:

до 25–30º;

до 30–35º;

до 12–25º;

до 20–25º;

23. Як поділяються лісосмуги на території саду?

садозахисні та міжквартальні лісові смуги;

прияружні;

внутрішньогосподарські;

прибалкові.

24. Багаторічні насадження переводять в інші угіддя, якщо:

солонцюваті ґрунти;

випадає велика кількість опадів;

великий вік порід;

зріджені насадження.

25. На території культурних пасовищ розміщують:

гуртові ділянки-загони чергового випасання;

дороги;

польові стани;

поля кормової сівозміни.

26. Робочі проекти класифікуються на:

типові;

кошторисні;

ресурсні;

функціональні.

27. Робочий проект складається з:

графічних матеріалів, кошторисної документації, пояснювальної за­писки;

екологічного обґрунтування;

землевпорядної документації;

протиерозійних розрахунків.

28. Стадія робочого проектування включає:

робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

29. Елементи впорядкування території пасовищ:

розміщення гуртових ділянок, загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі, водопійні майданчики;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, скотопрогони, господарський двір;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, літній табір, господарський двір;

загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі.

30. Під час польових обстежень сіножатей та пасовищ визначають:

глибину залягання ґрунтових вод;

характеристику проїзної частини;

характеристику рельєфу;

склад травостою.

31. Землі, вкриті багаторічною трав’янистою рослинністю – це:

пасовища і сіножаті;

перелоги;

чагарники;

багаторічні насадження.

32. Ширина магістральних скотопрогонів для великої рогатої худоби складає:

5–10 м;

10–25 м;

30–40 м;

20–30 м.

33. Ширина магістральних скотопрогонів для овець складає:

5–10 м;

10–25 м;

30–40 м;

30–35 м.

34. Земельні ділянки, вкриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовуються для сінокосіння – це:

сіножаті;

пасовища;

перелоги;

чагарники.

35. Організація території сіножатей полягає в розміщенні:

бригадних ділянок, полів і польових доріг;

скотопрогонів;

полів сівозмін;

пасовища.

36. Площа для кварталу саду за умови рівнинного рельєфу складає:

5–10 га;

10–20 га;

10–15 га;

20–30 га.

37. Які складові частини не включають проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін й упорядкування угідь?

розміщення виробничих будівель і споруд;

організацію землеволодінь і землекористувань;

визначення типів і видів проектування полів сівозмін;

відновлення травостою.

38. Кількість технологічних груп, на які поділяють орні землі:

1;

2;

3;

4.

39. До якої технологічної групи відносяться орні землі, розташовані на схилах крутістю 3–7 градусів з переважанням не змитих?

першої;

другої;

третьої;

четвертої.

40. До якої технологічної групи відносяться нееродовані й слабо еродовані орні землі, розташовані на схилах крутістю до 3 градусів?

першої;

другої;

третьої;

четвертої.

41. До якої технологічної групи відносяться деградовані й мало­продуктивні орні землі, розташовані на схилах понад 7 градусів?

першої;

другої;

третьої;

четвертої.

42. Ширина для прибалкових та прияружних лісосмуг:

10 м;

20 м;

30 м;

40 м.

43. Допустиме відхилення у площах полів для польових сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

20%.

44. Допустиме відхилення у площах полів для овочевих сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

20%.

45. Допустиме відхилення у площах полів для кормових сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

20%.

46. Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних доку­ментів із обґрунтування заходів щодо використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5–10 і більше років, – це:

кошторисна документація;

робочий проект землеустрою;

проект землеустрою;

технічна документація.

47. Клас еколого-економічної придатності земель, на якому можна запроваджувати польову сівозміну:

I;

II;

III;

IV.

48. Розчленованість землеволодіння на кілька відособлених ділянок, розділених одна від одної землями інших землеволодінь і землекористу­вань, а також природними урочищами, називається:

далекоземелля;

черезсмужжя;

вкраплення;

ламаність меж.

49. Оптимальне співвідношення сторін для кварталу виноградників:

1:1,5;

2:3;

2:4;

2:6.

50. Оптимальне співвідношення сторін для кварталу саду:

5:1;

4:1;

3:1;

2:1.

51. Не відноситься до робочих проектів землеустрою:

встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утво­рень, землеволодінь і землекористувань;

створення захисних лісових насаджень;

рекультивації порушених земель;

терасування схилів.

