14. Енцефаліти

Енцефаліт - важке інфекційне захворювання - широке запалення

головного мозку, що охоплює кору і підкіркові вузли. Існують енцефаліти,

що виникають як ускладнення інфекційних захворювань, і захворювання,

що виникає, як первинне ураження головного мозку фільтривним вірусом,

-кліщовий енцефаліт.

Обидві форми енцефаліту мають два періоди: гострий і хронічний (

залишкові явища після неповного видужання ). Гострий період у судово-

психіатричній практиці звичайно, не зустрічається. Гостра форма

енцефаліту, що виникає на грунті інфекційних захворювань ( тиф,

скарлатина, малярія тощо ), супроводжується температурою, порушенням

свідомості, сприйняття у вигляді зорових галюцинацій. Інколи гострий

період проходить одночасно Із самим інфекційним захворюванням, іноді ж

- коли саме інфекційне захворювання вщухає. Найчастіше хворий одужує,

але буває хронічний перебіг із залишковими явищами захворювання. У

267

цей період хворі апатичні, бездіяльні, малорухомі, байдужі. Хвороба не

прогресує, стан може поліпшуватися або залишатися таким же.

При вірусному ( епідемічному, кліщовому, сонному ) енцефаліті

хвороба прогресує. Гострий період вірусного енцефаліту супроводжується

високою температурою, затьмаренням свідомості, руховим

занепокоєнням, паралічами. Хворі багато сплять ( по кілька днів, а іноді по

3-6 тижнів). їх важко розбудити для того, щоб нагодувати й виконати

необхідні маніпуляції, Іноді у хворих ви-никає стійке безсоння. Гострий

період рідко закінчується без ускладнень, частіше спостерігаються глибокі

зміни у психіці, неврологічному й фізичному стані хворого.

Для хронічної стадії захворювання характерні малорухомість,

скутість. Хворий пересувається, як заведена лялька, автомат. Корпус його

нахилений трохи вперед, руки притиснуті до тулуба. Пересувається

хворий дрібними кроками, паралельних рухів рук і ніг не здійснює.

Обличчя маскоподібне, немає міміки, рот напіввідкритий, виділяється

слина. Голос захриплий, монотонний.

У психічній сфері спостерігається уповільнення всіх психічних

процесів - хворі повільно думають, нездатні довго напружувати увагу,

позбавлені активності, їхні емоції й почуття збіднюються, переважають

примітивні потяги до їжі, сну. Хворі дуже настирливі, докучливі.

СУДОВА -..психіатрична оцінка; людина в гострому періоді

захворювання енцефалітом, яка вчинила правопорушення, визнається

неосудною, бо не може усвідомлювати своїх дій і керувати ними, в силу

порушення свідомості.

268

Якщо після перенесеного енцефаліту і хворого залишаються глибокі

зміни - загальна фізична і психічна скутість - хворі визнаються

неосудними і підлягають лікуванню.

15. Сифілітичні захворювання мозку

Через 2-5 років після зараження сифілісом у випадку незакінченого

лікування чи взагалі без лікування у хворих можуть проявлятися зміни з

боку нервової системи: ураження оболонок мозку ( менінго-енцефаліти )

чи утворення сифілітичних пухлин ( гум ).

Специфічна інтоксикація насамперед виявляється у вигляді си-

філітичної неврастенії. Хворі скаржаться на головні болі, підвищене

виснаження, стомлюваність, ослаблення пам'яті, у більш тяжких випадках

-приголомшеність. Позитивна реакція Вассермана у спинномозковій

рідині свідчить про наявність сифілісу. Однак у хворих, які лікувалися, ця

реакція може бути негативною. Захворювання доброякісне, легко

піддається проти сифілітичному лікуванню. Хворі звичайно правильно

оцінюють ситуацію, оточення, розуміють, що хворі. Іноді у них

спостерігаються іпохондричні й істеричні реакції. Хворі поводяться

правильно і продовжують брати участь у навколишньому житті.

При сифілітичному ураженні судин хворі погано усвідомлюють

оточення, втрачають здатність застосовувати свої знання, досвід. Можуть

бути крововиливи в мозок із наступними паралічами, втратою мови, а

також судорожні припадки.

269

Іноді мають місце дисфорії - то тужливий, пригнічений наст-рій, то

піднесений, безтурботний. На цьому фоні виникають маревні ідеї - манія

величі, наростання симптомів, поступова деградація і слабоумство.

Прогресивний параліч виявляється через 5-10 років після зараження

сифілісом. Перші ознаки - підвищена стомлюваність, нездатність

виконувати звичну роботу. Утруднене засвоєння й розуміння зовнішніх

вражень. Хворі неуважні, не можуть стежити за ходом бесіди, відтворити

найпростіші факти поточного життя. Знижуються інтелектуальні здібності.

Розвивається тотальне органічне прогресуюче слабоумство. Втрачається

запас знань, різко знижується пам'ять, увага.

Змінюються форми поведінки - хворі неохайні, нетактовні, не-

критичні до власних висловлювань і вчинків, легко піддаються чужому

впливу.

Фізичні зміни: обличчя маскоподібне, немає рухливості. Може

виникати тремтіння рук, вій, язика, мова дизартрична. Немає реакції

зіниць на світло, а на акомодацію й конвергенцію - зберігаються.

Сухотка стінного мозку виявляється через 5-10 років після

зараження сифілісом. Змін зазнає речовина спинного мозку - відбувається

порушення чутливості, рефлексів. Характерною ознакою захворювання є

так звані кризи - оперізуючі, приступоподібнІ болі у внутрішніх органах.

До ранніх симптомів захворювання відносяться зникнення

колінних і ахіллових рефлексів, корнеальних рефлексів і реакцій зіниць

на світло. Хворі дратівливі, легко збудливі, у них виникають розлади

настрою, але інтелектуальних здібностей не втрачають і навіть здатні до

розумової роботи.

270

Іноді спостерігаються психогенні депресії, істеричні реакції, страхи

пов'язані з чеканням приступів болю. Вони можуть супроводжуватися

маренням, галюцинаціями, але звичайно, мають короткочасний характер.

Судово - психіатрична „оцінка сифілітичних уражень складна. У тих

випадках, коли є чітко виражені зміни інтелекту, коли спостерігається

неправильна поведінка, ослаблення критики, хвора людина неосудна. При

вчиненні соціальне небезпечних дій звертає на себе увагу безглуздість

учинку.