2. Навчання фонетичного матеріалу (фм). Навчання звуків ім.

Основою будь-якої мови – є звук. Усі види МД базуються за звуках.

Навчання ФМ передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих та складних речень.

Існує кулька критеріїв відбору фонетичного мінімуму.

за ступенем трудності;

за відповідності потребам спілкування;

за критерієм нормативності.

Навчання звуків ІМ.

За ознакою схожості/розбіжності звуків ІМ та рідної усі звуки ІМ умовно розділяють на 3 групи:

звуки максимально наближені до звуків рідної мови за акустичними особливостями та артикуляцією. Формування навичок вимови таких звуків не викликає труднощів, оскільки має місце позитивний перенос навичок з однієї мови в ІМ. Для засвоєння цих звуків можна обмежитись імітацією.

Звуки, які на перший погляд дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками. Сприймання та відтворення цих звуків характеризується високим степенем інтерференції. Учні переносять навички вимови цих звуків з рідної мови на іноземну, що призводить до появи акценту та помилок на різні змісту. Звуки цієї групи вимагаються від учителя посиленої уваги та спец. тренування в різних вправах!!!!!

Звуки які не мають аналогів у рідній мові учнів. Звуки цієї групи також викликають труднощі при засвоєнні, тому що має місце формування абсолютно нової артикуляційної бази.

Тож, належність звука до тієї чи іншої групи зумовлює методику його засвоєння – способи ознайомлення учня з ним, вибір і кількість вправ, що потрібні для володіння даним звуком у рецепції та (ре)продукції.

Процес навчання:

ознайомлення учнів з новими звуками ІМ

автоматизація дій учнів з новими звуками

Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються вправи на 1) рецепцію та 2) вправи на репродукція (продукцію). Вони пов’язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух) так і вимовних (артикуляційних) навичок.

вправи на рецепцію звуків.

Націлені на розвиток фонематичного слуху (здатності розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення)

Це – некомунікативні вправи на

1) впізнавання (наприклад: підніміть руку, коли почуєте звук ____, або довгу голосну…; порахуйте скільки разів у вірші трапиться звук _____);

2) диференціацію (прослухайте пари слів і скажіть, чи однакові в них звуки (перші приголосні). Поставте знак +, якщо вони однакові, знак -, якщо різні

1) this-thick 2) that-those 3) thought-thin

(Ключ: 1-, 2+, 3-)

ідентифікацію ( прослухайте слова із звуками ____. Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком або червона картку для звука ____ та зелену для звука _____).

!!!! Питома вага вправ на рецепцію значно менше ніж на репродукцію. Тому учитель швидко переходить до рецептивно-репродуктивних вправ, в яких поєднується 2 цілі – формування слухових та вимовних навичок.

вправи на репродукцію звуків

матеріал для репродуції – окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.

Це – рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні вправи)

Некомунікативні імітативні вправи: увага звертається на характеристики звуку, що робить імітацію свідомою

Умовно-комунікативні – імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, відповіді на запитання.

НК вправи: 1) прослухайте слова із звуком____. Повторіть їх, звертаючи увагу на ____; 2) прослухайте пари слів, словосполучення… із звуками __- та ___, Зверніть особливу увагу на______.

УК вправи: 1) прослухайте мої твердження. Якщо вони правильні – підтвердіть їх (на слухання та імітацію); 2) дайте лаконічні (повні) відповіді на мої запитання (до малюнка, предмета).

Етапи навчання ФМ у школі:

Перший: мета: формування слухо-вимовних навичок

Другий, третій: підтримка та вдосконалення навичок вимови, а також на запобігання помилок.

Відмітимо, що крім спеціальних вправ для формування та вдосконалення слухо-вимовних навичок учнів використовується заучування напам’ять скоромовок, приказок, віршів тощо. Це спрямовано на формування правильної вимови.

КОНТРОЛЬ (К) НАВИЧОК І ВМІНЬ ПРАКТИЧНОГО ВОЛОДІННЯ ІМ. КОНТРОЛЬ І ОЦІНЮВАННЯ УМІНЬ ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОГО ЧИТАННЯ.

К – складова частина системи навчання ІМ. Завдіння К - є визначення та оцінювання сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь. Мета К – управління процесом навчання ІМ.

Як складник системи навчання К має свої функції, види, форми, засоби та об’єкти.

Успішна реалізація функцій контролю впливає на ефективність як контролю так і всього процесу навчання.

ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ:

Зворотного зв’язку (керування процесом навчання ІМ. Діє у 2 напрямках: 1) у напрямі до вчителя: несе інформацію про рівень успішності учнів. Дає можливість оцінити методичну ситуацію і внести необхідні корегуючі зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення режиму і тривалості їх виконання, послідовності організації всієї навчальної роботи з учнями;

2) у напрямі до учня: дає інформацію про їх успішність. Можливість здійснення самооцінки досягнень, планувати подальшу навчальну діяльність.)

Оціночна (реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка є орієнтиром для учнів у подальшій діяльності та основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту).

