21. Психопатії

У результаті вроджених чи набутих (у результаті захворювання)

аномалій вищої нервової діяльності утворюються патологічні характери -

психопатії. При цьому порушується гармонія емоційно-вольових

властивостей особи, але інтелект зберігається. Не спостерігається

психопатичних синдромів - марення, галюцинації, розладу свідомості.

Психопатії формуються під впливом зовнішніх факторів середовища,

виховання. Стан не прогресує на відміну від психічних захворювань

(шизофренії, епілепсії, прогресивного паралічу).

286

Психопатії умовно поділяються на такі форми: збудлива, істерична,

параноїдна.

Збудливі психопати схильні до частих бурхливих афективних

розрядів, емоційно напружені, нестримані, гнівливі. У стані гніву

агресивні - лаються, б'ються. Іноді така реакція виникає повільніше і

триває довше. Під впливом сприятливого зовнішнього середовища,

гарного виховання ці риси характеру згладжуються, і, навпаки, при

несприятливих умовах - загострюються.

Мінливі психопати не здатні до тривалої напруженості. Вони швидко

й легко міняють настрій, не можуть надовго зосередитися на одній справі,

легко навіювані і швидко підпадають під чужий вплив.

Астенічні психопати - це люди з підвищеним гальмуванням, слабою

нервовою системою. Вони нерішучі, недовірливі, дуже вразливі,

сумніваються у правильності своїх вчинків, завжди незадоволені собою.

При зриві перенапруженого гальмового процесу можуть виникати важкі

агресивні розряди. У них бувають нав'язливі стани (нав'язлива лічба,

страх, думки), нав'язливі рухи. вчинки. Це спостерігається у психастеніків

(різновид астенічних психопатів).

І.П. Павлов вважав, що у психастенічних психопатів переважає друга

сигнальна система над першою, спостерігається інертність нервових

процесів. В їхньому мисленні відбувається відрив від реальності, вони

схильні до марних думок, їх мучать тривога й сумніви, вони постійно

контролюють свої дії.

287

Судово – психіатрична оцінка психопатій властива захопленість

якою-небудь ідеєю, і жодних заперечень вони не сприймають, відкидають.

Не згодних з їх ідеєю вони вважають ворогами, борються за свої ідеї. До

параноїдних психопатів належать сутяги. Всі вони розумове обмежені.

Усім видам психопатії характерне різке погіршення стану при

несприятливо сформованій для них ситуації.

Судово-психіатрична оцінка психопатій базується на тому, що

психопатія не є психічною хворобою у вузькому сенсі. Вона являється в

особливостях темпераменту й характеру. У більшості випадків психопати

здатні правильно оцінювати свої дії і керувати ними. Тому їх визначають

осудними. Бувають випадки, коли зміни характеру психопатичної особи

такі глибокі, що цей стан уподібнюється до психічної хвороби, тоді

психопата визнають неосудним.

Експертиза стосовно психопатів може мати місце й у цивільних

справах, коли необхідно встановити їх дієздатність. Це питання зважається

також, як і питання осудність І неосудність.

22. Неврози та реактивні стани

Неврози та реактивні психози є зворотними психічними розладами,

що виникають під впливом психічної травми, важких психічних

переживань та емоційної перенапруги. Вони мають функціональний

характер, головний мозок не зазнає органічних змін.

Неврози виникають під впливом гострої чи тривалої травмуючої

ситуації (сварки в родині, із сусідами тощо}. Сприятливими факторами є

виснаження організму і нервової системи (перенесені інфекції,

288

інтоксикації, стомлення). Захворювання розвивається повільно, поступово

і клінично виявляється у вигляді скарг на порушення серцево-судинної

діяльності, шлунково-кишкового тракту, розладу сну. У психічній сфері

спостерігається емоційна нестійкість, дратівливість, порушення уваги та

ін. У легких випадках людина може продовжувати свою звичну роботу,

але швидко втомлюється й боїться, що не справиться з нею. Такі

порушення можуть виникати при неврастенії. Спостерігаються істеричні

припадки, паралічі, парези кінцівок, контрактури м'язів, зниження

чутливості, іноді сліпота і глухота.

При неврозах спостерігаються й соматичні симптоми: будь-яке

захворювання може функціонально виявлятися в істериці (гострий живіт,

висипки й ін.). Психічні порушення сутінконий стан свідомості,

пуерилізм, ступор, псевдодеменція та ін.

Невроз нав'язливих станів виявляється у нав'язливих думках,

спогадах, сумнівах, нав'язливих емоціях, діях, страхах (страх їздити в

закритих трамваях, тролейбусах).

Хворий критично ставиться до нав'язливості і переборює її. Для

полегшення свого стану може виконувати захисні ритуальні дії.

Реактивні психози можуть бути короткочасними (гострими) і три-

валими (хронічними).

Психогенний ступор виникає під впливом катастрофічного

подразника (стихійного лиха), при цьому настає повна нерухомість,

заціпеніння, немає ніяких психічних функцій. Хворий перебуває в одній

позі, не розмовляє. Якщо говорить, то мова його одноманітна. Свідомість

289

порушується, стає неясною, звуженою. Закінчується цей стан звичайно

видужанням. Тривати він може від декількох хвилин до декількох годин і

навіть доби.

Іноді ж розвивається короткочасний сутінковий стан свідомості з

руховим збудженням, хаотичними діями, метанням, дізорієнтуванням.

Може виникати реакція паніки, коли людина викидається з висоти в той

час, коли ще можна вийти з палаючого будинку. Спогадів про цей стан

звичайно не зберігається.

Психогенні реакції істеричного типу можуть виявлятись у

самонавіюванні, іноді вони виявляються в синдромі псевдодеменції -

помилковому слабоумстві. На фоні звуженої свідомості людина може

поводитися начебто навмисно безглуздо. Інколи вони проходять із

психомоторним розгальмуванням, пустотливістю - хворий сміється,

витріщає очі, вираз обличчя глупий. Може наставати сонливість. Буває

істерична реакція з рисами безглуздої поведінки - пуерилізм. Хворий

кривляється, гигикає, тримає палець у роті тощо. Такий стан триває

недовго і закінчується видужанням.

Тривалі реактивні (психогенні) психози. Реактивна депресія виникає

внаслідок психічних впливів. Настрій депресивний. Вираз обличчя

хворого страждальницький, мова тиха. Він розуміє звернену до нього

мову, орієнтується, але все уявляється йому в темних барвах, він плаче,

втрачає апетит, погано спить.

У судово-психіатричній практиці реактивні депресії спостерігаються

звичайно в осіб після вчинення злочину. Після проведеного лікування

здоров'я повністю відновлюється і вони можуть стати перед судом.

290

Судово – психіатрична оцінка реактивних станів. Якщо право -

порушення вчинене у стані глибокого реактивного психозу, то особа, яка

його вчинила, визнається неосудною.

Частіше в судово-психіатричній практиці реактивний психоз

розвивається після вчинення злочину. У цих випадках не вирішується

питання про осудність. Варто встановити, чи має дана особа психічне

захворювання, чи можна проводити з нею які-небудь слідчі дії, а якщо

слідство завершене, то чи може дана особа стати перед судом і чи

потребує вона яких-небудь заходів медичного характеру.