3. Період розквіту Київської Русі за часів князювання Ярослава Мудрого

Після смерті Володимира його старший син Святополк, який князював у Вишгороді, користуючись відсутністю в Києві інших братів, захопив великий київський стіл. Він почав жорстоку боротьбу проти братів, наміряючись знищити всіх можливих конкурентів у боротьбі за владу.

Після чотирирічної боротьби за великокнязівський престол загинули сини Володимира Борис, Гліб, Святополк, Свято­слав. У 1019 р. Києвом заволодів Ярослав. Однак влада його над руськими землями була не повною, оскільки вже в 1024 р. він поніс поразку в битві під містом Лиственом від свого брата, чернігівського князя Мстислава.

Після цього Русь була розділена між двома князями по Дніпру - Правобережжя з центром у Києві управлялося Ярославом, а Лівобережжя з центром у Чернігові - Мсти­славом. Брати спільно вирішували основні державні пи­тання, що торкалися всієї Русі, спільно здійснювали вій­ськові походи. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав зміг об'єднати у своїх руках обидва князівства.

Ярослав наслідував батька і старався зробити Київську Русь сильною державою. Часи князювання Ярослава Мудрого у Києві позначилися значним посиленням держави, зміцненням нових кордонів Київської Русі, інтенсивним будівництвом і прикрашанням міст, піднесенням ремесел і сільського господарства, міських та сільських промислів, внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Ці успіхи сприяли зростанню авторитету Київської держави у середньовічному світі. А це, в свою чергу, поклало династичні зв'язки дому Ярослава з панівними династіями Європи [3].

Виникали нові міста, у яких велася жвава торгівля. Збільшення міст у свою чергу сприяло розвитку торгівлі та ремесл.

За часів князя Ярослава Мудрого почався розквіт давньоруської культури.

У зовнішній політиці Ярослав Мудрий вважав за головне налагодження відносин з Візантією. Хоча імператор візантійський Костянтин IX спробував змінити миролюбну політику Візантії відносно Русі, однак потім був змушений шукати примирення з нею. У 1046 р. була підписана нова російсько-візантійська угода.

Зовнішня політика Ярослава гідна сильного монарха: він навів жах на Константинополь за те, що ображені русичі вимагали, та не знайшли там правосуддя, та, помстившись Польщі і отримавши назад свої землі, все ж ствердив її цілісність та благополуччя. В цей же час Ярослав налагоджує стосунки із багатьма відомими правителями Європи. У Польщі царював тоді Казимир, внук Болеслава Хороброго. В дитинстві він був висланий разом з матір’ю до Франції, проте згодом повернувся на польський престол. Прагнучи користуватися прихильністю могутнього Ярослава, він одружується із його сестрою, дочкою Володимира. В подальшому Ярослав мав із зятем гарні стосунки, неодноразово допомагаючи йому у військових походах.

Отже, найбільш характерною особливістю відносин з різними країнами Київської Русі за Ярослава Мудрого було укладання династичних шлюбів із представниками правлячих династій Франції, Норвегії, Угорщини, Польщі, Візантії. Через це Ярослава називали «тестем Європи».

Сам Ярослав Мудрий одружився з дочкою короля Швеції Інгігердою, що давало можливість підтримувати русько-шведські відносини [2].

Відбувається подальше зближення Русі з Німеччиною. 30 листопада 1040 р. в Альштедті побувало руське посольство з дарами. Там були врегульовані всі спірні питання, що стосуються торгівлі і русько-німецько-польських стосунків.

Щоб забезпечити безпеку Галичини від Польщі, князь заснував над Сяном новий город і назвав його від свого імени Ярославом. Ходив також далеко на північ до Балтійського моря і там заложив город Юріїв, тепер Тарту (в Естонії).

Укладення нових союзів з Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Чехією було викликано розривом військово-політичних, торгівельних і церковних зв'язків з Візантією.

За час свого правління, Ярослав зумів забезпечити зміцнення на Європейській політичній арені статусу Русі як великої держави. Укладаючи нові союзи і розвиваючи міждержавні відносини, Ярослав постійно балансував, не допускаючи посилення якої-небудь країни, але при нагоді прагнучи підвищити авторитет Руської держави.

Отже, вклад Ярослава Мудрого у зовнішню політику та розвиток дипломатії Київської держави неоцінимий. В області зовнішньої політики Ярослав, як і його батько, більше сподівався на дипломатію, чим на зброю. Він зумів забезпечити для Київської Русі визнання і високий авторитет на міжнародній арені. Відомо, що положення тієї або іншої країни в епоху Середньовіччя нерідко визначалося династичними зв'язками. Чим могутніша була держава і чим більший авторитет мав його глава, тим більше було бажання серед іноземних правителів поріднитися з ним [3].