52. Види польових станів:

капітальні;

стаціонарні;

пересувні;

всі вище перераховані.

53. Система заходів з використання пасовищ і догляду за ними, яка направлена на збільшення їх продуктивності, має назву:

сінокосозміна;

докорінне поліпшення пасовищ;

пасовищезміна;

поверхневе поліпшення пасовищ.

54. Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних доку­мен­тів із використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2–3 років, – це:

кошторисна документація;

робочий проект землеустрою;

проект землеустрою;

технічна документація.

55. Споруди, які слугують для зміни поверхні схилів із метою інтенсивного їх використання в сільському господарстві, а також для боротьби з ерозією ґрунту, мають назву:

греблі;

тераси;

вали канави;

вали тераси.

56. Назвіть способи зрошення культурних пасовищ:

дощування;

поверхневе зрошення;

підґрунтове зрошення;

всі відповіді правильні.

57. Спосіб загінного випасу, за якого пасовища поділяють на невеликі ділянки для одноденного або навіть декількагодинного використання, має назву:

вільний випас;

системний випас;

вибірковий випас;

порційний випас.

58. Кількість днів випасання в одному загоні для культурних богарних пасовищ становить:

1–2 дні;

2–4 дні;

3–4 дні;

7–8 днів.

59. Кількість днів випасання в одному загоні для зрошуваних пасовищ становить:

1–3 дні;

2–4 дні;

3–4 дні;

7–8 днів.

60. Види скотопрогонів:

магістральні;

міжквартальні;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

61. Скотопрогони, які служать для перегону декількох гуртів худоби від ферм і літніх таборів до пасовищної ділянки, називаються:

магістральні;

додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

62. Скотопрогони, які обслуговують один гурт худоби, називаються:

магістральні;

додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

63. Спосіб випасу худоби, за якого отарні ділянки поділяють на окремі частини – загони, які спасують послідовно, називається:

вільний випас;

системний випас;

вибірковий випас;

порційний випас.

64. Угіддя, де проведено залуження – сівба багаторічних трав і траво­сумішок, які використовуються під час загінної системи випасання без вигороджених загонів і прогонів, називаються:

суходільні;

докорінно поліпшені;

природні не поліпшені;

покращені .

65. Із складу орних земель вилучають:

придатні для використання;

чорноземи;

непридатні для використання під ріллю;

високоінтенсивні.

66. Ділянки під ферми, відповідно до зооветеринарних вимог, вибираються з урахуванням:

виробничої зони;

ґрунтового покриву;

розташування відносно населеного пункту;

південної експозиції схилу.

67. До якого класу агроекологічної придатності відносяться орні землі, високо- і середньозабезпечені поживними речовинами, але мають фактори, які знижують родючість?

першого класу;

другого класу;

третього класу;

четвертого класу;

п’ятого класу.

68. До якого класу агроекологічної придатності відносяться орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується численними негативними факторами ?

першого класу;

другого класу;

третього класу;

четвертого класу;

п’ятого класу.

69. До якого класу агроекологічної придатності відносяться непридатні під культуру орні угіддя, покращення яких або неможливе, або ж проблематичне за технологічними, природоохоронними і економічними мотивами?

першого класу;

другого класу;

третього класу;

четвертого класу;

п’ятого класу.

70. Земельні ділянки, які раніше оралися, але нині, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур, і не підготовлені під пар – це:

пасовище;

сіножаті;

перелоги;

рілля.

71. Об’єктом внутрішньогосподарського землеустрою є:

існуючі та новостворені агроформування;

територія сільської (селищної) ради;

територія міської ради;

територія населених пунктів.

72. Основними завданнями внутрішньогосподарського землеустрою є:

формування національної екологічної мережі шляхом розробки національних і регіональних схем землеустрою;

організація раціонального використання земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва;

організація території рекреаційного призначення;

організація території населених пунктів.

73. Під час визначення розмірів сільськогосподарських підприємств враховують такі фактори:

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зональні особливості організації сільськогосподарського виробництва;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зміни меж землекористування.

74. У разі польових обстежень необхідно:

виявити земельні ділянки, які використовують на підставі відповідних правоустановчих документів;

встановити величину гумусового горизонту;

визначити висоту та діаметр дерев;

визначити можливість випасання худоби.

