64. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.

.При допиті особи, яка намагається правдиво викласти обставини справи, особливу увагу слід звернути на з´ясування особливостей сприйняття нею різних об´єктів навколишнього світу умови, в яких вона сприймала подію, вплив сторонніх факторів на її рецептори, взаємодію різних почуттів, закономірності сприйняття, вплив життєвого, професійного досвіду допитуваного на процеси сприйняття, пам´яті, можливість спотворення сприйнятих явищ, щоб можна було найоб´єктивніше оцінити достовірність її показань. Згодом, використовуючи ці дані, потрібно відповідним чином формулювати запитання. Система запитань слідчого — тактичний засіб правомірного психологічного впливу на допитувану особу. Психологічний вплив, вказує М. І. Єнікеєв, здійснює не тільки зміст, але й послідовність запитань, активуючи мислену діяльність допитуваного. Запитання повинні відповідати наступним вимогам: бути змістовно однозначними, зрозумілими та конкретними, простими за конструкцією та лаконічними, і у той же час стимулювати розгорнуту відповідь; бути належними до предмету допиту; відповідати логічним етапам вирішення слідчих завдань; не містити навідного впливу, а також тактично програшної інформації. За обсягом запитання, які ставляться допитуваному, можуть бутиосновними(спрямовані на з´ясування основних відомостей у справі) тадоповнюючими(спрямовані за з´ясування фактів, упущених допитуваним у вільній розповіді).

Залежно від мети, запитання поділяються на:уточнюючіабоконкретизуючи(спрямовані на найповніше і найточніше з´ясування обставин, що мають значення для справи),нагадуючи(спрямовані на оживлення пам´яті допитуваного, викликання у нього асоціацій) таконтрольні(спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним).Виходячи із способу навіювання, запитання поділяються нанейтральні(формулювання відповіді на ці запитання цілком залежить від волі допитуваного) тарозділювальні(або-або).Забороняється ставити такожнеправдиві запитання, у яких формулюється думка, завідомо відома слідчому як неправдива. Наприклад, знаючи, що свідок у названий день не міг бачити обвинуваченого, слідчий формулює питання наступним чином: «Коли Ви бачили обвинуваченого — зранку чи ввечері?».Особливістю характеризується комунікативна ситуація, зумовлена байдужим ставленням допитуваного до діяльності правоохоронних органів. Такі особи, не бажаючи говорити неправду, вводити слідство в оману неправдивими показаннями, у той же час не хочуть надавати їм допомогу, по суті, займають позицію стороннього спостерігача. Пасивна поведінка цих осіб на допиті пояснюється небажанням бути втягнутим у сферу кримінального судочинства, низьким рівнем правосвідомості, побоюванням за свою безпеку, за безпеку своїх близьких.Тим не менше, при психологічно правильному підході можна уникнути конфліктних відносин з такими особами та врешті-решт схилити їх дати розгорнуті показання. Іноді це вдається зробити, поговоривши з ними про їхні ціннісні орієнтації, життєву позицію. Даючи оцінку кримінальної ситуації, що є предметом допиту, необхідно сформувати у свідка особистісне переживання цієї події, персоніфікувати її стосовно допитуваного. З такими особами безрезультатно вести мову про громадянський обов´язок, процесуальний обов´язок давати повні та правдиві показання. Розмову на дану тему доцільно переводити в коло звичних, близьких до їх свідомості уявлень.