3. Роль і місце самостійної роботи учнів/ студентів при вивченні іноземної мови.

Самостійна навчальна діяльність – це аудиторна та позааудиторна діяльність студента, яка сприяє підвищенню рівня його мовленнєвих навичок. Самостійна робота з іноземної мови є необхідним підготовчим етапом, фундаментом для самостійної діяльності та являє собою процес оволодіння операціями та діями з мовленнєвими одиницями. Самостійна робота з іноземної мови має навчальну мету, а самостійна навчальна діяльність – комунікативну.

Етап самостійної роботи з іноземної мови передбачає види самостійної роботи студентів: самостійне виконання лексичних, граматичних або фонетичних вправ різного типу, самостійне опрацювання текстів, діалогів, складання словника незнайомих слів, глосаріїв, пошук певної інформації, написання творчих робіт (творів, есе), підготовка рефератів, доповідей з наступною усною презентацією тощо. Студенти мають можливість вивчати програмний матеріал самостійно, отримуючи консультації у викладачів.

До можливих видів самостійної роботи з використанням інформаційних технологій можна віднести:

1. Мовні тренінги з лексики та граматики. Використання тренінгів допомагає розвивати навички писемного мовлення, перекладу, розширювати словниковий запас, підготуватися до міжнародних іспитів. Тренінги економлять час викладача, тому що не потрібно перевіряти механічно ступінь володіння лексикою (він має результати, сформовані комп’ютером), викладач продовжує розвивати навички використання лексики у комунікативному процесі.

2. Тести вхідного, проміжного та вихідного контролю знань студентів. Результати тестування вносяться в електронні протоколи, студенти та викладачі можуть ознайомитися з ними в будь-який час.

3. Проблемно-пошукові завдання на базі Інтернет-ресурсів. Для реалізації таких завдань студенти та викладачі використовують інформаційні та комунікаційні служби Інтернету, пошукові системи, каталоги та колекції посилань. Викладач формулює для студентів певну проблему чи ряд проблемних завдань та пропонує механізм для успішної реалізації даної задачі. В залежності від типа завдання технології рішення проблеми можуть бути різними (з урахуванням рівня володіння мовою та навичками використання Інтернет та комп’ютера). 4. Творчі завдання (створення міні-презентацій за темами за вибором). Студентам пропонуються теми, за якими впродовж начального семестру вони готують презентації. Викладач надає консультативну допомогу щодо змісту, джерел інформації, оформлення та захисту роботи. Результатом є комп’ютерні презентації, виконані у Microsoft Power Point, з використанням текстової, графічної, аудіо- та відеоінформації.

24

4. Лінгвістичні основи методики навчання іноземних мов. Знаковий характер мовних явищ.

Мова - це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до покоління. Мовлення - це застосування мови у процесі спілкування. Мова як система - виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер і зобов'язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватися її законам. Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків. З мовних знаків будуються слова, які об'єднуються в речення. Алфавіт — це сукупність знаків (букв), з яких будують слова, а зі слів утворюють речення. Сукупність усіх слів, наявних у будь-якій мові, називається лексикою (гр. - слово). Граматика — це правила, за допомогою яких зі слів і речень будують тексти (сукупність речень).

Ієрархічний спосіб побудови мови.

Підсистеми мови, кожна з яких має власну абстраговану базову одиницю: фонемний рівень — фонему, морфемний — морфему, лексичний — слово, синтаксичний — речення. Проміжними є морфонологічний, фразеологічний та рівень словосполучення. Рівні мови (Р. м.) взаємно пов'язані й підпорядковані один одному: одиниця нижчого рівня звичайно входить до складу одиниці вищого рівня (фонема — до складу морфеми, морфема — до слова і т. д.). Кожному Р.М. властиві внутр. системні зв'язки та особлива структура. Абстраговані одиниці Р. м. реалізуються у мовленні у відповідних конкретних варіантах (наприклад, фонему представляє алофон, морфему — аломорф, лексему — алолекс).

МД суб'єкта включає мову і мовлення як внутрішні засоби та способи її реалізації

Розрізняють чотири основних види МД: аудіювання, говоріння, читання та письмо. Аудіювання і говоріння об'єднує одна матеріальна основа - звукова система мови, ці види МД входять до усного мовлення. Матеріальною основою читання і письма, які відносяться до писемного мовлення, є графічна система мови.