Місце планування серед основних функцій управління.
Класики науки управління розглядали планування як передбачення майбутнього (саме так його трактували А. Файоль, Л. Г'юлік, Л. Урвік). Однак планування — це не тільки вміння скласти образ майбутнього, але й передбачити будь-які несподівані ситуації, які можуть виникнути в перспективі, і знайти шляхи їхнього подолання. Організація не може повністю усунути ризик у своїй діяльності, але має бути спроможною управляти ним шляхом ефективного передбачення.
Загальні принципи планування.
Планування як функція — це один із способів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдине спрямування зусиль усіх членів організації на досягнення їх загальних цілей. З цієї функції розпочинається процес управління, від її якості залежить успіх організації
Ефективність планування як функції управління залежить від того, якими принципами керуються при складанні планів.
Загальними принципами планування є:
— повнота — при плануванні повинні враховуватися всі події та ситуації, які можуть мати значення для розвитку організації;
— точність — при складанні планів використовуються сучасні методи, засоби, тактики та процедури, які забезпечують точність прогнозів;
— ясність — мета та заходи планування повинні мати прості та легкі при відтворенні формулювання, доступні всім членам організації;
— безперервність — це не одноразовий акт, а безперервний процес;
— економічність — витрати на планування має відповідати отриманому від планування виграшу.
Види планування
Планування — вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.
Беручи до уваги масштаб передбачення перспективи організації, виділяють стратегічне планування (понад 1 рік) і тактичнее (оперативне і поточне) планування (до 1 року) (рис.3)
Рис.3. Види планування та їх взаємозв’язок
Стратегічне планування полягає у виборі курсу розвитку організації — її стратегії. Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії. Тому в американському менеджменті його часто називають плануванням реалізації стратегії.
До підфункцій планування відносяться:
цілевстановлення,
прогнозування,
моделювання,
програмування (проектування).
Під стратегічним плануванням розуміють набір дій і рішень, що приводять до розробки конкретних цілей та стратегій, відповідної системи планових документів (стратегічних планів, проектів та програм), призначених для того, щоб допомогти підприємству існувати у довгостроковій перспективі. Інструментами стратегічного планування є довгострокові прогнози різного типу (у т.ч. сценарії), стратегічні плани, проекти та програми розвитку об’єкту управління.
Тактичне планування – це розробка механізмів реалізації обраної стратегії зметою досягнення цілей організації.
Поточне планування здійснюється на період 1 року (з розбивкою по кварталах та місяцях), є уточненням завдань стратегічних планів на цей період. Інструментами поточного планування є плани різного типу (наприклад, виробнича програма), бюджети (коштів та часу), організаційні плани тощо.
Оперативно-календарне планування – це планування роботи підприємства на місяць, декаду, добу, зміну. Інструменти цього типу планування – оперативні плани та графіки різного типу (в т.ч. сіткові).
Типи планів. На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують критерії:
а) за широтою охоплюваної сфери - стратегічні, поточні, оперативні;
б) за часовим горизонтом планування – коротко-, середньо-, довгострокові;
в) за ступенем конкретизації - завдання, орієнтири.
Проміжне місце між стратегічним та тактичним планування займає бізнес-планування, яке має свою спеціфику. Бізнес-план являє собою комплексний план розвитку фірми і є, поряд зі звітними фінансовими документами, головним обгрунтуванням інвестицій. Як правило, бізнес-план фірми розробляється на 3-5 років.