11. Епілепсія

Епілепсія (від грецького походження - бути схопленим) - це психічне

захворювання, якому властиві судорожні припадки з утратою свідомості,

258

періодичні гострі психічні розлади і поступово зростаюча деградація

особи.

Етіологія епілепсії невідома, однак вчені-медики вважають, що в

етіології й патогенезі епілепсії вирішальну роль відіграють два фактори:

зміни в обміні речовин, що викликають явища аутоінтоксикації

(самоотруєння організму) і зміни в діяльності центральної нервової

системи,

Важливою характерною ознакою епілепсії є судорожний

епілептичний припадок, що починається раптово, часто зненацька і для

самого хворого. У деяких хворих припадок починається з провісників -

головний біль, роздратованість, серцебиття, загальне нездужання тощо.

Іноді припадок починається аурою - протягом кількох секунд у хворого

виникає рухове порушення (біг, кружляння на місці, вигукування окремих

слів). Інколи має місце афект страху, жаху. Потім раптово хворий падає,

непритомніє й у нього починаються тонічні судороги - загальна різка

напруженість мускулатури. Тіло хворого витягується, пальці стискуються

в кулаки, щелепи стиснуті, зіниці розширені, не реагують на світло,

подиху немає. Це триває 20 – 30 секунд і поступово переходить у клонічні

судороги - спочатку з'являються безладні окремі рухи) що поступово

посилюються, переходять у різкі згинання й розгинання кінцівок. Обличчя

викривляється у гримасу, на губах з'являється піна, що має домішок крові

(прикушується язик). Подих частішає, стає уривчастим, клекоче, обличчя

синіє, вкривається потом. Іноді спостерігається мимовільне

сечовипускання й вихід калу. Поступово судороги припиняються і стан

приходить у норму. Тривалість припадку - 2-3 хвилини. Після припадку

хворі іноді відразу приходять у себе, іноді ж якийсь час перебувають у

259

стані приголомшення і, найчастіше, засинають. Після пробудження вони

почувають розбитість, сонливість. Про припадок, що відбувся, вони нічого

не пам'ятають.

Частота припадків у різних хворих різна: 1-2 рази на місяць, іноді

кілька разів на місяць, у деяких хворих припадки відбуваються один за

одним -епілептичний стан. У таких випадках може настати смерть від

асфіксії.

Іноді хворий переживає так звані малі припадки, що також

супроводжуються втратою свідомості, але на 1-2 секунди, він не падає, у

нього відбуваються окремі судорожні посіпування. При цьому настає

короткочасна втрата свідомості - під час роботи, розмови хворий блідне,

погляд його спрямований уперед, хворий завмирає. Коли він отямлюється,

продовжує роботу чи перервану розмову, про те, що з ним трапилося, не

пам'ятає. У такому стані при роботі на транспорті може статися нещасний

випадок, створитись аварійна обстановка.

Крім великих І малих припадків у хворих епілепсією можуть

спостерігатися періодично виникаючі короткочасні психічні розлади - так

звані психічні еквіваленти. Вони можуть наставати замість припадків або

поряд із судорожними припадками. До психічних еквівалентів відносять

дисфорії, сутінкові стани свідомості і так звані особливі стани.

Дисфорії - це періодичні розлади настрою: злісно-тужливий настрій,

коли хвора людина не знаходить собі місця, свариться без усякого

приводу, чіпляється до оточуючих. Нерідко в такому стані хворі агресивні.

260

У хворих епілепсією може раптово виникати сутінковий стан

свідомості, при якому сприйняття навколишнього викривлюється,

порушується орієнтування в часі й у простоті, хворий не у змозі

осмислити навколишнього. Нерідко хворі переживають афект страху,

злості, туги. Часто спостерігаються марення, галюцинації. Характерним

для сутінкового стану свідомості автоматизм - прагнення бігти, рухати

руками. Сутінковий стан свідомості може тривати від декількох хвилин до

декількох годин, рідко - до кількох тижнів.

Спогад при такий стан не зберігається.

При особливих станах має місце сприйняття навколишнього світу, а

також власного тіла. Хворі тривожні, розгублені. Контакт з оточуючими

людьми може зберігатися. Під впливом уривчастих галюцинацій,

маревних Ідей хворий може вчиняти агресивні дії - наносити тяжкі

поранення з властивою для них жорстокістю.

