Судилківська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Шепетівський район, Хмельницька область
«ПАЛЬЧИКОВИЙ
ТЕАТР»
Проект виконала:
Учениця 8 класу
Шевчук Вікторія
Керівник проекту:
Учитель трудового
навчання:
Давидюк С. В.
2013р.
Зміст
Вступ |
І. Організаційно-підготовчий етап |
Історична довідка |
Призначення проектного виробу |
Аналіз виробів-аналогів |
Вибір проектованого виробу |
ІІ. Конструкторський етап |
Ескіз проектованого виробу |
Опис зовнішнього вигляду |
З історії в’язання гачком |
Прийоми роботи гачком Інструкційні картки Вибір інструментів, матеріалів та обладнання |
ІІІ. Технологічний етап |
Опис послідовності виготовлення |
Схеми для виготовлення виробу |
IV. Заключний етап |
Розрахунок собівартості виробу |
Екологічна оцінка |
Висновок |
Використана література |
Тема проекту: Проектування та виготовлення «пальчикового»театру.
Мета проекту:ознайомитися з історичними відомостями виникнення «пальчикового» театру, з різними технологіями виготовлення; видами оздоблення; з асортиментом матеріалів для виготовлення; удосконалити навиками техніки в’язання гачком, розвивати естетичний смак, економне використання матеріалу.
Об'єкт проектування: «пальчиковий» театр.
Матеріально-технічне забезпечення проекту:
нитки в’язальні;
гачок для в’язання;
літературні джерела та мережа Інтернет;
техніко-технологічна документація;
інструкції з техніки безпеки.
Вимоги до моделі:оригінальність, композиційна цілісність, якість, функціональність, естетичне оформлення.
Вступ
Усі в дитинстві мріють про казку та бажають потрапити туди. Таке бажання може здійснитися, якщо до рук узяти ляльку і спробувати щось зіграти.
Ще в дитинстві я полюбляла демонструвати для своїх молодших братиків і сестричок лялькові вистави. Замість ляльок використовувала м’які іграшки. За основу моїх вистав я брала різні казки,мультики. Приємно спостерігати за дітьми, які з великим захопленням спостерігали за подіями моєї історії.Вони активно входять у дію, відповідають на запитання, поставленіляльками, охоче виконують їх доручення.
Для дитини казка – це можливість навчитися думати, оцінювати вчинки героїв, засвоїти етичні норми, розвинути пам'ять,тощо.
Перед нами сьогодні стоїть завдання – розробити і виготовити «пальчиковий» театр, яким можна гратися з дошкільнятами…
Тож почнемо наше дослідження і спробуємо виготовити ляльки власними руками, і я впевнена, що результат вас вразить!Тож роботу над проектом розпочнемо з дослідження інформації про різноманітні«пальчикові» ляльки,технологію їх виготовлення та матеріали з яких їх можна виготовити.
І. Організаційно-підготовчий етап Історична довідка
Ляльковий театр — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть бути об'ємними або пласкими), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу» — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.
Основною ідеєю лялькового театру є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною подією. За допомогою ляльок актори лялькового театру (називаються лялькарі) здатні створити яскраві образи, передати характерні риси людського характеру або форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок (а подеколи і без слів, а лише грою) повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести.
Розвиток лялькарського мистецтва в містах України набував значної динаміки з утворенням державних закладів — театрів ляльок, у 1950-ті, 1970-ті і в 1990-ті (вже за незалежної України).
Нині в Україні функціонує близько тридцяти державних і комунальних лялькових театрів та декілька приватних, практично в кожному облцентрі та інших найбільших містах країни.
Як і всюди, в Україні лялькові театри є найбільш відвідуваними під Новий Рік, коли не лише демонструються різдвяні спектаклі (в т.ч. і за біблійними історіями), й готуються спеціальні новорічні вечори та вистави.
Призначення проектованого виробу
Даний проектований виріб – пальчиковий театр, який є різновидом лялькового театру призначений для демонстрації вистав для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
Вимоги:
• зручність при використанні;
• естетичний і оригінальний вигляд;
• кольорове рішення;
• бути простим у виготовленні.
Вироби – аналоги
Модель 1 Модель 2
Модель 3 Модель 4
Модель№1. Пальчиковий театр виготовлений з тканини, ручним способом, оздоблений вишивкою бісером.
Модель№2Пальчиковий театр виготовлений з тканини, машинним способом, обличчя ляльок оздоблене вишивкою. Герої казки «Маша і ведмеді».
Модель№3. Пальчиковий театр виготовлений з ниток, технікою в’язання гачком, оздоблений вишивкою.
Модель№4. Пальчиковий театр виготовлений з ниток, технікою в’язання гачком, оздоблений вишивкою, бісером.
Вибір проектованого виробу
Перейдемо до безпосереднього визначення технології виготовлення, особливостей форм та оздоблення проектованого виробу.
Остаточно все обміркувавши і порадившись з учителем щодо наявності необхідних інструменті, матеріалів та навичок, ми визначились з виробом для проектування.
Отже, об’єктом проектування буде пальчиковий театр, який має елементи моделей виробів - аналогів №3-4; виготовлений технікою в’язання гачком.
В дитинстві мені подобалась казка про ріпку, тому спробую виготовити героїв саме цієї казки.
Іі. Конструкторський етап Ескіз проектованого виробу
З історії в'язання гачком
В'язання гачком як один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва відоме з давніх-давен.
Встановити точно, коли зародилося ручне в'язання, дуже важко, але під час розкопок єгипетських гробниць була знайдена дитяча в'язана шкарпетка, в якій великий палець був вив'язаний окремо, мабуть, для того, щоб можна було надівати сандалію.
У 9-10 ст. до н.е, виготовлення трикотажних виробів було розповсюджене в Стародавній Греції, Малій Азії, на Кіпрі.
В епоху середньовіччя в'язання досягло високого рівня. В одному з районів Каїру було знайдено в'язаний багатоколірний шовковий виріб (7-9 ст.) який вважають неперевершеним зразком стародавнього прикладного мистецтва за якістю та технікою виконання.
У XII ст. в'язати навчились іспанці та італійці, через століття - французи, шотландці й англійці.
До XVст. в Англії, Франції, Шотландії цей вид мистецтва досяг найбільшого розквіту. В той час широким попитом користувалися в'язані шкарпетки, рукавиці, берети, капелюхи, ковпаки і верхній одяг. Поступово в'язання стало відоме всій Європі. Почали відкриватися цехи по виготовленню шовкових панчіх. Цікаво, що займалися цим ремеслом у той час виключно чоловіки.