Розділ 2. Система застосування добрив в сівозміні господарства

(проектна частина).

Однією з найважливіших проблем агрохімічної науки є створення систем показників і параметрів стану, поживних режимів і властивостей грунтів, що відповідали б завданням вирощування запланованих врожаїв і створення високого рівня родючості грунту.

Система застосування добрив – це комплекс організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального використання добрив з метою підвищення врожайності і якості продукції, а також підвищення родючості грунту за одночасного зменшення собівартості продукції.

Система застосування добрив в сівозміні розробляється в такій послідовності:

- визначається місце меліорантів в сівозміні;

- визначається вихід гною в господарстві і розробляються шляхи накопичення добрив в господарстві для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в сівозміні;

- встановлюються оптимальні норми добрив і співвідношення поживних елементів для окремих сільськогосподарських культур;

- проводиться розподіл добрив за формами, строками і способами їх застосування з урахуванням запланованої врожайності, біологічних особливостей культур, природно-кліматичних умов і технології вирощування;

- дається оцінка системі удобрення за економічними і енергетичними показниками.

Проектна частина виконується згідно плану курсових робіт з окремих тем, який подано в розділі 2.

В підрозділі 2.1. «Хімічна меліорація грунтів» слід звернути увагу на реакцію грунтового розчину, яка має великий вплив на життя грунтових мікроорганізмів, швидкість та напрямок хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються в грунті, які в цілому впливають на живлення рослин і їх продуктивність.

Основою хімічної меліорації грунтів є вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів.

При складанні плану вапнування кислих грунтів спочатку необхідно дати коротку оцінку відношення сільськогосподарських культур та грунтових мікроорганізмів до реакції грунту. Слід вказати на показники, за якими можна визначити потребу у вапнуванні.

В Україні в усіх районах поширення кислих грунтів норму вапна в більшості випадків розраховують:

а) за величиною гідролітичної кислотності ( Нг):

Д = Нг ∙ 1,5, ( 2)

де: Д – норма СаСОз ,т/га ;

Нг – гідролітична кислотність, мг-екв або м-моль на 100 г грунту;

1,5 – кількість СаСОз (т/га), витраченого на нейтралізацію 1 мг-екв гідролітичної кислотності на площі 1 га;

б) за нормативними показниками (при відсутності даних Нг) з урахуванням потреби СаСО₃ на зміну реакції грунту на 0,1 рН.

Норма вапна з використанням нормативів на зміщення реакції грунту встановлюється за формулою:

А × ∆рН

Нсасо³ = ----------------- , ( 3)

0,1

де ∆ рН – необхідне зміщення рН (рН опт. – рН факт.);

Нсасо³ – норма СаСО³ , т/га ;

А – норматив витрат СаСО³ для зниження кислотності на 0,1 рН, т/га (Додаток 1);

рН опт. - оптимальне значення рН (Додаток 2);

рН факт. - фактичне значення рН (дані агрохімічної характеристики грунтів господарства, розділ 1 табл. 4 або агрохімічних картограм).

Всі ці розрахунки необхідно представити в табл. 5 або табл. 6.

Таблиця 5

План вапнування грунтів у сівозміні за гідролітичною кислотністю

№ по- ля	Пло- ща, га	Нг мг/ екв. на 100 г грунту	Рік прове- дення вапну- вання	Норма СаСО3 за гід- роліт. кислот. т/га	Назва вапня ного добри ва	Вміст СаСОЗ у вапняному добриві,%	Норма вапняного добрива, т/га	Потрібно на все поле, т

Якщо відсутні дані гідролітичної кислотності, то до уваги слід взяти дані величини рНсол. при розрахунку норм вапна для нейтралізації кислотності грунту.

Таблиця 6

План вапнування грунтів у сівозміні за нормативами витрат для зміщення реакції грунту на 0,1 рН, т/га

№ по ля

Пло ща,га

Значення рН

Необ- хідне змішен ня рН, ∆ рН

Нормативи витрат СаСО3 для зміщення рН, т/га

Назва вапня ного доб рива

Вміст СаСО3 у вап няному добри ві, %

Норма вапняного добрива

Рік про ве дення вап ну ван ня

фак тичне

опти мальне

на 0,1 рН

на ∆ рН

т/га

на все поле, т

У разі вапнування грунтів слід розрізняти норми СаСОз, та фізичні норми вапнякових матеріалів. Під час розрахунку фізичної норми необхідно вводити поправки на вміст вологи, домішок і недіяльних часток вапнякового матеріалу. Для цього використовують формулу 4:

Нф = ДСаСО₃ · 100³ / (100 – В) · (100 – Б) · С ( 4 )

де: Нф – фізична норма вапнякового матеріалу, т/га;

ДСаСО₃ – норма вапна встановлена за гідролітичною кислотністю, або нормативними показниками, т/га;

В – вміст вологи у матеріалі, %;

Б – вміст недіяльних часток матеріалу, розміром понад 3 мм, %;

С – вміст СаСО₃ на суху речовину даного вапнякового добрива,% (Додаток 3).

Згідно таблиці 5 або таблиці 6 необхідно визначити конкретні норми вапнякового добрива і скласти план вапнування грунту в сівозміні. У висновках по даному підрозділу необхідно дати пояснення черговості і періодичності вапнування з урахуванням властивостей грунту і біологічних вимог с.-г. культур, що вирощуються.