2. Навчання фонетичного матеріалу (фм). Навчання інтонації ім.

Основою будь-якої мови – є звук. Усі види МД базуються за звуках.

Навчання ФМ передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих та складних речень.

Існує кулька критеріїв відбору фонетичного мінімуму.

за ступенем трудності;

за відповідності потребам спілкування;

за критерієм нормативності.

НАВЧАННЯ ІНТОНАЦІЇ ІМ.

І – комплекс просодичних засобів, складні єдність таких компонентів як мелодія, фразовий і логічний наголос, ритм, тембр, темп, паузація.

ПРОБЛЕМА: Умови навчання ІМ в середніх навч закладах обмежують завдання навчання І оволодінням її основними компонентами: мелодією, фразовим та логічним наголосом.

Мета навчання І: формування 1) рецептивних інтонаційних навичок в аудіюванні; 2) продуктивних інтонаційних навичок в говорінні та при читанні вголос).

Процес навчання І передбачає нероздільне формування обох груп навичок.

Інтонаційні навички – це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за природою, тому наша інтонація залежить від мовленнєвої ситуації. Насамперед це стосується наголосу та мелодії. Обидва компоненти можуть змінити зміст висловлювання.

Етапи:

ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями

автоматизація дій учнів з новими інтонаційними моделями.

Вправи на рецепцію:

Спрямовані на розвиток інтонаційного слуху. Умовно-комунікативні!!!!

вправи на впізнання

на диференціацію

ідентифікацію

Вправи на (ре)продукцію

Умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на 1) імітацію, 2) трансформацію

Продуктивні вправи на самостійне вживання ІМ на рівні фрази та понадфразової єдності.

Робота над інтонацією має продовжуватися при виконанні комунікативних вправ у говорінні, аудіюванні та читанні вголос.

КОНТРОЛЬ (К) НАВИЧОК І ВМІНЬ ПРАКТИЧНОГО ВОЛОДІННЯ ІМ. КОНТРОЛЬ І ОЦІНЮВАННЯ УМІНЬ ВИВЧАЮЧОГО ЧИТАННЯ.

К – складова частина системи навчання ІМ. Завдіння К - є визначення та оцінювання сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь. Мета К – управління процесом навчання ІМ.

Як складник системи навчання К має свої функції, види, форми, засоби та об’єкти.

Успішна реалізація функцій контролю впливає на ефективність як контролю так і всього процесу навчання.

ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ:

Зворотного зв’язку (керування процесом навчання ІМ. Діє у 2 напрямках: 1) у напрямі до вчителя: несе інформацію про рівень успішності учнів. Дає можливість оцінити методичну ситуацію і внести необхідні коригуючі зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення режиму і тривалості їх виконання, послідовності організації всієї навчальної роботи з учнями;

2) у напрямі до учня: дає інформацію про їх успішність. Можливість здійснення самооцінки досягнень, планувати подальшу навчальну діяльність.)

Оціночна (реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка є орієнтиром для учнів у подальшій діяльності та основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту).

Навчальна ( вдосконалення знань й умінь та їх систематизація . В процесі перевірки учні повторюють вивчений матеріал – вони не тільки воспроизводят те що вивчили раніше, але й застосовують знання та уміння у новому контексті. )

Розвивальна (розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання контрольних завдань: оперативні слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух та ін. + розвиток спеціальних умінь, які дозволяють виконати завдання найкращим чином (вольові якості особистості учня, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни) + розвиток інтересу, мотивів учня до вивчення ІМ)

Коригуюча

Стимулююча

Попереджаюча

ВИМОГИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ: Для того, щоб ці ф-ції реалізувалися у практиці навчання, К мають бути притаманні такі якості:

Систематичність (реалізується за умови його регулярного проведення у процесі навчання Ім на всіх етапах навчання - модулі).

Репрезентативність (К має бути охоплений весь мовний та мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється);

Цілеспрямованість (К має бути спрямованим на певні мовленнєві навички і вміння, рівень досягнення яких визначається та оцінюється);

Об’єктивність (застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів);

Диференційований підхід (уклін в сторону різних програм навчання);

Виховна цінність.

ВИДИ І ФОРМИ КОНТРОЛЮ ІКК

Критерії визначення видів К:

за зв’язком з процесом навчання

а) включений

б) відстрочений

за часом реалізації

а) поточний

б) рубіжний (модульний)

в) підсумковий

г) тематичний

д) заключний

за рівнем уніфікованості

а) стандартизований

б) нестандартизований

Критерії визначення форм К:

за охватом студентів

індивідуальний – фронтальний – парний - груповий

за способом реалізації (оформлення відповіді)

усний - письмовий

за використанням рідної мови

одномовний - двомовний

за способом організації

контроль з боку викладача – самоконтроль – взаємоконтроль

за використанням ТЗН (пов’язаний з використанням комп’ютерів, тестування)

ОБ’ЄКТИ КОНТРОЛЮ (ОК) ІКК

ОК – навички та вміння мовлення, рівень володіння якими дозволяє учню здійснити іншомовну мовленнєву діяльність.