Хронічні зміни психіки при епілепсії. З боку афективно-вольової

діяльності спостерігається роздратованість, схильність до вибухів гніву з

незначного приводу, іноді злостивість, мстивість, схильність до агресії,

насильства.

Інтелект і пам'ять при цьому захворюванню поступово слабшають.

Спостерігається уповільнення сприйняття, мислення, хворий не може

відрізнити головного від другорядного, деталізує, вживає зменшувальні

слова. Хворі мляві, кропіткі, педантичні, іноді улесливі, піклуються про

особисте благополуччя, егоїстичні.

261

При високому ступені інтелектуального занепаду виникає

епілептичне слабоумство. Крім слабоумства виявляють полюсність

емоцій: слащавість, злостивість, жорстокість і таке ін.

Судова-психіатрична оцінка епілепсії складна, вимагає серйозного

вивчення кожного конкретного випадку.

Наявність епілепсії не позбавляє хворого осудності. Тільки за

наявності психічної деградації особи, епілептичного слабоумства, при

психічних еквівалентах може йти мова про неосудність, коли хворий не

здатний усвідомлювати свої дії і керувати своїми вчинками.

12. МАНІАКАЛЬНО-ДЕПРЕСИВНИЙ ПСИХОЗ

Маніакально-депресивний психоз характеризується періодично

виникаючими фазами маніакальних і депресивних станів, їх чергування

відбувається через різні проміжки часу. Хворі звичайно, добре пам'ятають

перенесену хворобу і критично ставляться до пережитих хворобливих

станів.

Це функціональне захворювання, яке не супроводжується

органічними змінами у головному мозку. У проміжках між приступами

психічна діяльність цілком відновлюється.

Походження даного захворювання невідоме, але вважають, що певну

роль відіграє спадкоємна схильність.

Клінічне маніакально-депресивний психоз виявляється у двох

випадках приступів: маніакальному й депресивному.

262

В основі маніакального приступу лежить тривала перевага процесів

збудження над процесами гальмування в головному мозку. Для такого

приступа характерна наявність трьох ознак: підвищений настрій (ейфорія),

прискорене мислення і психомоторне збудження.

При маніакальному приступі гарний настрій доходить іноді до

екзальтації. Відмічається підвищення потягів - підвищується апетит,

сексуальні потреби, з'являється прагнення оголюватися.

Рухове збудження виявляється в посиленій рухливості, жестикуляції

й у живій міміці. Хворі танцюють, співають, декламують. Іноді з'являється

гнівливість, шаленість із руйнівними діями.

Мислення прискорене, причому асоціації не за змістом, а за

звучанням. Хворі говорять не умовкаючи, кричать до хрипоти. Їх увага

хитка, швидко відволікаються. Хвора людина вважає, що все може

зробити, береться за різні справи, але нічого не здатна зробити через

відволікання Й збудження.

В основі депресивного приступу лежить тривала перевага процесів

гальмування над процесами порушення в головному мозку. Клінічне

депресивний приступ виявляється у зниженому настрої, тузі, з'являється

"ідея самозвинувачення" (вважають себе винними перед близькими в тому,

що завдали нещастя родині), рухи їх уповільнені із зусиллям. Міміка

застигла.

Хворі болісно переживають відчуття загальмованності й нездатності

діяти. Думають із зусиллям. Мова уповільнена, монотонна. Іноді виникає

депресивний ступор.

263

У соматичному стані апетит у хворих поганий, вони худнуть.

Спостерігається частішання пульсу, розлад сну, порушення обміну

речовин, порушення серцево-судинної й шлунково-кишкової діяльності.

Маніакально-депресивним психозом хворіють переважно жінки. Перебіг

захворювання частіше сприятливий, хвороба не прогресує і не призводить

до слабоумства.

Звичайно, хворі маніакально-депресивним психозом рідко вчиняють

злочин, але у стані туги, вибуху Ідей самозвинувачення вони можуть

покінчити життя самогубством чи вчинити розширене самогубство.

Різновидом маніакально-депресивного психозу є циклотимія. Це

захворювання виявляється в таких самих приступах, але всі симптоми

набагато слабкіші.

Хворі маніакально-депресивним психозом у період між приступами -

психічно повноцінні люди й у випадку вчинення злочини визнаються

осудними. Тільки під час приступу, при симптомах порушення психіки,

коли хворий не може усвідомлювати своїх дій і керувати ними, він

визнається неосудним.