1. Мовлення як вид діяльності.

Діяльність людини в широкому розумінні означає процес активної цілеспрямованої взаємодії суб'єкта з середовищем. Згідно з психологічною теорією діяльності (С.Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв та ін.) людина не пристосовується до реальної дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї завдяки здатності передбачати і свідомо планувати свою діяльність.

Мовленнєва діяльність (МД) розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як "активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою."

Теорія МД розробляється такими вченими як І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, Т.В.Рябова та іншими послідовниками видатного психолога й педагога Л.С. Виготського. МД людей може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної і т. п.). Проте вона може бути й самостійною діяльністю, бо в людини є специфічна потреба, притаманна лише їй, у висловленні думки та одержанні мовленнєвої інформації. Цю потребу називають комунікативно-пізнавальною.

Особливості сприйняття і переробки мовленнєвої діяльності.

Процес читання та аудіювання включає наступні психофізіологічні механізми: 1) зорове/ слухове сприйняття; 2) внутрішнє промовляння; 3) сегментування тексту/ мовленнєвого потоку (вичленення фраз, синтагм, словосполучень, слів); 4) механізм довготривалої памяті (зіставлення зорових, звукових сигналів зі стереотипами у довготривалій памяті та їх упізнавання); 5) механізм оперативної памяті (утримання у свідомості слухача сприйнятих слів та словосполучень протягом часу, необхідного для осмислення фрази чи завершеного фрагмента); 6) механізм антиципації (ймовірне прогнозування структурного, синтаксичного, смислового закінчення фрази, тексту); 7) механізм осмислення (розуміння сприйнятої інформації на рівні значення, смислу, тексту).

Образ, значення, смисл.

Розрізняють 2 основних рівня розуміння тексту: рівень значення (встановлення значень сприйнятих мовних одиниць та їх безпосередніх зв’язків) (рівень мовного розуміння) і рівень смислу/ змісту (розуміння тексту як цілісної мовної одиниці) (рівень надмовного розуміння).

Образ – звукова, зорова інформація (матеріал, що сприймає через аудіо чи зоровий канал).

Роль перекодування у процесі мовлення.

Мовленнєвий сигнал як об’єкт смислового сприймання характеризується спільністю смислового та акустичного планів. Процеси накопичення та переробки смислової та акустичної інформації постійно взаємодіють. Мовленнєвий матеріал групується за смислом – членується, аналізується, об’єднується, і в результаті виділяються смислові опорні пункти для розуміння сприйнятої інформації. Вищою формою смислового групування є процес перекодування інформації при взаємодії мислення і памяті.

2. Навчання діалогічного мовлення.

Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше» учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.

Розглянемо комунікативні, психологічні та мовні особливості цього виду МД. Діалогічне мовлення (ДМ) виконує такі комунікативні функції:

1) запиту інформації— повідомлення інформації,

2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) - прийняття/ неприйняття запропонованого,

3) обміну судженнями / думками / враженнями,

4) взаємопереконання / обґрунтування своєї точки зору. Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби і є домінантною у відповідному типі діалогу.

Розглянемо питання структури діалогу.

Будь-який діалог складається з окремих взаємопов'язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності — від однієї до кількох фраз. У діалозі вони тісно пов'язані одна з одною - за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю (ДЄ). ДЄ є одиницею навчання діалогічного мовлення.

Перша репліка ДЄ завжди ініціативна (її називають ще реплікою-спонуканням або керуючою реплікою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного. Учні повинні навчитися : 1) починати розмову; 2) правильно і швидко реагувати; 3) підтримувати бесіду.

Цілі, зміст і засоби навчання діалогічного мовлення на різних ступенях навчання в середній та вищій школі.

Цілі навчання діалогічного мовлення за Загальноєвропейськими рекомендаціями по рівням - навчити

А1 (навчальна школа) 1) брати участь у діалозі на простому рівні за умови, що співрозмовник готовий повторити або перефразувати свої висловлювання у повільному темпі й допомогти мені сформулювати те, що я намагаюсь сказати. 2) ставити прості запитання та відповідати на такі ж прості запитання, що стосуються сфери невідкладних потреб, або на дуже знайомі теми.

А 2 (середня школа) 1) брати участь у діалозі на простому рівні за умови, що співрозмовник готовий повторити або перефразувати свої висловлювання у повільному темпі й допомогти мені сформулювати те, що я намагаюсь сказати. 2) ставити прості запитання та відповідати на такі ж прості запитання, що стосуються сфери невідкладних потреб, або на дуже знайомі теми.

В1 (старша школа ) 1) спілкуватись у більшості ситуацій під час перебування і подорожі у країні, мова якої вивчається. 2) без підготовки вступити до розмови, тема якої знайома, особисто значуща або пов'язана з повсякденним життям (сім'я, хобі, робота, подорожі та поточні події/новини).

В2 (старша школа профільне спрямування/ 1,2 курс у ВНЗ) 1) брати участь у діалозі з достатнім ступенем невимушеності й спонтанності, так щоб відбулася природна інтеракція з носіями мови. 2) брати активну участь у дискусії у знайомих контекстах, викладаючи й захищаючи свою точку зору (свої погляди).

С1 (3,4 курс) 1) швидко й спонтанно висловлюватись без очевидних утруднень у доборі виразів. 2) гнучко й ефективно користуватись мовою із соціальними та професійними цілями. 2) чітко формулювати думки й точки зору та донести свої погляди у повному обсязі до інших співрозмовників.

С2 (5,6 курс) 1) без зусиль брати участь у будь-якій розмові чи дискусії, легко вживаючи ідіоматичні звороти та колоквіалізми (розмовні слова та вирази). 20 вільно висловлюватись, розрізняючи найтонші відтінки смислу.2) Якщо виникає проблема усунути трудність непомітно для інших.

зміст навчання включає такі компоненти:

1. Сфери спілкування, теми, ситуації.

2. Мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал.

3. Знання, навички та вміння мовлення.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння:

1) уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання);

2) уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи репліки, що мають різні комунікативні функції;

3) уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку;

4) уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру;

5) уміння продукувати ДЄ різних видів;

6) уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи);

7) уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника).

Функціональні типи діалогу

Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють функціональні типи діалогів. Результати досліджень, проведених на автентичних навчальних матеріалах англійською, німецькою і російською мовами, показали, що найпоширенішими є чотири основних типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями/ думками, діалог-обговорення /дискусія.