Колискова.
Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній!
Цей особливий спів позначен тихим мелодійним звучанням. Лагідний материнський наспів заслав у дитячу душу любов до людини, до природи, до всього живого.
Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, захисники рідної землі та мудреці…
Вслуховується в слова колискових та уявляю немовлятко… Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротах. стоїть кіт у червоних чоботях… А над усім - люба Матинко, ніжне серце якої переповнено безмежною любов’ю до дитини…
М
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час.
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
( Леся Українка)
ОРІЄНТОВНІ ТВОРИ ДЛЯ СПРИЙМАННЯ |
В.Подвала. «Музичні загадки»; Д.Кабалевський. «Кавалерийська»; Д.Кабалевський «Клоуни»; П.Чайковський. «Хвороба ляльки»; П.Чайковський. «Нова лялька»; В.Косенко. «Пасторальна»; В.Косенко. «Дощик»; В.Косенко. «Не хочуть купити ведмедика»; М.Парцхаладзе. «Осінній дощик»; І. Беркович. «Українська мелодія»; Р.Шуман. «Сміливий вершник»; Українські народні пісні ( колискові): - «Повішу колиску», - «Ходить зайчик».
|
ВАРІАТИВНІ ТВОРИ ДЛЯ СПРИЙМАННЯ |
В. Косенко. «За метеликом»; Е. Гріг. «Похід гномів»; Е. Гріг. «Пташка»; С. Майкопар. «У садочку»; М.Сильванський. «Сумна пісня»; М.Сильванський. «Полька «Комарики»; Я. Степовий. «Колискова»; Л. Колодуб. «Лялька співає»; Д. Кабалевський. «Зайчик дражнить ведмедика»; П. Чайковський. «Старовинна французька пісня»; Г. Сасько. «Джерельце»; Г. Сасько. «Синички».
|
КОЛИСКОВА
Ой
ходить сон коло вікон,
А
дрімота коло плота,
Питається
сон дрімоти:
«Де
ж ми будем ночувати?»
«Де
хатонька теплесенька,
Де
дитина малесенька,
Туди
підем ночувати,
І
дитину колихати.
Там
будем спочивати
І
дитину присипляти.
Спати,
спати, соколятко,
Спати,
спати, голуб’ ятко!»
Колисанка ( колискова пісня) - жанр народної ліричної пісні.
Колисанку співає мати ( зрідка бабуся), аби заколисати, залюляти, приспати, приспівати дитину.
Колисанки переважно короткі.
Ритм і темп - зумовлені темпом гойдання.
Мелодія - наспівна, нескладна.
Мета колисанки - відповідними рухами, монотонним співом і приємними дитині словесними образами спонукати до сну малого слухача.
Музична і словесна форма та самий зміст колисанки вказують на прадавнє її походження, на його спорідненість із магічними навіюваннями - замовляннями.
Колискова
- це душа, яка ходить навшпиньках. Почути
її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати.
Як
сповідь матері над колискою.
Коли
вгамовуються, стихають людські чвари,
коли натруджена - вечірня чи вранішня
земля дихає безгомінням, коли помислами
і надіями відкриваються простір і небо,
а світ стає милосерднішим, ближчим до
серця - тоді в серці матері народжується
пісня, тоді над колискою вона щемко,
тремтливо і ніжно виспівує свою
незглибиму душу.
Тож
навчимося слухати материну сповідь.
Колискова
пісня - то лише крапля в пісенному океані
народного мелосу.
Тож
милозвучна крапля музично - поетичного
мистецтва,
самобутня перлина народного витвору
існує завжди.
В
колискових - радість звучання мелосу
і мудріть народного слова, в них - любов
мати чи бабусі які кличуть - накликають
сон для своєї дитини.
За
печкою поет сверчок.
Угомонись,
не плачь, сынок,-
Там,за
окном, морозная,
Светлая
ночка звездная.
Спят
сладким сном все детушки,
Глянь-ка
на чисто небушко-
Видишь,
сверкают звездочки,
Месяц
плывет на лодочке.
Ты
спи, а я спою тебе,
Как
хорошо там на небе,
Как
нас с тобою серый кот
В
санках на месяц увезет.
Будут
орехи, сладости,
Будут
забавы, радости,
Будут
сапожки новые
И
пряники медовые.
Милый,
поспи хоть капельку-
Дам
золотую сабельку,
Глазки
закрой скорей, сынок,
Неугомонный
мой сверчок.