КОНТРОЛЬ І ОЦІНЮВАННЯ УМІНЬ ВИВЧАЮЧОГО ЧИТАННЯ (ВЧ)

ВЧ – вдумливе читання, читання з повним розумінням тексту. Об’єкт ВЧ – вивчення не мовного матеріалу, а інформації, що подіється у тексті.

Мета ВЧ:

Досягнення максимально повного і точного розуміння інформації тексту і критичного осмислення цієї інформації.

Одна з цілей ВЧ: формування в учнів умінь самостійно долати труднощі мовного та смислового характеру.

У процесі роботи з текстом в режимі ВЧ необхідно досягти таких комінікативних цілей:

зрозуміти зміст прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

зіставити здобуту інформацію зі своїм досвідом;

оцінити інформацію, висловити свою думку про неї;

передати почерпнуті з тексту відомості іншим (рідною мовою або в опорі на текст);

прокоментувати окремі факти.

ВПРАВИ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ УМІНЬ ВЧ ТА КОНТРОЛЮ ПОВНОТИ РОЗУМІННЯ ПРОЧИТАНОГО ТЕКСТУ:

відповісти на запитання щодо основного змісту тексту та його деталей;

вибрати з кількох малюнків ті, які ілюструють провідну думку тексту;

прочитайте текст і складіть до нього детальний план;

прочитайте текст і намалюйте план…..

прочитайте текст і детально розкажіть про дії головного героя у логічній послідовності…

15

Сучасні методи навчання іноземної мови в різних типах навчальних закладів.

Сучасні методи навчання: 1) Комунікативний метод за Пасовим: - Мовленнєва спрямованість навчального процесу; - Індивідуалізація за керівної ролі її особистісного аспекту; - Функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріалу; - Ситуативність, що розглядається як засіб мовленнєвої стимуляції і як умова розвитку мовленнєвих навичок; - постійна зміна предмета розмови, обставин, завдань. 2) Метод повної фізичної реакції: - етап говоріння повинен базуватись на попередньому етапі рецепції та розуміння; - розуміння розвивається через виконання наказів; - говоріння не повинно бути результатом примусу. 3) Драматико-педагогічний метод: учні оволодівають іноземною мовою, підключаючи не тільки своє мислення, але й емоції. 4) Мовчазний метод: діяльність (пасивна) вчителя, організація та зміст навчального процесу підпорядковується потребам і можливостям учнів.

Поняття інщомовної компетенції у письмі. Навчання техніки письма. Навчання каліграфії.

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою полягає у формуванні в учнів графічних/каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні оволодівають труднощами, які пов'язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається.

З урахуванням тісного зв'язку письма з читанням, оскільки їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодінням технікою читання. Однак у процесі письма, на відміну від читання, графемно-фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів.

Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному мовленні.

Іноземні мови, що вивчаються у школі, використовують латинську графіку. Аналіз системи друкованих знаків українського та латинського алфавітів свідчить про те, що в них є подібні букви (наприклад: Аа, Оо, Хх, Ее, М, Кк, Рр), букви, які частково співпадають у написанні (Тt, Нh, UuI, Вb), і букви, накреслення яких зовсім відрізняється від букв українського алфавіту (Ss, Ff, Rr, Ww, Jj, Zz). Крім того, в різних мовах додатково до букв використовуються діакритичні позначки для окремих фонем

Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.

Для формування графічних/каліграфічних навичок слід використовувати вправи, метою яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, що вивчається. Це можуть бути вправи на написання окремих букв, на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Такі вправи є некомунікативними, проте надання їм ігрового характеру, а саме проведення вправ у вигляді змагання на особисту/командну першість, робить їх вмотивованими і виправдовує їх використання в сучасному навчальному процесі, який характеризується комунікативною спрямованістю та вмотивованістю дій учнів.

Система вправ для навчання письма і писемного мовлення.

На початковому етапі – формування умінь каліграфії та умінь, пов'язаних зі звуко-літерними відповідностями. Середній етап – орфографія. Старший етап – удосконалення. Навчання техніки письма складається з навчання графіки, каліграфії та орфографії. Списування як вид вправ: 1. Письмо дає можливість дітям розкрити свою особистість. 2. Письмові види діяльності допомагають консолідувати свої різноманітні навички. 3. Письмо допомагає у відпрацюванні мовлення та сприяє розвитку пам’яті. 4. Письмо надає можливість дітям „побачити” правило. 5. Письмо забезпечує функціонування свідомих механізмів в опануванні мови. 6. У процесі письма є можливість повернутися до попереднього і подумати на тим, що було написано.