- •1.Криміналістична (слідча) тактика як складова частина криміналістики: поняття і завдання.
- •2 Поняття та класифікація тактичного прийому
- •За видом процесуальної дії :
- •II. За об”єктом спрямованості (або сфери реалізації):
- •Поняття криміналістичної версії, її логічна природа.
- •Поняття і види планів розслідування злочинів.
- •Стадії (етапи) планування розслідування злочинів.
- •Принципи планування розслідування злочинів.
- •Завершальний етап розслідування злочинів, його зміст і завдання.
- •Характеристика засобів криміналістичної тактики.
- •11.Становлення та сучасний стан уявлень про криміналістичну тактику.
- •12. Система та структура складових криміналістичної тактики.
- •13. Структура та характеристика елементів загальних положень криміналістичної тактики.
- •14. Слідча дія як основний засіб криміналістичної тактики. Поняття, види, періодизація.
- •За приводами для проведення:
- •15. Слідча ситуація. Поняття, види, значення.
- •16. Тактичне рішення й тактичний ризик у криміналістиці.
- •17. Тактична операція й тактична комбінація як засоби криміналістичної тактики.
- •18. Поняття, етапи і структура організації розслідування злочинів.
- •20. Версія в структурі планування розслідування злочинів. Поняття, значення, види, принципи.
- •За розповсюдженістю.
- •21. Правила конструювання і перевірки слідчих версій. Типові помилки цих процесів.
- •22. Поняття, види та принципи слідчого огляду.
- •24. Підготовка до огляду місця події.
- •25. Учасники огляду місця події та їх роль
- •26. Негативні обставини, що можуть бути виявлені під час огляду місця події. Їх криміналістичне значення.
- •28. Методи і способи, що використовуються під час огляду місця події.
- •29. Науково-технічні (пошукові та фіксуючі) засоби, що використовуються в процесі огляду
- •30. Тактика огляду трупа
- •33. Тактика огляду тварин.
- •34. Тактика огляду приміщень та ділянок місцевості, поза місцем події.
- •35. Поняття і види обшуку, умови правомірності його проведення.
- •36. Об’єкти, завдання та види обшуку.
- •37. Обшук. Об’єкти пошуку та обшуку.
- •38. Підготовчий етап обшуку.
- •39. Тактичні особливості робочого етапу обшуку.
- •40. Завершальна стадія обшуку.
- •41. Типові ситуації обшуку та їх вплив на тактику його виконання.
- •42. Класифікація тактичних прийомів обшуку.
- •43. Тактика проведення обшуку в приміщенні.
- •44. Тактика особистого обшуку.
- •45. Особливості тактики проведення групового обшуку.
- •46. Тактичні прийоми обшуку, їх види та значення.
- •47. Поняття і види слідчого експерименту.
- •48. Стадії слідчого експерименту та завдання, які вирішуються на кожній із них.
- •49. Підготовка до слідчого експерименту.
- •50. Загальні тактичні умови проведення слідчого експерименту.
- •51. Особливості тактики судових допитів.
- •52. Поняття, види і завдання допиту.
- •53. Стадії допиту і завдання, які вирішуються на кожній із них.
- •54. Стадії допиту свідка.
- •56. Підготовка до допиту підозрюваного.
- •57. Тактичні прийоми допиту підозрюваного, який не бажає давати показання.
- •58.Тактичні прийоми допиту з урахуванням ситуаційних факторів.
- •59.Тактичні прийоми допиту в безконфліктній ситуації.
- •60.Тактичні прийоми допиту в конфліктній ситуації, коли допитуваний дає неправдиві показання.
- •61.Особливості тактики допиту неповнолітніх.
- •62.Особливості тактики допиту потерпілих.
- •63.Тактика допиту підозрюваного в безконфліктній ситуації.
- •64. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •65.Тактичні прийоми допиту підозрюваного в ситуації, коли він відмовляється давати показання.
- •67. Застосування звукозапису і відеозапису під час допитів.
54. Стадії допиту свідка.
