13

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра “Екології і права”

Реферат на тему: «Порівняльний аналіз зовнішньої політики Київської Русі за часів князювання Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого»

з курсу “Історія України”

Виконав:

студент 1 курсу

групи ЧЕ-23А

Палій М.

Науковий керівник:

Никорич А. В.

Чернівці

2014

Зміст

Вступ……...……………………………………………………………………..	3
Період зростання Київської Русі за часів князювання Святослава..….	4
2. Зовнішня політика Київської Русі за часів князювання Володимира Великого…………………………………………………	6
3. Період розквіту Київської Русі за часів князювання Ярослава Мудрого…………………………………………………………………...	8
Висновки…..………………………………………….…………………………	11
Список використаної літератури………………………………………………	13

Вступ

Як засвідчують історичні джерела, значення Київської держави у світовій історії було великим. Вона відігравала значну роль у формуванні політичної мапи середньовічної Європи.

У IX-XI ст. Київська Русь являла собою ранньофеодальну монархію з великим київським князем на чолі. При ньому формувалася рада з найбільш знатних і могутніх феодалів, а також діяв апарат з дружинників. У міста призначалися князівські представники (посадники і воєводи). У васальній залежності від великого князя знаходилися його родичі - удільні князі -, бояри - власники великих земельних масивів - і більш дрібні феодали.

Зовнішня політика великих київських князів повністю була підпорядкована завданню зміцнення Русі і об'єднанню племен східних слов'ян під егідою Києва. У X ст. Київська Русь ще тільки складалася як держава. У неї вливалися все нові і нові племена східних слов'ян: древляни, радимичі, вятичі та ін. Київські князі Олег, Ігор, Святослав, Володимир Святославич послідовно проводили політику приєднання сусідніх земель. До початку XI ст. майже всі східнослов'янські землі були включені до складу Київської Русі.

Регулярні набіги кочових племен - печенігів, хозар, половців - представляли загрозу молодій державі, підриваючи його економіку і політичну єдність слов'янських земель.

Тому в зовнішній політиці можна виділити одне з найважливіших завдань - оборону кордонів та їх розширення за рахунок підпорядкування сусідніх народів. Саме цим і займалися князі, проводячи різноманітні зовнішньо-політичні заходи [4].

Після хрещення міжнародні зв'язки Київської Русі значно розширилися і зміцніли. Київ установив відносини з багатьма країнами Середньої Європи, особливо із Скандинавією, як рівний і повноправний член християнської спільноти. Русь наприкінці XII ст. не мала жодного грізного ворога, котрий становив би для неї значну воєнно-політичну загрозу чи небезпеку.

1. Період зростання Київської Русі за часів князювання Святослава

Святослав — київський князь, син Ігоря та Ольги. Сучасники називали його «князем-воїном», адже ще з дитячих років Святослава залучали до військової справи, зокрема він брав участь в облозі деревлянського міста Іскоростеня в 945 році.

Ставши самостійним правителем, Святослав багато зробив для зміцнення Київської держави:

• приєднав племена в'ятичів, землі яких простягалися між Окою та Волгою;

• посадив у найбільших центрах Русі-України своїх синів: Ярополка в Києві, Олега в Овручі, Володимира (позашлюбного сина від Малуші) у Великому Новгороді. В управлінні державою дітям Святослава допомагали бояри. Зовнішня політика. Зміцнивши свої позиції на зовнішніх кордонах Русі, Святослав вирушив на супротивників [7].

Князь більше покладався на силу, ніж на переговори, хоча й не відмовлявся в разі необхідності від їх ведення. Святослав завершив об'єднання східнослов'янських земель у одній державі. В результаті його походу в'ятичі перестали платити данину хазарам. Він поширив свою владу на фінські племена, які жили між верхньою Волгою та Окою. Напав на волзьких болгар за Волгою і зруйнував їхню столицю поблизу теперішньої Казані. Святославові належить честь припинення тривалого панування хазарів: 965 року він здобув і зруйнував їхні головні міста Саркел над Доном й Ітіль (Білі Вежі) неподалік від гирла Волги, Падіння Хазарського каганату водночас відкрило прямий шлях для безпосередньої торгівлі зі Сходом. Після успішного походу на Хазарію Святослав повоював ясів і касогів (черкесів) на Північному Кавказі. Він зміцнив також своє панування на Таманському півострові, де на місці старої грецької колонії Таматархи виникло найвіддаленіше руське князівство Тмутаракань [6].

Візантійський імператор Никифор Фока вирішив використати військову могутність Київської Русі й талант полководця руського князя в давній боротьбі з Болгарією. Маючи 60 тис. воїнів, Святослав завдав удару Болгарії, розбив ворожу рать під Доростолом і заволодів містом Переяславець на Дунаї. Такі успіхи налякали візантійців, вони підмовили печенігів напасти на Київ, захищати який у той час було нікому. І хоч князь повернувся й прогнав ворога, кияни дорікали йому: «Ти, княже, шукаєш чужої землі й про неї дбаєш, а свою покинув напризволяще». На що Святослав відповів: «Не любо мені в Києві. Хочу жити в Переяславці на Дунаї — там середина землі моєї».

Восени 969 року Святослав знову з'явився на Дунаї — його резиденцію Переяславець відбили болгари. Швидко повернувши втрачені позиції, київський полководець повів війська на Візантію, яка неодноразово просила князя залишити Болгарію. Після тривалих військових дій, знесилені сторони 971 року змушені були укласти мирний договір. Греки за цим договором зобов'язалися забезпечити руське військо всілякими харчами, а Святослав — відмовитися від своїх претензій на візантійські володіння.

Та бажання позбутися небезпечного суперника підштовхнуло грецького імператора Іоанна Цимісхія на підступний учинок: він найняв печенігів для вбивства руського полководця. Нічого не підозрюючи, князь на чолі виснаженого війська вже повертався додому, як на нього напали печеніги на чолі з ханом Курею. Київський князь загинув у бою 972 року. Печенізький хан відрубав йому голову й зробив з неї чашу, вихваляючись перед усіма своїм трофеєм.

За часів Святослава Київська держава являла собою величезну країну з територією 800 тис. км². До її складу входило до 20 об'єднань племен та земель — слов'янських і фінських [7].

На думку істориків, Святослав був, без сумніву, «зразком великих полководців», «Олександром Македонським нашої історії».

Зі смертю Святослава в історії Київської Русі завершилася доба далеких воєнних походів. Наступники князя-воїна зосередилися на освоєнні раніше завойованих земель і розбудові держави.