
- •1. Предмет, метод і завдання судової медицини
- •3. Вчення про смерть.
- •4. Огляд місця події.
- •6. Ушкодження від дії вогнепальної зброї
- •7. Механічна асфіксія
- •9. Дослідження трупів новонароджених дітей
- •8. Загальні відомості про психічні захворювання
- •9. Симптоми психічних розладів
- •10. Шизофренія
- •11. Епілепсія
- •13. Травматичні ураження головного мозку
- •14. Енцефаліти
- •15. Сифілітичні захворювання мозку
- •16. Судинні захворювання головного мозку
- •17. Психози пізнього віку
- •19. Алкоголізм та інші наркоманії
- •20. Олігофренії
- •21. Психопатії
- •22. Неврози та реактивні стани
- •23. Симуляція психічних розладів
20. Олігофренії
Олігофренії, чи слабоумство, є розумовою недорозвиненістю, що
може бути наслідком внутрішньоутробною ушкодження плоду, хвороби
батьків (сифіліс, алкоголізм), родової травми. Олігофренії можуть бути й
набуті у результаті запалення головного мозку, захворюванні залоз
внутрішньої секреції (щитовидної залози, статевих залоз тощо). До
олігофренії прийнято відносити тільки ті зміни, що виникають у ранньому
дитинстві.
Загальним для всіх олігофренів є неповноцінність розумової
діяльності, що сполучається з порушенням інших сторін пізнавального
процесу, з афективними і вольовими розладами, а також з різними
фізичними і неврологічними розладами. Як правило, при олігофренії
немає наростання змін психіки.
Клінічна картина олігофренії виявляється не тільки в порушеннях
психіки, але й у соматичних І неврологічних симптомах, що є показником
недорозвинення чи неправильного розвитку всього організму.
Звичайні олігофрени мають неправильну статуру - кінцівки не
відповідають довжині тулуба, череп або дуже маленький (мікроцефалія)
або дуже великий (макроцефалія). Вираз обличчя тупий, рот
напіввідкритий, рухи незграбні. В ряді випадків спостерігається
погіршення слуху, мови (заїкання, шепелявість), зору.
284
За станом розумового недорозвинення розрізняють три форми
олігофренії: ідіотія, Імбецильність, дебільність.
Ідіотії характерна повна відсутність другої сигнальної системи -
хворі не розмовляють і не розуміють зверненої до них мови, випускають
лише окремі звуки, частіше лемент при відчутті голоду. У них
переважають безумовні рефлекси, головним чином, оборонний і харчовий.
Хворі безпомічні, майже не здатні пересуватися (частіше вони
пересуваються рачки), рухи їх незграбні. Звичайно вони сидять у кутку і
розгойдуються, як маятник, гризуть нігті, дряпають тіло. Іноді в них
виникають вибухи гніву, люті.
Живуть ідіоти недовго - звичайно вони вмирають у 14-15 років від
випадкових інфекційних захворювань. Постійно перебувають під наглядом
рідних або медичних працівників.
Через свою безпорадність і постійний нагляд вони не вчиняють
правопорушень.
Імбецили за своїм розумовим розвитком стоять вище за ідіотів,
мають певний запас слів, промовляють окремі слова і короткі фрази. Їх
можна привчити до елементарної праці та догляду за собою. Імбецили
прив'язані до своїх батьків, вихователів. Мислити абстрактно вони не
здатні, не вміють читати й писати. На запитання про те скільки пальців у
нього па позі, він має роззутися, але порахувати все одне не зможе.
Найбільший інтерес для судово-медичної практики становлять
дебіли. Вони розвиваються гірше від інших дітей - пізно починають
говорити, ходити, мова в них частіше невиразна. В школі вчаться погано,
285
їх можна навчити простому ремеслу, вони можуть виконувати роботу
різнороба, вантажника, але працюють механічно, без ініціативи.
Смислова пам'ять у них недостатня. Вони запам'ятовують пісні,
вірші за звучанням, а не за змістом. Вони знають, що красти не можна, але
не тому, що просто цього не можна чинити, а тому, що за це можуть
покарати.
Дебіли дуже піддаються навіюванню І тому допитувати їх потрібно
дуже обережно. Вони здатні вчинити правопорушення, якщо їм
пообіцяють, наприклад, цукерку.
Судово -. Психіатрична оцінка олігофренії. Звичайно ідіоти та
імбецили правопорушень не вчиняють через свою безпорадність, а якби
таке трапилося, то були б визнані неосудними через глибокий ступінь
слабоумства. Висновок про осудність дебілів має грунтуватися з огляду на
ступінь розумового недорозвинення, характер самого правопорушення і
клінічну картину в кожному конкретному випадку.