Особливості тактики допиту свідка і потерпілого регламентуються відповідно ст.ст. 68-71, 167-170 та 49, 72, 171 КПК України. Як процесуальний порядок, так і тактика їх допиту мають багато спільних рис, хоча є й певні відмінності.
На підготовчому етапі слід обов'язково встановити: взаємостосунки свідка з потерпілим та цих осіб з підозрюваним чи обвинуваченим, якщо вони відомі; чи не вчинили допитувані якихось дій, що певним чином їх дискредитують, а це спричинить неточні, неповні або неправдиві показання, насамперед стосується потерпілого (мова про так звану віктимну поведінку) тощо.
На початку допиту свідкові і потерпілому мають бути роз'яснені положення ст. 63 Конституції України. Під час установлення психологічного контакту слід уміло використовувати попередження потерпілого і свідка про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання, свідка - ще й за ст. 385 КК України за відмову від давання показань (це не стосується випадків, коли потерпілий і свідок на законних підставах відмовляються від давання показань). Якщо слідчий вважає, що допитувана особа має намір безпідставно ухилитися від давання показань, неправдиво освітити розслідувану подію та окремі обставини, в неї відсутній настрій на ділове спілкування, то слушно зробити наголос на реальності перспективи настання кримінальної відповідальності.
Допит свідка і потерпілого, як правило, проходить у безконфліктній ситуації (добросовісні допитувані). Вільна розповідь свідка і потерпілого - відповідь на пропозицію розповісти про все, що їм відомо в справі. Свідкові може бути поставлене більш конкретне запитання, залежно від його інформованості (наприклад, тільки про взаємовідносини обвинуваченого і потерпілого тощо).
На етапі запитань та відповідей нерідко доводиться використовувати додаткові, уточнюючі, контрольні запитання та застосовувати тактичні прийоми, що допомагають актуалізувати (відновити) забуте в пам'яті. Так, за допомогою запитань можуть бути усунені неточності в показаннях потерпілого, що є наслідком переживань під час скоєння злочину (страху, страждань від фізичного болю тощо), несвідомого перебільшення небезпечності дій злочинця.
Має місце допит свідка, потерпілого і в умовах конфліктної ситуації з несуворим і суворим суперництвом (недобросовісні допитувані), що тягне застосування тактичних прийомів емоційного, логічного впливу, тактичних комбінацій. Мета застосування таких прийомів - переконати допитувану особу змінити позицію, дати правдиві свідчення. Причиною відмови від давання показань, давання завідомо неправдивих показань може бути побоювання помсти винуватої особи або и родичів, друзів, погрози, вплив цих осіб, особливі стосунки з підозрюваним (обвинуваченим), зацікавленість у результатах вирішення справи, бажання приховати свої неправильні дії, сором'язливість (насамперед характерно для потерпілих), викривлене розуміння почуття товариськості (у свідка) тощо.
56. Підготовка до допиту підозрюваного.
У ході підготовки до проведення допиту підозрюваного необхідно:
а. визначити предмет допиту; тобто коло обставин, до числа яких належать обставини, пов’язані безпосередньо з подією злочину (його способом, місцем вчинення, часом, наслідками та ін.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їх дій. Практично предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для встановлення істини у справі. Предметом допиту підозрюваного є обставини, на підставі яких особа була затримана, або до неї було обрано запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення.
б)сформулювати запитання та визначити порядок їх послідовності;
в) визначити які докази та матеріали можуть бути використані під час допиту для викриття підозрюваного;
г)визначити послідовність проведення допитів за наявності кількох осіб – підозрюваних. Слідчий завчасно, на етапі підготовки: робить закладки у потрібних місцях матеріалів справи,виписує прізвища, адреси, систематизує письмові документи та речові докази.
Підготовлені для пред’явлення у відповідній послідовності на допиті докази, покликані, у разі прогнозованої потреби, відіграти роль тактичних (інформаційних у цьому разі) ударів, скерованих на руйнування можливої протидії слідству.