75. Результати польових обстежень відображаються на:

картограмі крутизни схилів;

черговому кадастровому плані;

кресленні польового обстеження;

картограмі агровиробничих груп ґрунтів.

76. Що не відноситься до проектування полів сівозмін?

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

компактність землекористування.

77. Що не відноситься до недоліків землеволодінь і землекористувань?

черезсмужжя;

вкраплення;

далекоземелля;

різноманітність ґрунтового покриву.

78. Що не є елементом екологічної мережі?

природні екоядра;

буферні зони;

екологічні коридори;

агроландшафти.

79. Спеціалізація сільськогосподарського підприємства впливає на:

якість угідь;

склад і площі угідь та сівозмін;

розміщення дорожньої мережі;

розміщення господарських центрів.

80. Обґрунтування розміщення земельних масивів здійснюється з урахуванням:

контурно-меліоративної організації території;

оптимального розміщення галузей у господарстві;

розташування магістральних та внутрішньогосподарських шляхів;

еколого-ландшафтних, господарських та соціально-економічних умов.

81. Найкраща форма поля:

прямокутна;

трикутна;

у вигляді паралелограма;

квадратна.

82. Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції, – це:

виробничі підрозділи;

господарські двори;

сервісні структури;

майновий комплекс.

83. Під час проектування доріг враховують:

місце проходження траси;

напрямок вітру;

властивості ґрунтів;

санітарно-екологічні умови.

84. Дороги місцевого значення поділяються на:

внутрішньогосподарські;

технічні;

сільськогосподарські;

прияружні.

85. Встановлення типів і видів сівозмін проводиться:

у разі інженерного облаштування території господарства;

у єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

під час складання затверджених бізнес-планів;

під час проектування польових доріг.

86. Заходи щодо трансформації угідь:

агротехнічні;

меліоративні;

культуртехнічні;

хімічні.

87. До кліматичних умов, які враховують під час внутрішньо­господарського землеустрою, відносять:

теплозабезпеченість;

вологозабезпеченість;

сонячну радіацію;

мікрокліматичні умови.

88. До характеристик рельєфу місцевості не належать:

ухил місцевості;

довжина і форма;

експозиція схилів;

механічний склад ґрунту.

89. Ґрунтове обстеження проводять з метою:

одержання інформації про якісний стан ґрунтів;

виявлення земель, які зазнають ерозії;

одержання інформації про кількісний стан;

виявлення забруднених земель.

90. До сільськогосподарських угідь не належать:

кормові вгіддя;

чагарники;

рілля;

багаторічні плодоягідні насадження.

91. Екологічно стійкими угіддями не є:

рілля;

природні кормові угіддя;

ліси природоохоронного призначення;

чагарники.

92. Система протиерозійних заходів складається із:

різних видів лісомеліоративних заходів;

гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних;

природоохоронних заходів.

93. За вітрової ерозії лісосмуги проектують:

перпендикулярно до напрямку переважаючого вітру;

уздовж напрямку переважаючого вітру;

уздовж магістральних каналів;

уздовж річок.

94. Камеральні роботи – це:

збирання, систематизація, перевірка та вивчення природних, економіч­них, організаційно-господарських умов господарства;

вивчення території господарства для виявлення резервів підвищення ефективності використання земель;

вивчення території земель сільської ради;

вивчення території сільського населеного пункту.

95. Невідповідність складу і співвідношення угідь спеціалізації господарства, складу і розмірам галузей у ньому – це:

нераціональна структура угідь у складі землекористувань;

ламаність меж;

далекоземелля;

вкраплення.

96. Техніко-економічні показники проекту внутрігосподарського земле­устрою не включають:

характеристику виробничого напряму с.-г. підприємства;

інформацію про розораність і лісистість території;

характеристику населених пунктів;

інформацію про загальну площу земель та с.-г. угідь, зокрема ріллі.

97. Під час розміщення виробничих центрів не враховують сусідство:

господарських центрів;

гідротехнічних протиерозійних споруд;

тваринницьких ферм;

підприємств з переробки с.-г. продукції.

98. До екологічно нестійких чинників в агроландшафтах не відно­сять:

ерозійні процеси, що перевищують допустимі норми;

високу розораність території;

врегулювання поверхневого стоку;

забрудненість ґрунтових та поверхневих вод.

