10. Шизофренія

253

Ознайомившись з основними синдромами і симптомами психічних

захворювань, переходимо до вивчення окремих психічних захворювань,

що найчастіше зустрічаються.

Шизофренія - найбільш поширене психічне захворювання. Сама

назва характеризує його основний синдром - розщеплення психіки (слово

шизофренія походить від двох грецьких слів: схизо - розщеплення,

розколювання; френум - розум).

Симптоматика цього захворювання надзвичайно різноманітна.

У хворих порушується цілісність, координація вищої нервової

діяльності, що дезорганізується. У ряді випадків вони розуміють, що

відбувається з ними, але вважають, що на них впливає сила ззовні.

Порушень пам'яті у хворих шизофренією не спостерігається. Вони

занурені в себе і у світ своїх переживань, не цікавляться навколишнім.

Вони замкнуті, відсторонені від реальності, часто не відповідають на

запитання (мутизм).

У хворих на шизофренію спостерігаються галюцинації та

псевдогалюцинації імперативного характеру, марення, переслідування,

впливу, ставлення.

Щодо мислення відбуваються такі зміни: розщеплення мислення,

при якому страждає логіка, хоча граматичні фрази можуть бути

побудовані правильно; паралогічне мислення - коли висновки не

відповідають судженню; резонерство - пусті мудрування. Частим видом

порушень є своєрідне порушення мислення, наприклад, виникає зупинка

думок.

254

У періоді загострення емоційний стан характеризується безладною

зміною чи сполученням афектів: розгубленості, туги, тривоги, страху,

гніву, захвату, екстазу.

Хворий може одночасно ставитися позитивно й негативно до події,

що відбувається - амбівалентність.

В емоційній сфері спостерігається збідніння емоцій аж до емоційної

тупості.

Вольова діяльність при шизофренії - хворі мляві, бездіяльні, іноді

перебувають у стані ступору - нерухомі. Інколи виявляється негативізм

хворі чинять опір будь-якому втручанню в їхнє життя (не дають себе

одягти, умити, розчесати, відмовляються від їжі). Деякі хворі роблять

однотипні рухи, викрикують однотипні фрази, гримасують, манірничають,

можуть завмерти в якій-небудь, іноді дуже незручній позі.

Початок захворювання проходить по-різному. Нерідко людина

звертається з невротичними скаргами: підвищена стомлюваність, головний

біль набуває характеру розпирання, розлад сну (у підлітків - сонливість, у

дорослих - безсоння). Виникають розгубленість, порушення мислення, що

виявляється в утрудненні розуміння й осмислення подій і явищ. Хворий

важко засвоює прочитане, висловлювання оточуючих. Вони стають

нетовариськими, прагнуть самоти. Іноді виникають злостивість, ворожість

до людей і, особливо часто-до близьких. Хворі стають недовірливими,

підозрілими.

Описана симптоматика характерна для повільного перебігу хвороби.

У таких хворих може зберегтися формально правильна оцінка ситуації.

255

Патологія поведінки виявляється в незвичайних, незрозумілих для

оточення небезпечних діях.

Захворювання може починатися депресією - хворий стає тужливим,

загальмованим, вважає себе неповноцінним, що до нього погано

ставляться. Можуть раптово виникати порушення з неправильним

поводженням. Хворий не орієнтується, рухливо збуджений, неспокійний,

його мова має уривчастий характер. Висловлює маревні ідеї.

Ступорозний стан у первісному періоді супроводжується

фантастичними переживаннями. По виході зі ступору хворі пам'ятають те,

що вони переживали, а реальних фактів не пам'ятають.

Перебіг шизофренії прогредієнтний - хвороба поступово прогресує,

призводить до зниження інтелекту та до слабоумства.

Існують такі види шизофренії:

Проста форма шизофренії звичайно починається в молодому віці,

розвивається поступово. Хворі мляві, байдужі, перестають стежити за

своєю зовнішністю. Скаржаться на порожнечу в голові, відсутність думок,

підозрілі. Симптоми захворювання поступово наростають. Результат

захворювання несприятливий - апатичне слабоумство.

Гебефремнічна юнацька форма шизофренії схожа на просту форму.

Виникає, звичайно, в юнацькому віці. Хворим властива підвищена рухова

активність, що має неорганізований характер - хворі метушливі, роблять

одноманітні (стереотипні) рухи, стрибають, гримасують і таке ін.

256

Емоційне порушення виявляється через голосний сміх, плач,

пустотливість. Мова хворого має уривчастий характер. Іноді

спостерігається марення величі та переслідування. Прогноз несприятливий

- апатичне слабоумство з яскраво вираженим роздвоєнням мислення.

Кататонічна форма шизофренії характеризується руховими

порушеннями, що виявляються або в кататонічному порушенні, або в

кататонічному ступорі. Хворий набуває ембріональної пози - руки і ноги

зігнуті й підведені до тулуба або витягнуті. Змінити насильно позу

неможливо. Цій формі властивий негативізм; він може бути активним

(хворий робить усе навпаки) або пасивним (хворий не виконує команди).

Від додаткових сильних подразників, як правило, зростає загальмованість.

При звертанні до хворого тихим голосом іноді вдається одержати

адекватну реакцію.

Ступор може зривати від декількох днів до багатьох років. Дана

форма захворювання проходить приступоподібно, бувають ремісії

(поліпшення у стані здоров'я).

Параноїдній ФОРМІ шизофренії властиве марення. Типовим є

марення ставлення, переслідування, отруєння, фізичного впливу,

іпохондричне марення. Часто виникають галюцинації.

Цим захворюванням страждають, як правило, у молодому віці та у

віці ЗО - 40 років. Хворі вважають, що до них погано ставляться, якось

особливо на них дивляться, що живуть вони не самі по собі, а під впливом

сили ззовні. При Іпохондричному маренні хворі стверджують, що

внутрішні органи в них атрофовані, мозок зсохнутий, окремі частини тіла

спотворені.

257

Марення при цій формі шизофренії систематизоване, але з

наростанням слабоумства залишаються окремі маревні переживання.

Парафренія подібна до параноїдальної форми шизофренії, їй

характерні яскраві, систематизовані, емоційно насичені маревні ідеї.

Розвиток захворювання уповільнений. У хворого спочатку виникають

невростенічні скарги, підозрілість, маревні Ідеї. Пізніше хвороба

ускладнюється.

Судово-психіатрична оцінка шизофренії. У переважній більшості

випадків хворі шизофренією визнаються неосудними. Тільки у разі, коли

дефект психіки незначний і немає змін особистості, хворого можуть

визнати осудним.

У перебігу шизофренії можуть спостерігатися ремісії. У хворих

з'являється повне чи часткове критичне ставлення до себе. Ремісії можуть

бути повні або часткові. Часткові зустрічаються частіше і хворі в цьому

стані, як правило, визнаються неосудними.

Етіологія шизофренії дотепер невідома. Багато вчених вважають, що

саме захворювання не успадковується, але успадковується схильність до

шизофренії. За несприятливих умов (сильні нервові потрясіння, стихійне

лихо, ослаблення організму важкою хворобою) може виникнути дане

захворювання.