Навчальна ( вдосконалення знань й умінь та їх систематизація . В процесі перевірки учні повторюють вивчений матеріал – вони не тільки воспроизводят те що вивчили раніше, але й застосовують знання та уміння у новому контексті. )

Розвивальна (розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання контрольних завдань: оперативні слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух та ін. + розвиток спеціальних умінь, які дозволяють виконати завдання найкращим чином (вольові якості особистості учня, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни) + розвиток інтересу, мотивів учня до вивчення ІМ)

Коригуюча

Стимулююча

Попереджаюча

ВИМОГИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ: Для того, щоб ці ф-ції реалізувалися у практиці навчання, К мають бути притаманні такі якості:

Систематичність (реалізується за умови його регулярного проведення у процесі навчання Ім на всіх етапах навчання - модулі).

Репрезентативність (К має бути охоплений весь мовний та мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється);

Цілеспрямованість (К має бути спрямованим на певні мовленнєві навички і вміння, рівень досягнення яких визначається та оцінюється);

Об’єктивність (застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів);

Диференційований підхід (уклін в сторону різних програм навчання);

Виховна цінність.

ВИДИ І ФОРМИ КОНТРОЛЮ ІКК

Критерії визначення видів К:

за зв’язком з процесом навчання

а) включений

б) відстрочений

за часом реалізації

а) поточний

б) рубіжний (модульний)

в) підсумковий

г) тематичний

д) заключний

за рівнем уніфікованості

а) стандартизований

б) нестандартизований

Критерії визначення форм К:

за охватом студентів

індивідуальний – фронтальний – парний - груповий

за способом реалізації (оформлення відповіді)

усний - письмовий

за використанням рідної мови

одномовний - двомовний

за способом організації

контроль з боку викладача – самоконтроль – взаємоконтроль

за використанням ТЗН (пов’язаний з використанням комп’ютерів, тестування)

КОНТРОЛЬ І ОЦІНЮВАННЯ УМІНЬ ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОГО ЧИТАННЯ

ОЧ – читання з розумінням основного змісту тексту – найбільш розповсюджений вид читання у всіх сферах життя.

ОЧ – читання про себе, без вказівки на використання здобутої інформації.

Особливості ОЧ:

Високий темп ознайомлення з усім текстом, точність розуміння основного змісту та найбільш суттєвих деталей.

З метою виявлення розуміння учнями основної інформації тексту виконуються наступні вправи:

1. прочитати заголовок і сказати про що може йтися у тексті. Прочитайте текст та перевірте сої гіпотези.

2. Прочитайте текст і виберіть з малюнків один, що найточніше передає основний зміст прочитаного

3. Прочитайте текст і придумайте (оберіть) до нього заголовок

4. коротко передайте основний зміст тексту рідною мовою.

5. підібрати до запитань правильні відповіді згідно з основним змістом.

14

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ІМ В РІЗНИХ ТИПАХ СЕРЕДНІХ І ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Принципи навчання – (за Гальсковою та Гез) першооснова, закономірність, згідно якої повинна розвиватися і функціонувати ситема навчання.

: на дидактичні та методичні

ДИДАКТИЧНІ:

Наочності

Створення умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення.

-слухова наочність

-зорова наочність

Н. – виконують ф-цію зразка ІМ

- забезпечує успішне оволодіння іншомовною діяльністю: А,Ч,П,Г

Посильності

Відбір матеріалу з урахуванням рівня підготовки, зрозумілі завдання

Що може впливати: обсяг, темп, невідповідність рівня реальних умінь учнів

Міцності

Може бути забезпеченим шляхом підвищення змістовності навч. процесу, пошуку асоціацій, мобілізаціх мислення і почуттів. Пам’ять!!!

Свідомості (найважливіший принцип!!!!!) передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного та мовленнєвого матеріалу, реалізується усією організацією навчання

! усвідомлення мовн. явища (моделювання ситуацій, повідомлення правил-інструкцій, виділення характерних ознак явища, звертання до контексту.

Свідоме оволодіння ІМД забезпечує сталість набутих навичок та умінь, дає можливість здійснювати самоконтроль та самооцінку.

Учень РОЗУМІЄ, а не повторює механічно.

Науковості

Пропонуються надійно обгрунтовані у сучасній науці положення.

Процес навчання має проходити з урахування даних науки про особливості мови

Активності

Учень-активний учасник навч процесу.

Типи активності:

-Інтелектуальна;

-емоційна.

У сукупності вони створюють сприятливі умови для оволодіння ІМ

виховуючого навчання

Можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний розвиток. Можливість здійснювати самостійне навчання. Учень – рівноправний суб’єкт, тому має приймати участь в організації.

Виховання рис характеру.

Індивідуалізації

Урахування інд-псих особливостей учні. Обізнаність вчителя з особливостями учнів та способами індивідуалізації навчання

МЕТОДИЧНІ

Комунікативності

Сприяє досягненню головної мети навчання ІМ. Передбачає побудову процесу навчання ІМ як моделі процесу реальної комунікації. Зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу.

домінуючої ролі вправ

вправи спонукають до здійснення мовленнєвих дій.

Переважна частина уроку з ІМ має бути присвячена вправлянню.

взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності

Розвиток навичок та умінь в комплексі

урахування рідної мови і культури

можливість спрогнозувати труднощі

+

взаємопов’язаного навчання мови і культури

автентичності навчальних матеріалів

професійної спрямованості іншомовного спілкування

розвитку автономії

індивідуального розвитку вторинної мовної особистості

Загальнодидактичні принципи (за Гальсковою та Гез)

особистісно орієнтованої спрямованості навчання

свідомості

творчого характеру навчання

діяльнісного характеру навчання

автономності навчання