99. Організація угідь під час складання проекту внутрішньо­господарського землеустрою полягає у:

визначенні обсягів протиерозійних заходів;

визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

визначенні режиму території.

100. До сільськогосподарських угідь не належать:

ліси;

перелоги;

ягідники;

хмільники.

101. До багаторічних насаджень відносять:

чагарники;

ягідники;

лісосмуги;

багаторічні трави.

102. Встановлення типів і видів сівозмін проводять:

у разі інженерного облаштування території господарства;

в єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

у разі протиерозійного облаштування території господарства;

у разі складання затверджених бізнес-планів.

103. Під час організації угідь у проекті внутрішньогосподарського землеустрою забезпечується:

раціональне використання виробничих центрів і підрозділів;

комплекс протиерозійних заходів на території господарства;

раціональне використання кормових угідь та їх поліпшення;

раціональне використання усіх земель господарства відповідно до їх природно-кліматичних умов, економічних та екологічних інтересів виробництва.

104. Трансформація угідь – це:

видозміна;

встановлення їх складу та виду;

переведення в менш продуктивні;

здійснення природоохоронних заходів.

105. Сівозміна, в якій вирощують переважно зернові, технічні куль­тури та картоплю – це:

кормова;

польова;

грунтозахисна;

спеціальна;

106. Сівозміна, в якій на одному або двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання в ґрунт зеленої маси – це:

травопільна;

грунтозахисна;

сінокосо-пасовищна;

сидеральна.

107. Овочеву сівозміну розміщують:

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів;

на кормових угіддях;

на південних схилах;

поблизу населених пунктів і водних джерел.

108. Кормову сівозміну розміщують:

на південних схилах;

на південно-східних схилах;

поблизу населених пунктів;

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів.

109. Види кормової сівозміни:

ґрунтозахисна;

прифермерська;

парозернопросапна;

польова.

110. До показників обґрунтування проекту організації угідь та сівозмін не належать:

відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного використання землі;

підвищення родючості ґрунтів;

підвищення продуктивності тваринництва;

складання схем транспортних зв’язків і дотримання санітарних вимог.

111. До основних вимог під час проектування полів сівозмін не належать:

рівновеликість;

оптимальна форма;

співвідношення сторін;

різноманітність ґрунтового покриву.

112. Найкраща форма поля:

прямокутна;

овальна;

у вигляді паралелограма;

трикутна.

113. Рекомендовані співвідношення полів сівозмін і робочих ділянок:

2:5;

2:2;

1:10;

1:2.

114. Поля сівозмін і робочі ділянки мають:

відповідати визначеним сівозмінним масивам;

бути не рівновеликі та прямокутні;

бути однорідними за своїми агрофізичними та ландшафтними властивостями;

відповідати умовам використання земельних паїв членів колективу.

115. Система протиерозійних заходів складається із:

різних видів лісомеліоративних заходів;

гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

лісомеліоративних та гідротехнічних;

організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідро­технічних заходів.

116. Динамічною сівозміною називають:

запільні ділянки;

сівозміни, культури яких чергуються в часі;

сівозміни, культури яких чергуються в просторі і часі;

ділянки постійного залуження.

117. На території сівозмін не розміщують:

поля сівозмін, робочі ділянки;

польові стани;

польові дороги, лісосмуги;

квартали.

118. Польові дороги поділяються:

на магістральні і головні;

з твердим та польовим покриттям;

на районні та місцеві;

на магістральні, лінії обслуговування, допоміжні.

119. Відхилення від середнього розміру поля, в умовах розчленування орних земель ярами, балками, дорогами:

3–5 %;

5–10 %;

20–30 %;

10–15 %.

120. Агроекологічна придатність ріллі визначається ступенем:

екологічної стабільності території;

впливу антропогенного ландшафту на середовище;

екологічної відповідності території;

відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин.

121. Якими показниками характеризується соціальна ефективність використання землі?

плата за використання землі, збереження сільськогосподарських угідь від негативних впливів; темп росту сукупного суспільного продукту, рівень рентабельності;

плата за використання землі, відрахування на соціальне забезпечення, соціальне страхування громадян, відрахування на культурно-побутові потреби;

темпи росту сукупного продукту; створення умов для різних форм господарювання, рівень задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції;

немає правильної відповіді.