23. Симуляція психічних розладів

Симуляцією у психіатрії с навмисне удавання неіснуючого

психічного захворювання чи психічного розладу.

Вдаються до симуляції для того, щоб уникнути покарання й

відповідальності за вчинений злочин, полегшити режим перебування в

місцях ув'язнення, звільнитися від громадянських обов'язків.

Існує симуляція вміла й невміла. Це залежить від обраного для

симуляції захворювання, від ознайомленості симулянта з ознаками

захворювання, що симулюється, і наскільки сам симулянт до цього

здатний.

Відома так звана попередня і превентивна симуляція - коли симулянт

звертається в лікарню ще до виникнення конфліктної ситуації.

Звичайно психічно хворі вважають себе здоровими. Щоб не

викликати підозр, симулянт не скаржиться, а умисно наштовхує лікаря на

291

'думку про хворобу підекспертного (пише рідним записки, намагаючись,

щоб ці записки потрапили до лікаря).

Якщо симулює психічно здорова людина, йдеться про правдиву

симуляцію. Симулювати можуть і психічно хворі. Це симуляція на

патологічному грунті. Іноді має місце продовжена симуляція, коли

людина, яка хворіла психічним захворюванням, продовжує свідомо

симулювати симптоми попереднього захворювання.

Понадсиміуляція (сюрсимуляція) - удавання нової, невластивої для

даного захворювання симптоматики (наприклад, понадбезглузда

поведінка, грубі розлади пам'яті, невластиві шизофренії).

Найчастіше симулюють слабоумство, хоча його дуже важко

симулювати. Звичайно утрирують відповіді на прості запитання.

Симулянти удаючи галюцинації і марення, використовують одні й

тіж самі вислови.

При удаванні ступору, мутизму симулянт вибирає зручну позу, вираз

обличчя в нього злісний, напружений, він червоніє, коли йому нагадують

про неприємні події.

Симулятивне порушення мас грубий характер, із безглуздими

витівками, криками, метанням, нанесенням собі легких поверхневих

ушкоджень.

Симуляція порушення свідомості звичайно має карикатурний,

непереконливий характер.

292

Для визначення наявності якого-небудь психічного захворювання

повинна бути визначена цілісна клінічна картина, а не окремі симптоми й

синдроми свідоме душевного захворювання.

Іноді, досить рідко спостерігаються випадки дисимуляції приховання

наявного душевного захворювання. Це симуляція здоров'я душевно

хворою людиною.

Розпізнавання симуляції викликає значні труднощі, але в переважній

більшості випадків симуляція розпізнається судовими психіатрами.